Я инженер, меряю от 1• 28 октября 2023
кто в Украине, вы хотите тут жить?
Или просто не можете уехать из-за мужа, сыновей, родителей?
показать весь текст
Результат:
вже голосів:
801
384 (47.94%)
хочу тут жить всегда
252 (31.46%)
посмотреть результат
165 (20.6%)
хочу уехать, но заперли
6
27
Ответ дляProbel Tochka
Этот форум очень специфичен, не думаю, что показателен.
Я, например, ни на одном другом ресурсе не вижу сейчас такого количества ненавистников всего украинского. Хочется думать, что это залетные матрешки.
Я, например, ни на одном другом ресурсе не вижу сейчас такого количества ненавистников всего украинского. Хочется думать, что это залетные матрешки.
Згодна з Вами!!!!
Слава Богу, що в реальному житті такого не зустрічаю.
Слава Богу, що в реальному житті такого не зустрічаю.
3
3
1
personality• 28 октября 2023
Ответ дляЛеска
Дитина не захотіла їхати , сказала буде відбудовувати країну , вчиться на архітектора.
Умнічка❤️
1
2
5
personality• 28 октября 2023
Ответ дляPrervana
Никогда не планировала уезжать, собираюсь тут жить и дальше. Конечно, сейчас уверенность пошатнулась, но тем не менее, выезду скорее нет, чем да.
Так, ви на 100% озвучили мої думки. Вже якого ентузіазм гасне, але тим не менше ми не їдемо з України.
Чоловік у мене не призовний, тобто ми могли виїхати, але вирішили жити в Україні. А знаєте чому? Бо ми жили в Європі, не довго, декілька разів по пару місяців. І я ще до початку великої війни тут всі казала, що Європа, то складно, то не панацея. Мені не вірили.
Але є два моменти, які зіграли рішаючу роль- це медицина і бюрократія. Я вчора прописалася з дітьми через дію. Це зайняло 10 хвилин і коштувало 170 грн. Тільки чесно, скільки часу аналогічна процедура займає в Німеччині?
Медицина це взагалі треш. Мене українські медики і реабілітологи буквально поставили на ноги за 2,5 місяці. Європейські максимум пропонували деклофінак і пластирі. По сучасним протоколам пластирі визнані фуфломіцином, це я так, до слова.
Я розумію, що можливо, я просто така фартова, живу у великому місті і маю доступ до хороших лікарів, в Європі не склалося.
Про такі радощі як освіта, хороше житло у власності, нова машина за кордоном я б тільки мріяла.
Чоловік у мене не призовний, тобто ми могли виїхати, але вирішили жити в Україні. А знаєте чому? Бо ми жили в Європі, не довго, декілька разів по пару місяців. І я ще до початку великої війни тут всі казала, що Європа, то складно, то не панацея. Мені не вірили.
Але є два моменти, які зіграли рішаючу роль- це медицина і бюрократія. Я вчора прописалася з дітьми через дію. Це зайняло 10 хвилин і коштувало 170 грн. Тільки чесно, скільки часу аналогічна процедура займає в Німеччині?
Медицина це взагалі треш. Мене українські медики і реабілітологи буквально поставили на ноги за 2,5 місяці. Європейські максимум пропонували деклофінак і пластирі. По сучасним протоколам пластирі визнані фуфломіцином, це я так, до слова.
Я розумію, що можливо, я просто така фартова, живу у великому місті і маю доступ до хороших лікарів, в Європі не склалося.
Про такі радощі як освіта, хороше житло у власності, нова машина за кордоном я б тільки мріяла.
6
5
1
Ответ дляNasta9019
В будь-який країні прості люди це ресурс, класовий поділ теж існує не тільки в Україні.
Не має такого розриву, як нас. Скрізь є середній клас. І хто працює, то в нього попадає. В нас можна робити, щоб аж очі вилізли і ло нього ти не попалеш. Десь.є таке, щоб працівник пошти отримував 7 тис грн, а керівник 1 млн? Там ле я працювала, то я отримувала 4 тис євро і мій керівник-власник 7 тис
9
2
Ответ дляpersonality
Так, ви на 100% озвучили мої думки. Вже якого ентузіазм гасне, але тим не менше ми не їдемо з України.
Чоловік у мене не призовний, тобто ми могли виїхати, але вирішили жити в Україні. А знаєте чому? Бо ми жили в Європі, не довго, декілька разів по пару місяців. І я ще до початку великої війни тут всі казала, що Європа, то складно, то не панацея. Мені не вірили.
Але є два моменти, які зіграли рішаючу роль- це медицина і бюрократія. Я вчора прописалася з дітьми через дію. Це зайняло 10 хвилин і коштувало 170 грн. Тільки чесно, скільки часу аналогічна процедура займає в Німеччині?
Медицина це взагалі треш. Мене українські медики і реабілітологи буквально поставили на ноги за 2,5 місяці. Європейські максимум пропонували деклофінак і пластирі. По сучасним протоколам пластирі визнані фуфломіцином, це я так, до слова.
Я розумію, що можливо, я просто така фартова, живу у великому місті і маю доступ до хороших лікарів, в Європі не склалося.
Про такі радощі як освіта, хороше житло у власності, нова машина за кордоном я б тільки мріяла.
Чоловік у мене не призовний, тобто ми могли виїхати, але вирішили жити в Україні. А знаєте чому? Бо ми жили в Європі, не довго, декілька разів по пару місяців. І я ще до початку великої війни тут всі казала, що Європа, то складно, то не панацея. Мені не вірили.
Але є два моменти, які зіграли рішаючу роль- це медицина і бюрократія. Я вчора прописалася з дітьми через дію. Це зайняло 10 хвилин і коштувало 170 грн. Тільки чесно, скільки часу аналогічна процедура займає в Німеччині?
Медицина це взагалі треш. Мене українські медики і реабілітологи буквально поставили на ноги за 2,5 місяці. Європейські максимум пропонували деклофінак і пластирі. По сучасним протоколам пластирі визнані фуфломіцином, це я так, до слова.
Я розумію, що можливо, я просто така фартова, живу у великому місті і маю доступ до хороших лікарів, в Європі не склалося.
Про такі радощі як освіта, хороше житло у власності, нова машина за кордоном я б тільки мріяла.
Ключевое - бабки. Ни в какой Европе ни я, ни муж не заработаем столько, сколько здесь. Сохранить уровень дохода можно будет только переехав в рашку и, возможно, в Казахстан. Все остальное - конкретно в минус. Если нет привычного уже бабла - то жизнь в Европе не порадует совсем. А больницы и бюрократия добьют окончательно.
3
3
Ответ дляlana-od
100%. И выезжают люди не потому, что не любят страну, а потому что при войне и этой власти тут жить невозможно. Надеюсь, что когда-то это изменится и люди вернутся.
Я розумію що це може трактуватися як заклик до зміни влади. Але якщо москалі це читають, то хай знають, що самі розберемося зі своєю владою. Спасать нє надо
3
4
ореста1981• 28 октября 2023
Ответ дляWhiteWidow
Так. Але без війни хотілось би. Україна дуже комфортна була.
Чоловік військовий, його звідти або винесуть, або таки Україна переможе.
Є кілька причин з яких би я була готова переїхати з країни. Але в Азію. Ми маємо досвід життя там. Європа не для нас)
Чоловік військовий, його звідти або винесуть, або таки Україна переможе.
Є кілька причин з яких би я була готова переїхати з країни. Але в Азію. Ми маємо досвід життя там. Європа не для нас)
Де саме жили? Що сподобалось?
personality• 28 октября 2023
Ответ дляPrervana
Ключевое - бабки. Ни в какой Европе ни я, ни муж не заработаем столько, сколько здесь. Сохранить уровень дохода можно будет только переехав в рашку и, возможно, в Казахстан. Все остальное - конкретно в минус. Если нет привычного уже бабла - то жизнь в Европе не порадует совсем. А больницы и бюрократия добьют окончательно.
Ще мало хто розуміє, що поїхавши за кордон- Європа, Америка, Канада без різниці- пахати доведеться обом. Там точно не буде так лайтово, як звикли наші люди - папа ратотаєт, мама красівая. Про ворк-лайф беленс я взагалі мовчу.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
1
3
2
5
Ответ дляpersonality
Ще мало хто розуміє, що поїхавши за кордон- Європа, Америка, Канада без різниці- пахати доведеться обом. Там точно не буде так лайтово, як звикли наші люди - папа ратотаєт, мама красівая. Про ворк-лайф беленс я взагалі мовчу.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Не повністю з вами згодна. Так, в Європі бути айтішником не так сексі як у нас. Але середній рівень життя набагато вищий ніж у нас.
2
Ответ дляpersonality
Ще мало хто розуміє, що поїхавши за кордон- Європа, Америка, Канада без різниці- пахати доведеться обом. Там точно не буде так лайтово, як звикли наші люди - папа ратотаєт, мама красівая. Про ворк-лайф беленс я взагалі мовчу.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Да, все именно так. С жильем особенно грустно.
Пипетка-668c• 28 октября 2023
Хочу жить , но без войны. В войне, не очень хочу, моя семья уже пережила все ужасы войны - и авиабомбы, и артиллерию над головами. Сына вывезла, скоро 18. Поступил в другой стране , надеюсь, там и останется.
1
2
1
Джеральдина.• 28 октября 2023
Ответ дляpersonality
Ще мало хто розуміє, що поїхавши за кордон- Європа, Америка, Канада без різниці- пахати доведеться обом. Там точно не буде так лайтово, як звикли наші люди - папа ратотаєт, мама красівая. Про ворк-лайф беленс я взагалі мовчу.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Ну это смотря где работать и есть ли хорошее образование, если не стремиться быть upper mid class, а хотя бы просто мид класс - то там очень даже хороший ворк-лайф баланс и плюшки от работодателя. Та и мои бывшие коллеги, кто сейчас там, не переутруждаются, наоборот пишут, что делать нечего (в сравнении как тут в Украине мы тоже пахали на американского дядю)
Так что все зависит от очень многих факторов. И среди моих коллег, опять-таки, мамы чаще всего и красивые и работают (айти)
Так что все зависит от очень многих факторов. И среди моих коллег, опять-таки, мамы чаще всего и красивые и работают (айти)
1
Джеральдина.• 28 октября 2023
Ответ дляnikiya
Не повністю з вами згодна. Так, в Європі бути айтішником не так сексі як у нас. Але середній рівень життя набагато вищий ніж у нас.
Особо ворк-лайф бэлэнс! Вообще не сравнить
1
Джеральдина.• 28 октября 2023
Ответ дляJimson
Скажу вам по секрету, многие из тех, кто отметили ’хочу тут жить всегда’, не считают слово ’тут’ ключевым.
’колбасная эмиграция’, на пособие в Германию - это так себе вариант, если уж совсем скрутно станет.
Вместе с тем, молодым обладателям востребованных специальностей, в первую очередь рабочих, смысл есть.
Наше государство становится военно-полицейским, если с первым более-менее понятно, то со вторым интересней.
’колбасная эмиграция’, на пособие в Германию - это так себе вариант, если уж совсем скрутно станет.
Вместе с тем, молодым обладателям востребованных специальностей, в первую очередь рабочих, смысл есть.
Наше государство становится военно-полицейским, если с первым более-менее понятно, то со вторым интересней.
Согласна
Ответ дляNasta9019
В будь-який країні прості люди це ресурс, класовий поділ теж існує не тільки в Україні.
Классовое неравенство есть везде, но если в Европе его постепенно сглаживают, то у нас оно наоборот стремительно обостряется, начина с 1991 года. Обратный процесс идет, у них сглаживание, у нас усугубление, понимаете?
Что касается утверждения ’в будь-який країні прості люди це ресурс’, тоже не соглашусь. Определяющей является ЦЕННОСТЬ ресурса. Чермет или золото, понимаете?
У нас даже не медь с алюминием, такое мое мнение.
Это одна из ключевых причин, по которой на нашей территории идет самая масштабная и продолжительная война в Европе со времен Второй мировой.
Что касается утверждения ’в будь-який країні прості люди це ресурс’, тоже не соглашусь. Определяющей является ЦЕННОСТЬ ресурса. Чермет или золото, понимаете?
У нас даже не медь с алюминием, такое мое мнение.
Это одна из ключевых причин, по которой на нашей территории идет самая масштабная и продолжительная война в Европе со времен Второй мировой.
5
1
2
Ответ дляpersonality
Так, ви на 100% озвучили мої думки. Вже якого ентузіазм гасне, але тим не менше ми не їдемо з України.
Чоловік у мене не призовний, тобто ми могли виїхати, але вирішили жити в Україні. А знаєте чому? Бо ми жили в Європі, не довго, декілька разів по пару місяців. І я ще до початку великої війни тут всі казала, що Європа, то складно, то не панацея. Мені не вірили.
Але є два моменти, які зіграли рішаючу роль- це медицина і бюрократія. Я вчора прописалася з дітьми через дію. Це зайняло 10 хвилин і коштувало 170 грн. Тільки чесно, скільки часу аналогічна процедура займає в Німеччині?
Медицина це взагалі треш. Мене українські медики і реабілітологи буквально поставили на ноги за 2,5 місяці. Європейські максимум пропонували деклофінак і пластирі. По сучасним протоколам пластирі визнані фуфломіцином, це я так, до слова.
Я розумію, що можливо, я просто така фартова, живу у великому місті і маю доступ до хороших лікарів, в Європі не склалося.
Про такі радощі як освіта, хороше житло у власності, нова машина за кордоном я б тільки мріяла.
Чоловік у мене не призовний, тобто ми могли виїхати, але вирішили жити в Україні. А знаєте чому? Бо ми жили в Європі, не довго, декілька разів по пару місяців. І я ще до початку великої війни тут всі казала, що Європа, то складно, то не панацея. Мені не вірили.
Але є два моменти, які зіграли рішаючу роль- це медицина і бюрократія. Я вчора прописалася з дітьми через дію. Це зайняло 10 хвилин і коштувало 170 грн. Тільки чесно, скільки часу аналогічна процедура займає в Німеччині?
Медицина це взагалі треш. Мене українські медики і реабілітологи буквально поставили на ноги за 2,5 місяці. Європейські максимум пропонували деклофінак і пластирі. По сучасним протоколам пластирі визнані фуфломіцином, це я так, до слова.
Я розумію, що можливо, я просто така фартова, живу у великому місті і маю доступ до хороших лікарів, в Європі не склалося.
Про такі радощі як освіта, хороше житло у власності, нова машина за кордоном я б тільки мріяла.
Все это совершенно верно и правильно, пока не гаснет электричество и не начинают дрожать стены дома, слышен грохот, а с балкона видно зарево взрывов.
2
WhiteWidow• 28 октября 2023
Ответ дляореста1981
Де саме жили? Що сподобалось?
В´єтнам і Філіппіни. Ціни подобаються, тепло, вайб, діти там в цікавому середовищі були. Але жити там - це дійсно ’на любітєля’. Або любиш, або в шоці і не любиш😂 Ну і мову я вчила важко (в´єт) і довго (3,5 роки) , проте і досі спілкуватись можу лише з жителями і носіями діалекту півдня. Коли заговорить людина з Сапи, то я буду бекать і мекать. Але для Філі вистачає англійської. Ну і вони зараз дуже рухаються в напрямку digital nomad country.
Ответ дляpersonality
Ще мало хто розуміє, що поїхавши за кордон- Європа, Америка, Канада без різниці- пахати доведеться обом. Там точно не буде так лайтово, як звикли наші люди - папа ратотаєт, мама красівая. Про ворк-лайф беленс я взагалі мовчу.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Зараз, та і до війни якщо чесно, бачу і бачила багато прикладів, коли сім’ї їхали за кордон. Тато айтішнік, мама з дітьми. І вони там прозрівали, бо виявляється навіть така звичайна річ для укр айтішників як похід в ресторан всією родиною- це розкіш. Бо папа платить але не 5%, а 25. І оренда кінська, а купити житло рівноцінне українському- це влажні фантазії еміграції.
Прикладная математика, курс доллара (евро) к гривне пропорционален коэффициенту уровня жизни айтишников и прочих товарищей с валютным доходом. Чет мудрено получилось, но суть ясна :)
Но все эти центы и проценты играют роль до тех пор, пока война где-то там, далеко.
Но все эти центы и проценты играют роль до тех пор, пока война где-то там, далеко.
Ответ дляnikiya
Я розумію що це може трактуватися як заклик до зміни влади. Але якщо москалі це читають, то хай знають, що самі розберемося зі своєю владою. Спасать нє надо
Все понимают, о чем речь. Воры во время войны - такие же враги, как и кацапы.
И тут нужно не зраду искать, а принимать меры. Начиная сверху.
И тут нужно не зраду искать, а принимать меры. Начиная сверху.
1
Renesmeе 16• 28 октября 2023
Ответ дляtanya_217
А не матрьошок?
Подивіться статистику скільки чоловіків зловили на кордоні. Подивіться скільки виїхали офіційно через кордон з початку війни, це буде приблизно 2 млн.
І зараз потроху просочуються.
Я особисто щиро мрію про еміграцію в Канаду і дітям СВОЇМ закладаю думку, що лишитися в Україні то найгірший варіант. Для того, щоб їх підтримати у цьому щиро надіюсь вигідно продати нерухомість, коли війна завершиться(вірю, що в наступному році до виборів у США, бо далі їм буде не цікаво і кран підтримки прикрутять, а Україна повністю залежить від зовнішнього фінансування) тим, хто повернеться (а таких буде теж доволі багато і більшість втративших житло будуть їхати в Київ) і звалити з чоловіком, дітьми і грошами.
Головне встигнути в перший рік, бо далі всі ті хто повернувся побачать, що дарма і економіки тут погана і після війни було набагато гірше в економічному плані ніж зараз.
Подивіться статистику скільки чоловіків зловили на кордоні. Подивіться скільки виїхали офіційно через кордон з початку війни, це буде приблизно 2 млн.
І зараз потроху просочуються.
Я особисто щиро мрію про еміграцію в Канаду і дітям СВОЇМ закладаю думку, що лишитися в Україні то найгірший варіант. Для того, щоб їх підтримати у цьому щиро надіюсь вигідно продати нерухомість, коли війна завершиться(вірю, що в наступному році до виборів у США, бо далі їм буде не цікаво і кран підтримки прикрутять, а Україна повністю залежить від зовнішнього фінансування) тим, хто повернеться (а таких буде теж доволі багато і більшість втративших житло будуть їхати в Київ) і звалити з чоловіком, дітьми і грошами.
Головне встигнути в перший рік, бо далі всі ті хто повернувся побачать, що дарма і економіки тут погана і після війни було набагато гірше в економічному плані ніж зараз.
Сперечатися не буду, час все розставить на місця. На даний момент мені комфортно в Україні не зважаючи на війну
Ответ дляАнна_Бель
Не має такого розриву, як нас. Скрізь є середній клас. І хто працює, то в нього попадає. В нас можна робити, щоб аж очі вилізли і ло нього ти не попалеш. Десь.є таке, щоб працівник пошти отримував 7 тис грн, а керівник 1 млн? Там ле я працювала, то я отримувала 4 тис євро і мій керівник-власник 7 тис
Розділення є навіть і у середнього класу. Не будуть мати нічого спільного наприклад сім´я лікарів, чи сім´я, де пілот та лікаря чи власник бізнесу з сім´єю, де тато наприклад автомеханік, а мама просто працівник супермаркету. У них різне коло спілкування буде, у дітей школи, друзі будуть теж різні.
Хочете сказати, що поштар та керівник отримають однаково? Здивую вас, але у 2020 році керівник Deutsche Post отримав 10 млн. євро, скільки просто робітники отримали 2-5 тисяч євро? Те ж саме виходить.
Хочете сказати, що поштар та керівник отримають однаково? Здивую вас, але у 2020 році керівник Deutsche Post отримав 10 млн. євро, скільки просто робітники отримали 2-5 тисяч євро? Те ж саме виходить.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу