Так склалось життя, що ми ВПО. Коли повернемось додому та нарешті обіймемо батьків одному Богу відомо. Умови для життя не ідеальні, допомоги немає, працюю, емоційно та фізично непросто.
Відкриваю будь-яку соціальну мережу і кожен день дивлюсь ІДЕАЛЬНІ свята та фотосесії людей. Реальних, знайомих. То вони для дитини щось роблять, то хрестини, родини, іменини, то в них річниця весілля… наймають фотографів, ресторанів, тамаду, столи валяться від розкоші та дорогих страв, жінки із зачісками, танці 😱
В цих родин війни немає? Це типу норм фото такі публікувати? НАВІЩО???😭
Відкриваю будь-яку соціальну мережу і кожен день дивлюсь ІДЕАЛЬНІ свята та фотосесії людей. Реальних, знайомих. То вони для дитини щось роблять, то хрестини, родини, іменини, то в них річниця весілля… наймають фотографів, ресторанів, тамаду, столи валяться від розкоші та дорогих страв, жінки із зачісками, танці 😱
В цих родин війни немає? Це типу норм фото такі публікувати? НАВІЩО???😭
6
13
30
61
141
0
Може немає, а може просто абстрагуються і відволікаються, якщо кожен день думать про війну, можна з розуму зійти
67
Виставляти якісь такі події на показ вважаю дещо неправильним, бо це засіває відчуття інших, можливо. Але влаштовувати якісь свята вважаю цілком нормальним, люди хочуть жити, попри війну, це нормально.
60
Та клуби працюють Київ гуляє, а ви ще думаете, он в Одесі туристи всі гуляють, приєднуйтесь гуляйте.
13
2
7
Я просто обурена. Ледве стримую сльози. Та якщо вам так весело і у вашому житті нічого не змінилося, навіщо дратувати інших? Мені гріх жалітися. Деякі міста взагалі відновленню не підлягають, але ці фото щасливого життя та розкоші мені здаються трохи недоречними в наш час…
24
3
6
49
6
Навіщо так психічно знущатись з інших?? Це в кайф показувати, що ти можеш собі придбати нове авто зараз? А хтось отримує копійки, але на ЗСУ перераховує… я вже нічого не розумію…
2
35
24
1
Та я ж не проти. Навіщо це публікувати? Щоб що? Показати що їхніх чоловіків ніхто не чіпає? Що вони всі заможні? Еліта?
8
20
Ну вам так кажется, а мне очень интересны фото всех моих друзей и знакомых и рада за всех, на кого подписана. Если что- 9 лет впо. Сначала Луганск, а теперь Северодонецк…
1
2
30
Війна для всіх різна...
Нагадали, були в суботу на ДН в ресторані, музика, танці... брат іменниника, трохи випив, і десь години через 2 розплакався, попросив відвезти його додому. Каже, син служить, а я тут... не можу так, заберіть мене, серце крається.
А навколо люди, живі, веселі. Вони сприймають свято як свято, частина життя.
Тому це особисте. Залежить від того скільки людина пережила, що втратила, рівень емпатії, тривожності і т.д.
Нагадали, були в суботу на ДН в ресторані, музика, танці... брат іменниника, трохи випив, і десь години через 2 розплакався, попросив відвезти його додому. Каже, син служить, а я тут... не можу так, заберіть мене, серце крається.
А навколо люди, живі, веселі. Вони сприймають свято як свято, частина життя.
Тому це особисте. Залежить від того скільки людина пережила, що втратила, рівень емпатії, тривожності і т.д.
7
41
Спочатку їм трохи соромно, але вони хочуть поділитися щастям.
Потім вони викладають в соціальні мережі фото, але в перемішку з воєнними новинами, щоб не так соромно.
Потім життя становиться більше, фоток і відко теж, про війну все менше.
Потім звикають.
Особливо якщо зі знайомих і рідних ніхто не воює.
В мене в житті був період, коли я навіть хлібину не могла собі дозволити і жила в хостелі. Тоді багато знайомих теж кидали ті всі розкішні сторіз, а одна подруга не дала покупатись в неї дома, коли в мене не було води, бо хатина в мене була в селі без водопроводу. А мені на співбесіду треба було… Або як я попросила в неї пудру, бо в мене від стресу була шкіра страшна, а вона сказала, що пудра дорога і вона не хоче щоб я занесла якусь заразу в ту пудру.
В цьому році я возила цю подругу в Ніцу.
Але я вас розумію. Коли в душі скребуть коти, а твої знайомі веселяться, все в них добре - це завжди важко.
Потім вони викладають в соціальні мережі фото, але в перемішку з воєнними новинами, щоб не так соромно.
Потім життя становиться більше, фоток і відко теж, про війну все менше.
Потім звикають.
Особливо якщо зі знайомих і рідних ніхто не воює.
В мене в житті був період, коли я навіть хлібину не могла собі дозволити і жила в хостелі. Тоді багато знайомих теж кидали ті всі розкішні сторіз, а одна подруга не дала покупатись в неї дома, коли в мене не було води, бо хатина в мене була в селі без водопроводу. А мені на співбесіду треба було… Або як я попросила в неї пудру, бо в мене від стресу була шкіра страшна, а вона сказала, що пудра дорога і вона не хоче щоб я занесла якусь заразу в ту пудру.
В цьому році я возила цю подругу в Ніцу.
Але я вас розумію. Коли в душі скребуть коти, а твої знайомі веселяться, все в них добре - це завжди важко.
3
1
21
12
А если у меня и у почти всех моих знакомых мужья или родственники в ЗСУ, а многие ВПО (типа, мужчины) только бухают в нашем городе, то к каким нам, и тем ВПО, относиться ?
4
8
2
Я не заможна еліта, я теж виставляю фото, просто для себе - з відпустки, з прогулянки містом... Я працюю постійно, доначу, нікуди не виїжджала, мої рідні й друзі воюють і вони теж підкреслюють, що треба жити далі. То навіщо мені ховатися в мушлю, щоб дах поїхав від усього? (
1
28
Якщо тільки сидіти вдома і читати та дивитися новини, думати про війну, то можна з розуму зʼїхати. Як їде моя мама 
Взагалі нічого у житті її не робить щасливою зараз, все зводиться до війни, навіть коли я вивезла її у відпустку: «Тут так спокійно, а у нас війна, люди вмирають…» Так, вмирають, і мені також боляче. Але вони там воюють, щоб ми тут жили. Замовляйте тамаду, ресторани, підтримуйте економіку, донатьте на ЗСУ! А потім перед сном подивлюсь новини, іноді поплачу, часто немає настрою, часто відчуваю себе винною через те, що дозволяю собі бути щасливою. Я радію за тих людей, кому вдалося зберегти частину нормального життя у таких умовах, я щаслива за них, і я знаю, що у них друзі/родичі на війні, що вони допомагають як можуть, але я не знаю, що у них на душі, але я впевнена, що таке як і у всіх: тут ти щасливий відмічаєш свято із сімʼєю, тут ти ревеш із останніх сил, бо твій друг загинув на війні, або у будинок знайомих попала ракета.
Взагалі нічого у житті її не робить щасливою зараз, все зводиться до війни, навіть коли я вивезла її у відпустку: «Тут так спокійно, а у нас війна, люди вмирають…» Так, вмирають, і мені також боляче. Але вони там воюють, щоб ми тут жили. Замовляйте тамаду, ресторани, підтримуйте економіку, донатьте на ЗСУ! А потім перед сном подивлюсь новини, іноді поплачу, часто немає настрою, часто відчуваю себе винною через те, що дозволяю собі бути щасливою. Я радію за тих людей, кому вдалося зберегти частину нормального життя у таких умовах, я щаслива за них, і я знаю, що у них друзі/родичі на війні, що вони допомагають як можуть, але я не знаю, що у них на душі, але я впевнена, що таке як і у всіх: тут ти щасливий відмічаєш свято із сімʼєю, тут ти ревеш із останніх сил, бо твій друг загинув на війні, або у будинок знайомих попала ракета.
1
4
15
1
Я заплатила за всі квитки, готель, їжу) В неї з собою було 0 гривень. Навіть за роумінг заплатила на сім карту)
А зараз сижу, згадала ту пудру нещасну, ту воду, в якій не дозволили помитись… Та й думаю, може, пішла б вона нахер?.. Чи звозила б вона мене в Ніцу?
А зараз сижу, згадала ту пудру нещасну, ту воду, в якій не дозволили помитись… Та й думаю, може, пішла б вона нахер?.. Чи звозила б вона мене в Ніцу?
28
4
У меня подружка всегда еще лет 15 назад смеялась, что я кучу фоток постила в одноглазнигах популярных тогда …простигосподи. Но сейчас после потери двух квартир единственных фото которые сохранились- это соцсети, восстановила пароли и вытянула все фото оттуда…
18
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу