Батуринська різанина

2-го листопада 1708 року московське військо царя Петра І жорстоко знищило українське місто Батурин, яке на той час було столицею Гетьманщини.

Коли Гетьман Іван Мазепа вирішив обрати європейський шлях розвитку для України та позбутись московського ярма, він прийняв зважене рішення у Північній війні обрати союзником не московитів, а молодого та амбітного короля Швеції Карла ХII.

Дізнавшись про перехід Мазепи на шведську сторону, московський цар Петро І дав наказ своєму сатрапу Меншикову помститись Гетьману та знищити його столицю.

Після тривалої облоги міста, московитам хитрістю вдалось увірвались до Батурина, після чого вони жорстоко знищували усіх підряд. За свідченнями сучасників, козаків та мирних жителів вбивали з особливою жорстокістю, не виявляючи жалю ані до жінок, ані до дітей. Беззахисних батуринців колесували, четвертували, садили на палі, різали та рубали. Місто було розграбоване та повністю знищене, у тому числі московити спалили усі православні церкви.

За різними оцінками істориків, жертвами масового вбивства стали від 11 до 15 тисяч батуринців.

Ті жахливі події в історії отримали назву "Батуринська трагедія" та "Страшна різанина".