Кто вернулся в Украину, вы не жалеете?

її справа сьогодні тут - відробляти завдання.

Це не очень, якщо ти сам хоть щось робиш, щоб було краще. А якщо сидиш в готельному номері, тебе годують, платять гроші, ти їх відкладаєш, і це не пару місяців, а вже півтора року, то наче очень даже очень.

Для певної категорії суспільства.

Матчасть - це Конституція України! А ви бідося на соціале?

Дают 300 часов дополнительно.)))

Прибираю в готелі. Работа важка,але я не жаліюся,бо рада,що працюю та не ходжу на поклон до джобцентру. Фізично ніколи не працювала,тож вважаю,що це теж такий досвід. Але зарплата нормальна. Донька поїхала вчитися,то зараз розглядаю варіанти майбутнього життя. По моєму профілю в британії дуже важко влаштуватися,довго писати,але практично нереально.

Давайте розкажу, якщо цікаво)
На початку квітня 2022 року орки розбомбили водогін Дніпро-Миколаїв, яким качали воду в наше місто.
Півтора місяця Миколаїв був взагалі без води.
Питну купували в магазинах, якщо в когось були скважини, то туди за водою ходили всі сусіди. З річок воду набирали, щоб в туалеті змивати, я особисто була свідком, коли старики, що не могли далеко ходити за водою, черпали дощову воду з калюжі чашкою в відеречко.
Потім якось щось зробили, і в водопровід запустили воду з лиману. Це була жесть. Уявіть - звичайна вода, ну як на морі в Очакові чи Коблево, в яку додають величезну кількість хлорки, щоб хоч трохи обеззаразити.
Вона була жовта, смерділа дохлою рибою і водоростями, була страшенно солена і хлорована. Митися або помити посуд нею було неможливо, годилася тільки, щоб змити в туалеті. Ще й через високу солоність води почали дуже швидко руйнуватися і іржавіти труби водогону, тож вона була солона, хлорована і дуже іржава. І її часто не було через постійні прориви труб(
Але ми були щасливі, що хоч якась з´явилась.
На той час воду привозили з інших міст, почали бурити скважини, по місту трамваями возили величезні бочки з водою, щоб люди могли набрати питної води.
Після деокупації правого берега намагалися відновити водогін, але орки пристрілялися і регулярно його нищили, загинуло багато робітників Водоканалу, що його ремонтували(
Тож цю ідею полишили поки що.
Зараз в водогоні змішана вода, вже не така солона, смердюча і брудна, як в минулому році, але погана, технічна. Можна в туалеті змити, використати при прибиранні. Якщо миєшся, миєш посуд, переш - потрібно ополіскуватися чистою водою, яку баклажками носимо з пунктів видачі води. Багато хто відключив пралки і пере, заливаючи туди чисту воду каністрами.
Тепер баклажка в Миколаєві, як модний аксесуар, всі з ними ходять на роботу, гуляти, по дорозі набирають додому чистої води)
Дуже мріємо, коли у нас в водопроводі буде нормальна вода, щоб можна було в ванні полежати і повикидати ті 40-50 баклажок, що стоять в кожній квартирі.

ви шось переплутали

Скажите, а кем вы работаете, что постоянно сидите на советчице?))

Навіть не знаю, що може притомну людину зараз спонукати повернутися

Вам легче от Вашей желчи?
Хотя, конесно, за желчью может скрываться и боль...
Люди, неужели нам чуждо чувство эмпатии?

Они, вероятно, ходят на языковые курсы, это уже не ничего

ну есть и ткаие люди, я завидую если чесно им

ваша ситуация понятна, вы еще долго выдержали

Не смішіть) англійську можна було б вже вивчити для найпростішої роботи.
Я розумію, що там і пенсіонерів і дітей багато, але більшість-жінки-трутні і піявки, які нічого не збираються робити.
Ну то по суті їх справа, але я відчуваю сором, коли про це заходить мова з місцевими.

Я не в Германии и продолжаю работать на той же работе, что и в Украине, так что мимо.
А так да, курсы по 6-8 часов это считай как работая для вас новость?

Не все хотят идти на простейшие работы.

та да) я вернулась 3 месяца назад в Николаев. Ни разу не пожалела, не было ни плохого настроения, ни ужаса. Я на своем месте. Люди отличные вокруг, отношения с мужем отличные. Все индивидуально

Відтепер без анонімів. З повагою, Адміністрація.

У нас недострой, родные в Украине.
Бизнес у обоих накрылся, была б работа- уже б вернулись

Алалогічно. Фінансово гірше звичайно, буває страшнувато, але це життя, а не існування.

В Київ би повернулась,в прикордонну зону - ні

Это Ваша прям мечта? какие люди разные

То, что люди упахиваются сидя на курсах, для меня да, новость.

так вопрос был для вернувшихся домой, а не для выехавших)

А наши ’работяги’ спецом и не сдают тот экзамен

Ой, мне так приятно, что вы за мной следите! А я тут работаю, на зарплате. По блату устроилась

Это все прекрасно пока папу не забрали на фронт. У меня знакомая вернулась из-за мужа с детьми в Киев, а через месяц мужа мобилизировали. Жалеет, т.к. мужа все равно не видит и живет в войне, а жила до этого хорошо в Германии. Сейчас опять хочет уезжать обратно - но опять нужно искать жильё, оформляться, новые школы у детей и т.п. Вообщем тяжело(

Эмпатии? вы сейчас серьезно?? вам посочувствовать и попереживать, что не можете выбрать на какое же море полететь отдохнуть??

Я ещё ненормальнее: эвакуировалась в Харьков из оккупированной территории

Ну сами подумайте. Человек, у которого здесь средний/большой бизнес, все бросит, чтобы где-то начинать с нуля? Или бросит пусть небольшое, но успешное дело ради черной работы за границей? Смешно звучит, не так ли?
Выехали в основной массе те, кто не мог заработать в Украине. Или наоборот те, у кого финансы позволяют безбедно жить за рубежом, даже не работая.