Помилуйте мадам• 05 ноября 2023
Порадьте кого послухати про історію Львова
Зараз живу у Львові. Побачила для мене дивну закономірність. А саме, не мала частка інтелегенції, яка в роках за 45, не молодь, говорять російською. І це корінні львів’яни.
Почала шукати інформацію і знайшла за переселення, які відбувалися після 2 світової.
Може в когось є поради, кого послухати на Ютуб каналі?
Також цікаво послухати про, як відбувалось заселення Донбасу (я там народилась). Знаю з розповідей близьких їх історію переселення. Але теж хочу послухати, як це відбувалось і коли.
Почала шукати інформацію і знайшла за переселення, які відбувалися після 2 світової.
Може в когось є поради, кого послухати на Ютуб каналі?
Також цікаво послухати про, як відбувалось заселення Донбасу (я там народилась). Знаю з розповідей близьких їх історію переселення. Але теж хочу послухати, як це відбувалось і коли.
3
17
0
Бо прийшли другі совіти ( совєти) щоб вам було зрозуміло і знищували вивозили по сибірських тюрмах галицьку інтелігенцію. Вчителів, священників, письменників і багатьох інших. Тому у Львові так ненавидять все, що з москалотою пов´язане.
Сходіть на екскурсію в тюрму на Лонцького.
Сходіть на екскурсію в тюрму на Лонцького.
Нащадки НКВдистів та ваша інтеліґенція, і вони не корінні, а завезені і заселені в квартири поляків і українців і євреїв, яких знищили.
А кто ж знает. Я по своему городу историю знаю, основан давно, но судя по своей семье, по семьям знакомых, откуда только не приезжали. Сейчас в основном уже все местные, а после второй мировой: поляки, болгары, беларусы, немцы, русские и украинцы. А если ещё дальше копнуть, ещё больше
Я це прочитала, скомкано.
Але ж повинні бути історики, які розказують на ютубі.
Одного я прослухала, але не розкрила для себе все.
Зараз слухаю про польській Львів за княжих часів. Після хочу перейти вже на Львів 20 ст.
Історія мене щось все і більше бере в коловорот)))
Почала з історії Ізраїля і плавно перейшла на міста України.
Але ж повинні бути історики, які розказують на ютубі.
Одного я прослухала, але не розкрила для себе все.
Зараз слухаю про польській Львів за княжих часів. Після хочу перейти вже на Львів 20 ст.
Історія мене щось все і більше бере в коловорот)))
Почала з історії Ізраїля і плавно перейшла на міста України.
Під владою радянського тоталітаризму
У вересні 1939 року внаслідок змови Сталіна з гітлерівською Німеччиною Львів потрапив до складу Радянської імперії.
Об’єднання українського народу у єдиній державі і часткова українізація освіти та культури зводилася нанівець масовими і небаченими в історії тоталітарними репресіями проти західних українців. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір. Опір Української повстанської армії радянському режимові тривав до другої половини 50-х років. У 60-і та 70-і роки гучними були процеси у Львові над дисидентами В’ячеславом Чорноволом, Богданом Горинем, Іваном Гелем, Іриною та Ігорем Калинцями. Всі вони спричинилися до подальшого здобуття Україною незалежності.
У вересні 1939 року внаслідок змови Сталіна з гітлерівською Німеччиною Львів потрапив до складу Радянської імперії.
Об’єднання українського народу у єдиній державі і часткова українізація освіти та культури зводилася нанівець масовими і небаченими в історії тоталітарними репресіями проти західних українців. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір. Опір Української повстанської армії радянському режимові тривав до другої половини 50-х років. У 60-і та 70-і роки гучними були процеси у Львові над дисидентами В’ячеславом Чорноволом, Богданом Горинем, Іваном Гелем, Іриною та Ігорем Калинцями. Всі вони спричинилися до подальшого здобуття Україною незалежності.
Совіти» прийшли у Львів «обдерті, голодні, тупі, жорстокі й захланні»
17 вересня 2009, 08:00
Галина Терещук
Львів – Польська, німецька, радянська окупації в Галичині – змінювалась влада, порядки, вимоги, а відтак і життя людей. Усе це бачила і відчула на собі і своїй родині Стефанія Яринич-Ожиївська. Разом із батьками і стрийком вона мешкала в селі Зилів у Городоцькому районі. Це була гарна сільська сім’я, не дуже заможна, але й далеко не бідна. З приходом «перших совітів» у вересні 1939 року родина втратила майно, була виселена у далеку тайгу, оскільки стрийко був українським патріотом і очолював «Просвіту». У своє рідне село Яриничі так уже й не повернулись…
У пам’яті Стефанії Яринич, як і сотень тисяч мешканців Галичини, прихід радянської влади у 1939 році закарбувався як «перші совіти». Вдруге Червона Армія ввійшла в Галичину у 1944 році.
17 вересня 2009, 08:00
Галина Терещук
Львів – Польська, німецька, радянська окупації в Галичині – змінювалась влада, порядки, вимоги, а відтак і життя людей. Усе це бачила і відчула на собі і своїй родині Стефанія Яринич-Ожиївська. Разом із батьками і стрийком вона мешкала в селі Зилів у Городоцькому районі. Це була гарна сільська сім’я, не дуже заможна, але й далеко не бідна. З приходом «перших совітів» у вересні 1939 року родина втратила майно, була виселена у далеку тайгу, оскільки стрийко був українським патріотом і очолював «Просвіту». У своє рідне село Яриничі так уже й не повернулись…
У пам’яті Стефанії Яринич, як і сотень тисяч мешканців Галичини, прихід радянської влади у 1939 році закарбувався як «перші совіти». Вдруге Червона Армія ввійшла в Галичину у 1944 році.
На зміну польській прийшла російська, а росіяни виглядали голодними і бідними
Коли у вересні 1939 року прийшли «совіти», дітей у школі одразу перевели на два класи нижче, щоб замість польської учні вивчали російську. Вчителька приїхала зі східної України.
Стефанія Яринич пам’ятає, як уперше побачила росіян. Їхньої мови вона не розуміла. На подвір’я приїхали троє військових розвідників на конях. Вони були дуже худі, бідно вбрані, обмотані в шинелі, на шапках була велика зірка.
Військові попросили пити. Це слово батьки зрозуміли. Мама Стефанії витягла з криниці відро молока. Росіяни дуже жадібно пили і просили ще й ще.
«Вони були такі голодні і поглядали один на одного, чи хтось випив більше, – пригадує Стефанія Яринич. – Я ще такого не бачила. Але більше нічого вони не хотіли. У мене було враження, що вони молока ніколи не пили. Армія була бідна і голодна. Сказали «спасібо», і ніхто нічого не знав. А стрийко їх уже тоді злякався, бо знав, що вони принесли. Він їх остерігався».
Коли у вересні 1939 року прийшли «совіти», дітей у школі одразу перевели на два класи нижче, щоб замість польської учні вивчали російську. Вчителька приїхала зі східної України.
Стефанія Яринич пам’ятає, як уперше побачила росіян. Їхньої мови вона не розуміла. На подвір’я приїхали троє військових розвідників на конях. Вони були дуже худі, бідно вбрані, обмотані в шинелі, на шапках була велика зірка.
Військові попросили пити. Це слово батьки зрозуміли. Мама Стефанії витягла з криниці відро молока. Росіяни дуже жадібно пили і просили ще й ще.
«Вони були такі голодні і поглядали один на одного, чи хтось випив більше, – пригадує Стефанія Яринич. – Я ще такого не бачила. Але більше нічого вони не хотіли. У мене було враження, що вони молока ніколи не пили. Армія була бідна і голодна. Сказали «спасібо», і ніхто нічого не знав. А стрийко їх уже тоді злякався, бо знав, що вони принесли. Він їх остерігався».
В феврале были во Львове и сидели в баре, к нам подсел мужчина. Рассказал, что он вообще коренной житель, но мама его преподаватель рус языка и литературы, и как-то так сложилось, что потом работа у него ещё связана была с рус язычной клиентурой, поэтому он говорит на рус. И его друзья тоже, они работают все в сфере айти. После 24 некоторые перешли на укр, он когда как. Думаю, у каждого своя история. Плюс много впо рус язычных во Львове сейчас. Та и это город туристов
Я коренную львовянку знаю, кум женился, меня ещё тогда удивило, что она говорит на руском. Это 15 лет назад, если не больше было
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу