ДА да да• 26 июля 2023
Народженні в 80х- 86х роках.
Згадую дитинство, з простої родини без зв’язків, проста їжа, яку не хотілося, одяг з гуманітарки, загнані робою батьки, ніяких морів і відпочинків, потім навчання, сім’я, народження власних дітей, та сама гонка за заробітком, за кращий рівень життя для власних дітей, тільки почало щось налагоджуватися, як не ковід, то тепер ще гірше- війна. І немає кінця і краю всьому. І таке відчуття, що молодість, самий смак життя проходить, що далі, чого чекати? Чомусь такий настрій паршивий. Не життя, а виживання.
показать весь текст
9
22
30
161
484
0
Нам теж було важко. Я 84 року. Батьки з села, в молодості переїхали в передмістя Харкова. Мама вчителька, батько на заводі працював. В голодні роки не давали нічого замість ЗП, бо нічім було, на таких роботах... Якби не городи, то реально голодували б. Про ковбасу/сир/цукерки тільки мріяли, їли тільки в свята. В якийсь момент нам не стало чим платити за газ, то батько зробив твердопаливний котел в хату, наша з сестрою задача була після школи розтопити, щоб до вечора тепло було. На морі ми з сестрою в дитинстві жодного разу не були
2
О це правда! Я 79 р.н., але і досі пам´ятаю котлети з вареної ковбаси, тижні взагалі без м´яса, до сих пір терпіти не можу кролятину, бо дідусь з бабусею розводили, зате мама старалася шити та в´язати гарні речі для всієї сім´ї! Мандаринки тільки на Новий Рік і синя качка з маминої роботи :(
3
82 року народження. Саме тому що хотілося пожити народження власної дитини відклала по максимуму. У мене було все:) ресторани, вечірки, подорожі, дорогий одяг, престижна робота з великою зарплатою, пошуки себе, власний бізнес, дауншифтинг, улюблена робота з невеликою зарплатою, життя в економ режимі щоб купити житло. Зараз відчуваю що майже всі свої незакриті гештальт закрила) кожен день дякую богу що жила до війни як хотіла. Хоча раніше думала що треба було замість тряпок і вечірок раніше купити житло. Але ні, все я зробила правильно
3
4
Я чуть старше, 77 г.р
Море было каждый год, причем не только Одесса и Крым, но и Сочи и Батуми. Голода тоже не помню, мясо было постоянно, как и шоколадные конфеты.
Если что ,родители не при власти)), обычные инженеры
Море было каждый год, причем не только Одесса и Крым, но и Сочи и Батуми. Голода тоже не помню, мясо было постоянно, как и шоколадные конфеты.
Если что ,родители не при власти)), обычные инженеры
1
86-й. Согласна на счёт детства. Но в 2009 я закончила универ, поменяла работу и вышла замуж. Вот тогда я ощутила свободу и вкус жизни. Да, действительно, очень жаль, что многие только начали себе что-то позволять и тут такое...
Но, автор, ’Времена не выбирают. В них живут и умирают.’ (с)
Я просто стараюсь по-максимуму делать, что могу. Для себя, для людей, для моей родной Украины. В этом нахожу утешение и успокоение. Хотя бы чуть-чуть.
Но, автор, ’Времена не выбирают. В них живут и умирают.’ (с)
Я просто стараюсь по-максимуму делать, что могу. Для себя, для людей, для моей родной Украины. В этом нахожу утешение и успокоение. Хотя бы чуть-чуть.
2
1
83 года, жили очень бедно, но сладкое было, я не помню тяжёлые 90-тые , носили новую одежду, норм жили, на моря нас детей возили почти каждый год, семья была большая по маме , хорошее детство у меня было
3
Навіщо розходитися? Їдьте одна, налаштовуйте нове життя. Чоловік потім приїде, якщо у вас все складеться. А нє, то повернетесь додому
2
Муж 82 года рождения, жили не особо хорошо, когда погиб отец, говорит кушали одни макароны с луком. Тяжело матери было двоих сыновей поднимать. Уехали после 9 класса и жили сами по своему. Море увидел только в 25 лет, как первый раз мы поехали.
Я 88 года, семья с нормальным достатком была, папа шахтер, мама инженер оплаты труда, но постоянно говорили нам нет денег. На море может раз в 2-3 года ездили, один раз в Крыму были.
Не скажу, что было плохо, но многого хотелось, но не давали этого, не потому, что денег небыло, а потому, что не считали нужным.
Я 88 года, семья с нормальным достатком была, папа шахтер, мама инженер оплаты труда, но постоянно говорили нам нет денег. На море может раз в 2-3 года ездили, один раз в Крыму были.
Не скажу, что было плохо, но многого хотелось, но не давали этого, не потому, что денег небыло, а потому, что не считали нужным.
Мені здається це залежить не від року народження, а від конкретної родини.
Я 97 року народження але дитинство було таке як ви описуєте грошей постійно не вистачало їжа була сама проста і дешева, одягу нового взагалі не було доношувала те що родичі віддавали, навчатися пішла не туди куди хотіла, а де було безкоштовно. Зараз працюю за копійки бо роботи нормальної у нас в місті немає. Теж дуже сумно що молодість ось так проходить(((
А у моїх двоюрідних сестер 82 та 86 років нароження все було навпаки, завжди жили добре. В дитинстві та юності були нові речі, поїздки на море кожен рік, вчилися на платному в хороших вузах, батьки допомогли їм житло купити, влаштували на хороші роботи. Зараз теж непогано живуть не дивлячись на те, що в країні війна.
Я 97 року народження але дитинство було таке як ви описуєте грошей постійно не вистачало їжа була сама проста і дешева, одягу нового взагалі не було доношувала те що родичі віддавали, навчатися пішла не туди куди хотіла, а де було безкоштовно. Зараз працюю за копійки бо роботи нормальної у нас в місті немає. Теж дуже сумно що молодість ось так проходить(((
А у моїх двоюрідних сестер 82 та 86 років нароження все було навпаки, завжди жили добре. В дитинстві та юності були нові речі, поїздки на море кожен рік, вчилися на платному в хороших вузах, батьки допомогли їм житло купити, влаштували на хороші роботи. Зараз теж непогано живуть не дивлячись на те, що в країні війна.
1
Ось тільки вчора згадувала, що все, про що мріяла в буремних 90х, в моєму житті збулося)
Бренди, дорогі магазини, можливість подорожувати, своє просторе авто це з матеріального. З духовного - не залежу від батьків, вони мене поважають, маю коханого чоловіка і дитину, велике коло знайомих по цілому світі, вивчила пару мов і вільно спілкуюся, маю дві гарні професії, які мені до душі. Живу цікаве життя.
Я думаю, доля складається з того, на що ми звертаємо увагу. Навіть в бідності я звертала увагу на гарний одяг, шила собі сама), багато читала, вичала англійську на безкоштовних курсах, шукала людей, на яких можна рівнятися.А ще казала собі, що я гарнюня і обов´язково зустріну класного хлопця.
З цього всього виросло моє вдале сьогодення.
Ні, я не доларова мільйонерка і навіть не дружина айтішника) але я живу з думкою, що світ приготував мені все найкраще, і так воно і виходить.
Бренди, дорогі магазини, можливість подорожувати, своє просторе авто це з матеріального. З духовного - не залежу від батьків, вони мене поважають, маю коханого чоловіка і дитину, велике коло знайомих по цілому світі, вивчила пару мов і вільно спілкуюся, маю дві гарні професії, які мені до душі. Живу цікаве життя.
Я думаю, доля складається з того, на що ми звертаємо увагу. Навіть в бідності я звертала увагу на гарний одяг, шила собі сама), багато читала, вичала англійську на безкоштовних курсах, шукала людей, на яких можна рівнятися.А ще казала собі, що я гарнюня і обов´язково зустріну класного хлопця.
З цього всього виросло моє вдале сьогодення.
Ні, я не доларова мільйонерка і навіть не дружина айтішника) але я живу з думкою, що світ приготував мені все найкраще, і так воно і виходить.
3
5
Я 83 года. У меня было отличное детство! Сытое, комфортное, с хорошей и модной одеждой. Спасибо родителям и бабушкам/дедушкам. Море с 3 лет и каждое лето. Папе давали путевки на службе. Жопа началась после 92-93. Когда не платили зарплату годами. Но ничего выкрутились. Съехались плотнее и начали сдавать одну из квартир родственников. Не голодали никогда
2
Переїхати не варіант? За кордоном в людей краще дитинство і вони просто не мають половини наших негативних установок. А спілкуючись з ними ви змінюєтеся самі.
Я колись пожила 4 роки в Чехії та Німеччині і повернулася геть іншою людиною з позитивним світоглядом )
Я колись пожила 4 роки в Чехії та Німеччині і повернулася геть іншою людиною з позитивним світоглядом )
2
88 року нарождення.
Жили дуже важко, бо тато помер, мама тягнула одна. Добре було що дiдусь та бабуся допомогали, а то б капець був
На море перший раз у 12 рокiв мамин брат(мiй дядько) повiз нас iз сестрою, до Криму. Це був крутий вiдпочинок
Жили дуже важко, бо тато помер, мама тягнула одна. Добре було що дiдусь та бабуся допомогали, а то б капець був
На море перший раз у 12 рокiв мамин брат(мiй дядько) повiз нас iз сестрою, до Криму. Це був крутий вiдпочинок
1
чуть раньше и ш.масло лежало и колбаса нескольких видов от Чайной до Столичной,вареная и полукопченая, Краковская по 3,60р.настоящая,та что сейчас по 500грн,сыры видов четырех-пяти.,но зп на руки чуть больше 70р и колготки импортные по 7,70р.не разгонишься те колбасы покупать.
и зимы были такие,что надо было в колготках+рейтузах ходить и в сапогах на цигейке...
а самое главное войны не было.
и зимы были такие,что надо было в колготках+рейтузах ходить и в сапогах на цигейке...
а самое главное войны не было.
3
81г.р. родители самые простые. нас двое детей. сама оплачивала свое заочное образование и работала. вышла замуж.
самые крутые годы с 2000х до 2020
много путешествий, семья классное было время
потом ковид, теперь война 1,5года...
но я пока не сдаюсь верю что еще прорвемся и поживем. за детей обидно сидят второй год с этой удаленкой в гаджетах(((((( им оч не хватает социализации. после войны нужно имим заниматься и социализировать.
самые крутые годы с 2000х до 2020
много путешествий, семья классное было время
потом ковид, теперь война 1,5года...
но я пока не сдаюсь верю что еще прорвемся и поживем. за детей обидно сидят второй год с этой удаленкой в гаджетах(((((( им оч не хватает социализации. после войны нужно имим заниматься и социализировать.
Мама моя ездила на шоппинг в Москву, простой инженер кабельного завода.
А автор троль - какая гуманитарка в 80-90-е???
А автор троль - какая гуманитарка в 80-90-е???
1
3
1
78 года, почти тоже самое что и у вас, правда море было - азовское. Согласна с вами - только подымешь голову, так какой-то кризис. перед войной квартиру купили - це жесть, ну ничего как-то приспособились доделываем ремонт. хотя конечно хочется спокойствия и размеренности.
Начальники жили непогано, і путівки діставалися не передовикам виробництва, а начальникам і їх кумам-сватам. Ми тільки в 90-х дізналися скільки путівок приходило на підприємство де тато працював. А вручали 2, в урочистій обстановці
3
Ахахах..шопінг ))) В Москву їздили, бо там хоч щось можна було купити, це не означає, що був шикарний вибір, чи взагалі вибір, просто було хоч ЩОСЬ, а не пусті полиці, і іноді навіть імпортне (чеське чи югославське). Довжелезні черги і не факт, що поки черга дійде, буде твій розмір чи взагалі щось.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу