LudaSHS• 07 ноября 2023
Обман, страх і зневіра: історія про те, як Україна втратила свій ядерний арсенал
Американський журнал The National Interest оприлюднив ніколи раніше не публіковані архівні матеріали, що розкривають, як Вашингтон змушував Україну відмовитися від ядерної зброї, попри ризик російського вторгнення. ТЕКСТИ публікують переклад статті.
‼️Документи переконливо показують, як дві американські адміністрації, вище керівництво Пентагону й НАТО тиснули на Україну, щоб вона відмовилася від свого єдиного стримувального фактора проти російської агресії — ядерної зброї — попри реальний ризик російського вторгнення.
У 1994 році американські офіційні особи шантажували нових незалежних лідерів України, щоб ті відмовилися від ядерної зброї, яку вони успадкували від Радянського Союзу, — зброї, що могла б запобігти майбутній агресії з боку Москви, — в обмін на туманні "гарантії безпеки", задекларовані як частина так званого Будапештського меморандуму.
Ці запевнення зрештою виявилися нікчемними, як показує сьогоднішнє становище України.
‼️ЛИШЕ ОДНІЄЇ ЯДЕРНОЇ РАКЕТИ" В РУКАХ УКРАЇНИ БУЛО Б ДОСТАТНЬО, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Ці документи різко заперечують відоме обґрунтування історичної відмови від ядерної зброї — мовляв, Україна не здатна володіти технічними засобами управління ядерною зброєю, тому вона не захистила б країну, навіть якби могла.
💥Навпаки, докази свідчать: майбутній директор ЦРУ президента Білла Клінтона дійшов висновку, що Україна дійсно мала засоби для управління арсеналом.
🤬Історичні матеріали також висвітлюють, як американські офіційні особи блокували серйозні спроби Києва обміняти успадкований арсенал на справжні гарантії безпеки — аж до того, що лобіювали серед європейців, щоб Україна не входила до безпекових угод поза межами НАТО. Можливо, це відбувалося тому, що, як тепер стало відомо, вони також демонстрували Москві повагу до "життєво важливих інтересів Росії в її ближньому закордонні" й готовність "допомагати різними способами".
Замість серйозних зусиль з глобального контролю над ядерними озброєннями, фактичним імперативом, схоже, було бажання американських офіційних осіб схилити Росію приєднатися до західного демократичного світу. Так, Будапештська угода скидалася на дипломатичну гру в мушлю — коли зброю передавали від слабшої держави сильнішій (і з імперськими претензіями) здебільшого для того, щоб заспокоїти російську невпевненість у досягненні "паритету" в її ядерному арсеналі щодо Сполучених Штатів Америки.
ЗАСПОКОЮЮЧИ РОСІЮ МАЙЖЕ БУДЬ-ЯКОЮ ЦІНОЮ, ЗАХІД ЗАЛИШИВ УКРАЇНУ НАПРИЗВОЛЯЩЕ
Коли Радянський Союз почав розпадатися, адміністрація Джорджа Буша намагалася зберегти Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО), який обіцяв скоротити світові запаси стратегічної ядерної зброї на 80%. Після майже 10-тирічних переговорів його підписали Сполучені Штати і Радянський Союз у 1991 році. Але якщо СРСР ось-ось розпадеться на п´ять суверенних країн, як триватиме ця двостороння угода?
За кілька тижнів до офіційного розпаду Союзу президент Буш зустрівся з радником Михайла Горбачова Олександром Яковлєвим і запитав його про 30 з гаком відсотків радянського арсеналу, які незабаром опиняться за межами російської території: в Казахстані, Білорусі і, що особливо важливо, в Україні. "Як, на вашу думку, це відбуватиметься? — запитав Буш. — Контроль? Ратифікація? Безпечний демонтаж?"
"Вони дивитимуться на Захід [за вказівками], — сказав Яковлєв про незалежні республіки, які незабаром стануть незалежними. — Звичайно, — додав він. — Ми не віддамо нашу зброю".
Це був ганебний початок багаторічного танцю між Сполученими Штатами, Україною та Росією, в якому лідери в Москві навряд чи були скромними щодо своїх цілей. У цьому випадку вони продиктували, щоб скороченням вважати виведення озброєнь з колишніх радянських республік, які незабаром мали стати колишніми радянськими підданими. Інакше скорочення, передбачені СНО, поставили б російський ядерний арсенал позаду ядерного арсеналу Сполучених Штатів, що для Москви є неприйнятним.
Такий підхід також позбавляв єдиного реального важеля стримування знервовану нову суверенну республіку, керовану Києвом, — державу, яку вже багато разів підкорював її нібито дружній сусід. Державний секретар США Джеймс Бейкер був присутнім на зустрічі й швидко збагнув стратегічну важливість питання, що стояло на кону. Він запитав, чи може це прокласти шлях до майбутньої війни з Україною?
Яковлєв ухилився від відповіді, а потім безтурботно запитав: "Яка це може бути війна?" "Звичайна війна", — відповів Бейкер.
‼️Документи переконливо показують, як дві американські адміністрації, вище керівництво Пентагону й НАТО тиснули на Україну, щоб вона відмовилася від свого єдиного стримувального фактора проти російської агресії — ядерної зброї — попри реальний ризик російського вторгнення.
У 1994 році американські офіційні особи шантажували нових незалежних лідерів України, щоб ті відмовилися від ядерної зброї, яку вони успадкували від Радянського Союзу, — зброї, що могла б запобігти майбутній агресії з боку Москви, — в обмін на туманні "гарантії безпеки", задекларовані як частина так званого Будапештського меморандуму.
Ці запевнення зрештою виявилися нікчемними, як показує сьогоднішнє становище України.
‼️ЛИШЕ ОДНІЄЇ ЯДЕРНОЇ РАКЕТИ" В РУКАХ УКРАЇНИ БУЛО Б ДОСТАТНЬО, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Ці документи різко заперечують відоме обґрунтування історичної відмови від ядерної зброї — мовляв, Україна не здатна володіти технічними засобами управління ядерною зброєю, тому вона не захистила б країну, навіть якби могла.
💥Навпаки, докази свідчать: майбутній директор ЦРУ президента Білла Клінтона дійшов висновку, що Україна дійсно мала засоби для управління арсеналом.
🤬Історичні матеріали також висвітлюють, як американські офіційні особи блокували серйозні спроби Києва обміняти успадкований арсенал на справжні гарантії безпеки — аж до того, що лобіювали серед європейців, щоб Україна не входила до безпекових угод поза межами НАТО. Можливо, це відбувалося тому, що, як тепер стало відомо, вони також демонстрували Москві повагу до "життєво важливих інтересів Росії в її ближньому закордонні" й готовність "допомагати різними способами".
Замість серйозних зусиль з глобального контролю над ядерними озброєннями, фактичним імперативом, схоже, було бажання американських офіційних осіб схилити Росію приєднатися до західного демократичного світу. Так, Будапештська угода скидалася на дипломатичну гру в мушлю — коли зброю передавали від слабшої держави сильнішій (і з імперськими претензіями) здебільшого для того, щоб заспокоїти російську невпевненість у досягненні "паритету" в її ядерному арсеналі щодо Сполучених Штатів Америки.
ЗАСПОКОЮЮЧИ РОСІЮ МАЙЖЕ БУДЬ-ЯКОЮ ЦІНОЮ, ЗАХІД ЗАЛИШИВ УКРАЇНУ НАПРИЗВОЛЯЩЕ
Коли Радянський Союз почав розпадатися, адміністрація Джорджа Буша намагалася зберегти Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО), який обіцяв скоротити світові запаси стратегічної ядерної зброї на 80%. Після майже 10-тирічних переговорів його підписали Сполучені Штати і Радянський Союз у 1991 році. Але якщо СРСР ось-ось розпадеться на п´ять суверенних країн, як триватиме ця двостороння угода?
За кілька тижнів до офіційного розпаду Союзу президент Буш зустрівся з радником Михайла Горбачова Олександром Яковлєвим і запитав його про 30 з гаком відсотків радянського арсеналу, які незабаром опиняться за межами російської території: в Казахстані, Білорусі і, що особливо важливо, в Україні. "Як, на вашу думку, це відбуватиметься? — запитав Буш. — Контроль? Ратифікація? Безпечний демонтаж?"
"Вони дивитимуться на Захід [за вказівками], — сказав Яковлєв про незалежні республіки, які незабаром стануть незалежними. — Звичайно, — додав він. — Ми не віддамо нашу зброю".
Це був ганебний початок багаторічного танцю між Сполученими Штатами, Україною та Росією, в якому лідери в Москві навряд чи були скромними щодо своїх цілей. У цьому випадку вони продиктували, щоб скороченням вважати виведення озброєнь з колишніх радянських республік, які незабаром мали стати колишніми радянськими підданими. Інакше скорочення, передбачені СНО, поставили б російський ядерний арсенал позаду ядерного арсеналу Сполучених Штатів, що для Москви є неприйнятним.
Такий підхід також позбавляв єдиного реального важеля стримування знервовану нову суверенну республіку, керовану Києвом, — державу, яку вже багато разів підкорював її нібито дружній сусід. Державний секретар США Джеймс Бейкер був присутнім на зустрічі й швидко збагнув стратегічну важливість питання, що стояло на кону. Він запитав, чи може це прокласти шлях до майбутньої війни з Україною?
Яковлєв ухилився від відповіді, а потім безтурботно запитав: "Яка це може бути війна?" "Звичайна війна", — відповів Бейкер.
29
3
10
29
1
13
413
0
🙀
ЄЛЬЦИН РОЗГЛЯДАВ МОЖЛИВІСТЬ ЗАВДАТИ ЯДЕРНОГО УДАРУ ПО УКРАЇНІ
Пізніше того самого місяця перший посол США в Російській Федерації Роберт Штраус написав до Вашингтона про істерію, викликану повідомленнями, що Єльцин розглядає можливість завдати ядерного удару по Україні. Ситуація ’погіршилася’, писав посол, коли новий президент ’визнав, що обговорював таку можливість з військовими експертами’.
У своїх мемуарах і пізніших інтерв´ю Брент Скоукрофт зазначав, що тодішній міністр оборони Дік Чейні рішуче виступав проти виведення ядерної зброї з нових незалежних держав на периферії Росії. Хоча більшість їхніх особистих документів на цю тему залишаються засекреченими, доповідна записка раднику з національної безпеки від березня 1992 року демонструє, що ці суперечки не зникли. Співробітник Ради національної безпеки Девід Гомперт назвав її ’Чому ми повинні бути непохитними щодо денуклеаризації України’. Він виділив три основні контраргументи:
Українська ядерна зброя не загрожуватиме США так, як російська, з тієї простої причини, що Україна, на відміну від Росії, не є серйозним потенційним супротивником. Для нас може навіть виявитися вигідним бачити, як російську силу стримує — і російську ядерну зброю стримує — Україна з мінімальним стримувальним фактором. У будь-якому разі, ми шкодимо собі, коли наполягаємо позбавити українців ядерної зброї, тоді як ми легітимізуємо ядерну зброю їхнього могутнього сусіда.
Гомперт відкинув ці заперечення, і адміністрація Буша продовжила свій шлях. Документ, однак, свідчить про наполегливі дебати, які розгорнулися всередині адміністрації.
ЄЛЬЦИН РОЗГЛЯДАВ МОЖЛИВІСТЬ ЗАВДАТИ ЯДЕРНОГО УДАРУ ПО УКРАЇНІ
Пізніше того самого місяця перший посол США в Російській Федерації Роберт Штраус написав до Вашингтона про істерію, викликану повідомленнями, що Єльцин розглядає можливість завдати ядерного удару по Україні. Ситуація ’погіршилася’, писав посол, коли новий президент ’визнав, що обговорював таку можливість з військовими експертами’.
У своїх мемуарах і пізніших інтерв´ю Брент Скоукрофт зазначав, що тодішній міністр оборони Дік Чейні рішуче виступав проти виведення ядерної зброї з нових незалежних держав на периферії Росії. Хоча більшість їхніх особистих документів на цю тему залишаються засекреченими, доповідна записка раднику з національної безпеки від березня 1992 року демонструє, що ці суперечки не зникли. Співробітник Ради національної безпеки Девід Гомперт назвав її ’Чому ми повинні бути непохитними щодо денуклеаризації України’. Він виділив три основні контраргументи:
Українська ядерна зброя не загрожуватиме США так, як російська, з тієї простої причини, що Україна, на відміну від Росії, не є серйозним потенційним супротивником. Для нас може навіть виявитися вигідним бачити, як російську силу стримує — і російську ядерну зброю стримує — Україна з мінімальним стримувальним фактором. У будь-якому разі, ми шкодимо собі, коли наполягаємо позбавити українців ядерної зброї, тоді як ми легітимізуємо ядерну зброю їхнього могутнього сусіда.
Гомперт відкинув ці заперечення, і адміністрація Буша продовжила свій шлях. Документ, однак, свідчить про наполегливі дебати, які розгорнулися всередині адміністрації.
2
2
7
17
Девочки статья как раз перед голосованием в Конгрессе
Оригинал ссылка в стар посте
Почитайте
Очень интересно
Т е американцы нас ’скормили’ , Ельцин ядерный угрожал.. демократ? Ага
И не все американцы были согласны, шли дебаты.
И они говорили про войну между Украиной и рашей в 1993 !!!! ‼️
Оригинал ссылка в стар посте
Почитайте
Очень интересно
Т е американцы нас ’скормили’ , Ельцин ядерный угрожал.. демократ? Ага
И не все американцы были согласны, шли дебаты.
И они говорили про войну между Украиной и рашей в 1993 !!!! ‼️
2
55
1
8
Не маю ні каплі сумніву, що так воно і було. І ми ще багато гівна не знаємо, буде потихеньку спливати час від часу((😭
3
94
8
Але скорописні примітки в доповідній записці Гомперта зафіксували безвихідь, у якій опинилися країни. ’Дилема, перед якою ми постаємо, — писав Ніколас Бернс, який тоді працював у Раді національної безпеки, — полягає в тому, що багато українських лідерів занепокоєні загрозою з боку Росії й шукатимуть якихось гарантій безпеки з боку Заходу’. Він додав: ’Ми не можемо дати їм того, чого вони хочуть, але чи є спосіб дещо зменшити їхні побоювання?’
Це було критичне запитання, на яке так і було остаточної відповіді.
Через три місяці, коли сенатор Річард Лугар порушив ці самі питання щодо України перед міністром Бейкером на публічних слуханнях, головний американський дипломат заперечив.
’Як частина пакета від України, — сказав поборник роззброєння в Сенаті, — було дуже рішуче запрошення до Сполучених Штатів забезпечити безпеку України’. ’Очевидно, — додав він, — що з певною частотою і ’дуже відкрито’ лідери в Києві висловлювали занепокоєння ’щодо відмови від ядерної зброї’. Він прямо запитав: ’Як ми на це реагуємо?’
Щодо ’формальних гарантій безпеки’ Бейкер відповів: ’Ми не вважаємо за доцільне їх надавати’.
Водночас тодішній сенатор Джо Байден запропонував Києву взяти на себе юридичні зобов´язання щодо роззброєння або ’постати перед трикратною перевагою ядерної зброї з боку Росії’. На одному подиху він уявив Україну незалежною ядерною державою, яка залежатиме від Росії через її ядерне домінування. Примусове подвійне зобов´язання стало особливістю, а не помилкою роззброєння.
Попри ці закиди, Бейкер переконував Україну підтвердити свою відмову від ядерної зброї, повністю взявши на себе різні договірні зобов´язання, зокрема СНО. Тиск на Україну з метою прибрати ядерну зброю з її території незабаром перетворився з ключової мети адміністрації Буша на нагальний і першочерговий імператив для її наступника.
Це було критичне запитання, на яке так і було остаточної відповіді.
Через три місяці, коли сенатор Річард Лугар порушив ці самі питання щодо України перед міністром Бейкером на публічних слуханнях, головний американський дипломат заперечив.
’Як частина пакета від України, — сказав поборник роззброєння в Сенаті, — було дуже рішуче запрошення до Сполучених Штатів забезпечити безпеку України’. ’Очевидно, — додав він, — що з певною частотою і ’дуже відкрито’ лідери в Києві висловлювали занепокоєння ’щодо відмови від ядерної зброї’. Він прямо запитав: ’Як ми на це реагуємо?’
Щодо ’формальних гарантій безпеки’ Бейкер відповів: ’Ми не вважаємо за доцільне їх надавати’.
Водночас тодішній сенатор Джо Байден запропонував Києву взяти на себе юридичні зобов´язання щодо роззброєння або ’постати перед трикратною перевагою ядерної зброї з боку Росії’. На одному подиху він уявив Україну незалежною ядерною державою, яка залежатиме від Росії через її ядерне домінування. Примусове подвійне зобов´язання стало особливістю, а не помилкою роззброєння.
Попри ці закиди, Бейкер переконував Україну підтвердити свою відмову від ядерної зброї, повністю взявши на себе різні договірні зобов´язання, зокрема СНО. Тиск на Україну з метою прибрати ядерну зброю з її території незабаром перетворився з ключової мети адміністрації Буша на нагальний і першочерговий імператив для її наступника.
6
3
1
Тут интересный кусок
Шеварднадзе - Кравчук
Через шість днів після того, як президент Клінтон підняв руку з Біблії, він розмовляв телефоном з тодішнім президентом України Леонідом Кравчуком, у якій наполяв ратифікувати СНО й Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Хоча Клінтон сказав Кравчуку, що має намір ’надати сильні гарантії безпеки після ратифікації’, набір варіантів пришвидшення денуклеаризації України фактично залишався визначеним від самого початку. Києву потрібно було ратифікувати ці договори (і пов´язані з ними доповнення) і погодитися на передачу Росії всіх ядерних боєголовок, що перебувають на території України.
ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ НІКОЛИ ПО-СПРАВЖНЬОМУ НЕ ОБГОВОРЮВАЛИ
В обмін на це Україна отримала б ’гарантії безпеки’, підтвердження чинних зобов´язань у рамках ООН та інших інституцій, де Росія зобов´язалася не порушувати українські кордони. По суті, гарні слова, але направду цілковито беззубі. Підсолоджувачів було небагато: Москву можна було переконати повністю компенсувати Києву вартість високозбагаченого урану, наприклад, а Вашингтон міг надати технічну й іншу допомогу. Але питання захисту територіальної цілісності України ніколи по-справжньому не обговорювали.
Утім, версія цих умов урешті сформувала те, що стало відомим як Тристороння угода між США, Росією та Україною, яка передувала підписанню Будапештського меморандуму.
👀👀Через кілька місяців, у квітні 1993 року, Кравчук зізнався тодішньому президенту Грузії Едуарду Шеварднадзе про свій‼️ ’головний біль’, що ’Москва і США разом боляче викручували мені руки’, ’‼️вимагаючи передати [українську ядерну зброю] Російській Федерації’.
’Я зрозумів би російську підлість, — нарікав Кравчук, — але американці ще гірші: вони не слухають наших аргументів’.
Шеварднадзе зауважив своєму колезі пострадянському лідеру:
’[Американці] не знають про наші жахливі, грубі відносини з Російською імперією [і] СРСР. Без цього знання було б дуже важко налагоджувати передбачувані й довірливі відносини з ’демократичним Єльциним і Росією’, яких [американці] зараз називають ’російськими демократами’... Я знаю багатьох з них, багато з ними розмовляв. Вони досі хворі на імперську інфекцію’.
Він продовжив, посилаючись на свою попередню роботу — міністра закордонних справ Радянського Союзу:
’Я був членом Політбюро й мав доступ до багатьох конфіденційних і надсекретних документів — секретних доповідей, записок і різних неофіційних матеріалів, які розробляли в різних радянських структурах: апаратах ЦК, КДБ, військової розвідки, аналітичних центрах тощо. Можливо, ви теж про них знаєте. Але мій доступ був значно глибшим і ширшим... Можу сказати, що документи, які я читав, були просто жахливими і страшними: про різні сценарії відносин Центру [Москви] з радянськими республіками, спрямовані на ’різного роду надзвичайні ситуації’. Вони містили поділ цих республік, вигнання їхнього населення в різні частини Сибіру й Далекого Сходу — навіть у віддалені місця. Для досягнення цих цілей вони використовуватимуть військову силу’.
Шеварднадзе - Кравчук
Через шість днів після того, як президент Клінтон підняв руку з Біблії, він розмовляв телефоном з тодішнім президентом України Леонідом Кравчуком, у якій наполяв ратифікувати СНО й Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Хоча Клінтон сказав Кравчуку, що має намір ’надати сильні гарантії безпеки після ратифікації’, набір варіантів пришвидшення денуклеаризації України фактично залишався визначеним від самого початку. Києву потрібно було ратифікувати ці договори (і пов´язані з ними доповнення) і погодитися на передачу Росії всіх ядерних боєголовок, що перебувають на території України.
ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ НІКОЛИ ПО-СПРАВЖНЬОМУ НЕ ОБГОВОРЮВАЛИ
В обмін на це Україна отримала б ’гарантії безпеки’, підтвердження чинних зобов´язань у рамках ООН та інших інституцій, де Росія зобов´язалася не порушувати українські кордони. По суті, гарні слова, але направду цілковито беззубі. Підсолоджувачів було небагато: Москву можна було переконати повністю компенсувати Києву вартість високозбагаченого урану, наприклад, а Вашингтон міг надати технічну й іншу допомогу. Але питання захисту територіальної цілісності України ніколи по-справжньому не обговорювали.
Утім, версія цих умов урешті сформувала те, що стало відомим як Тристороння угода між США, Росією та Україною, яка передувала підписанню Будапештського меморандуму.
👀👀Через кілька місяців, у квітні 1993 року, Кравчук зізнався тодішньому президенту Грузії Едуарду Шеварднадзе про свій‼️ ’головний біль’, що ’Москва і США разом боляче викручували мені руки’, ’‼️вимагаючи передати [українську ядерну зброю] Російській Федерації’.
’Я зрозумів би російську підлість, — нарікав Кравчук, — але американці ще гірші: вони не слухають наших аргументів’.
Шеварднадзе зауважив своєму колезі пострадянському лідеру:
’[Американці] не знають про наші жахливі, грубі відносини з Російською імперією [і] СРСР. Без цього знання було б дуже важко налагоджувати передбачувані й довірливі відносини з ’демократичним Єльциним і Росією’, яких [американці] зараз називають ’російськими демократами’... Я знаю багатьох з них, багато з ними розмовляв. Вони досі хворі на імперську інфекцію’.
Він продовжив, посилаючись на свою попередню роботу — міністра закордонних справ Радянського Союзу:
’Я був членом Політбюро й мав доступ до багатьох конфіденційних і надсекретних документів — секретних доповідей, записок і різних неофіційних матеріалів, які розробляли в різних радянських структурах: апаратах ЦК, КДБ, військової розвідки, аналітичних центрах тощо. Можливо, ви теж про них знаєте. Але мій доступ був значно глибшим і ширшим... Можу сказати, що документи, які я читав, були просто жахливими і страшними: про різні сценарії відносин Центру [Москви] з радянськими республіками, спрямовані на ’різного роду надзвичайні ситуації’. Вони містили поділ цих республік, вигнання їхнього населення в різні частини Сибіру й Далекого Сходу — навіть у віддалені місця. Для досягнення цих цілей вони використовуватимуть військову силу’.
2
2
13
6
Вам модет ничего
А мне интересно.
Как и слитые в предвыборной Польши, их документы про оборону в случае нападу рашки, что Туск готовил в 2011.
А мне интересно.
Как и слитые в предвыборной Польши, их документы про оборону в случае нападу рашки, что Туск готовил в 2011.
40
2
1
Шеварднадзе знал, что раша после распада совка будет его снова собирать имперские амбиции и он рассказал Кравчуку, что американцы просто не понимают этого, сути этого, сути раши. Для американцев Ельцин демократ.
3
17
2
6
1
Еще как Кравчука шантажировали
’Пізніше того самого року, в листопаді 1993-го, посол з особливих доручень Строуб Телботт написав тодішньому держсекретареві Воррену Крістоферу, що він ’зв´язався з Генрі Кіссінджером на вихідних’ і розповів про ’його скептицизм щодо того, чи може ’ведмідь змінити свої плями’. Кіссінджер теж ставив під сумнів ’і нашу політику щодо НАТО, й нашу політику щодо України’.
Документи того самого періоду свідчать, що Телботт, можливо, мав схожі побоювання. У вересні помічник міністра оборони з питань політики Грем Еллісон і його помічник Б. Г. Райлі написали йому листа, в якому висловили ’занепокоєння російським одностороннім підходом і посиленням російського тиску на інші держави колишнього Радянського Союзу’. Вони відзначили ’одностороннє скасування Москвою спільного контролю над стратегічними ядерними озброєннями’, як це було узгоджено в рамках попередніх домовленостей, ’і прийняття на себе прямого російського командування’. Вони відзначили, що під час переговорів про спільний контроль над Чорноморським флотом за місяць до цього
‼️’Росія шантажувала Кравчука нафтою й газом’. Обставини, що склалися в результаті, були жахливими: ’Якщо Росія перекриє нафту і газ, Кравчук... буде змушеним піти’.
’Пізніше того самого року, в листопаді 1993-го, посол з особливих доручень Строуб Телботт написав тодішньому держсекретареві Воррену Крістоферу, що він ’зв´язався з Генрі Кіссінджером на вихідних’ і розповів про ’його скептицизм щодо того, чи може ’ведмідь змінити свої плями’. Кіссінджер теж ставив під сумнів ’і нашу політику щодо НАТО, й нашу політику щодо України’.
Документи того самого періоду свідчать, що Телботт, можливо, мав схожі побоювання. У вересні помічник міністра оборони з питань політики Грем Еллісон і його помічник Б. Г. Райлі написали йому листа, в якому висловили ’занепокоєння російським одностороннім підходом і посиленням російського тиску на інші держави колишнього Радянського Союзу’. Вони відзначили ’одностороннє скасування Москвою спільного контролю над стратегічними ядерними озброєннями’, як це було узгоджено в рамках попередніх домовленостей, ’і прийняття на себе прямого російського командування’. Вони відзначили, що під час переговорів про спільний контроль над Чорноморським флотом за місяць до цього
‼️’Росія шантажувала Кравчука нафтою й газом’. Обставини, що склалися в результаті, були жахливими: ’Якщо Росія перекриє нафту і газ, Кравчук... буде змушеним піти’.
2
6
1
1
Після цього всього, в разі нашої перемоги нам треба плювати на всі домовленості і ставати однією з найсильніших ядерних держав, десь навіть читала, що у нас є потенціал для цього і насправді вони нас боялись
42
26
А теперь те что бегают тут с писаками ’ путин напал изза Нато на украину’ или защита русского. И донбасса, и т д по методичке
Ага ага
Готовилась рашка сразу же. И Шеварднадзе видел доки еще раньше, и поэтому грузина ненавидели, и первым пошла война Абхазия 1993.
Ага ага
Готовилась рашка сразу же. И Шеварднадзе видел доки еще раньше, и поэтому грузина ненавидели, и первым пошла война Абхазия 1993.
4
2
41
1
Так, їм складно зрозуміти наші відносини. Мені дуже боляче, від тих всіх подій, що відбуваються, що можна було б щось змінити.. якби... От це якби. Купа помилок наших, купа помилок інших, а в підсумку, маємо, що маємо. І вже з цим треба щось робити зараз, негайно.
1
30
Это миф . Что мы не могли ее содержать....
США ЗНАЛИ, ЩО УКРАЇНА, НА ВІДМІНУ ВІД БІЛОРУСІ Й КАЗАХСТАНУ, МАЄ ДУЖЕ ПОТУЖНИЙ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС, ЗДАТНИЙ ПІДТРИМАТИ ЯДЕРНУ ДЕРЖАВУ
Високопосадовці адміністрації також були впевненими, що Україна справді володіє засобами, необхідними для того, щоб стати повністю ядерною державою. Майбутній директор ЦРУ Клінтона Джеймс Вулсі під час передвиборчої кампанії написав доповідну записку, в якій зробив висновок, що ’Україна, 💥на відміну від Білорусі [sic] і Казахстану, має дуже потужний військово-промисловий комплекс, здатний підтримати ядерну державу’. У статті, написаній на основі позиції Вулсі як головного переговірника щодо іншого договору про тогочасне озброєння, також наголошено, що Україна ’має не лише МБР, а й бомбардувальники з ядерним озброєнням’.
Радник президента Клінтона з питань національної безпеки Тоні Лейк висміяв трепет, з яким Україна відмовилася від цих можливостей. Після прийому делегації Конгресу на чолі з Діком Гепхардтом, яка відвідала Україну, він охарактеризував їхнє прохання про гарантії безпеки в американському законодавстві як ’проблему Родні Дейнджерфілда’. Багаторічні українські заклики з цього приводу звучали для американських вух, як уїдливе твердження коміка: ’Я не отримую жодної поваги’.
У міру того, як тривали переговори, адміністрація Клінтона дедалі більше розглядала роззброєння України як політичний приз. Через кілька місяців після отримання інформації від американських представників, у жовтні 1993 року, Телботт подякував віцепрезиденту Альберту Гору за те, що він прийняв українського міністра закордонних справ у Білому домі. Клінтон зробив те саме.
’Якщо нам вдасться вивезти ядерну зброю з України, — пожартував Телботт, звертаючись до Гора, — я постараюся домовитися, щоб одну з них повісили у вас на стіні як трофей’.
США ЗНАЛИ, ЩО УКРАЇНА, НА ВІДМІНУ ВІД БІЛОРУСІ Й КАЗАХСТАНУ, МАЄ ДУЖЕ ПОТУЖНИЙ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС, ЗДАТНИЙ ПІДТРИМАТИ ЯДЕРНУ ДЕРЖАВУ
Високопосадовці адміністрації також були впевненими, що Україна справді володіє засобами, необхідними для того, щоб стати повністю ядерною державою. Майбутній директор ЦРУ Клінтона Джеймс Вулсі під час передвиборчої кампанії написав доповідну записку, в якій зробив висновок, що ’Україна, 💥на відміну від Білорусі [sic] і Казахстану, має дуже потужний військово-промисловий комплекс, здатний підтримати ядерну державу’. У статті, написаній на основі позиції Вулсі як головного переговірника щодо іншого договору про тогочасне озброєння, також наголошено, що Україна ’має не лише МБР, а й бомбардувальники з ядерним озброєнням’.
Радник президента Клінтона з питань національної безпеки Тоні Лейк висміяв трепет, з яким Україна відмовилася від цих можливостей. Після прийому делегації Конгресу на чолі з Діком Гепхардтом, яка відвідала Україну, він охарактеризував їхнє прохання про гарантії безпеки в американському законодавстві як ’проблему Родні Дейнджерфілда’. Багаторічні українські заклики з цього приводу звучали для американських вух, як уїдливе твердження коміка: ’Я не отримую жодної поваги’.
У міру того, як тривали переговори, адміністрація Клінтона дедалі більше розглядала роззброєння України як політичний приз. Через кілька місяців після отримання інформації від американських представників, у жовтні 1993 року, Телботт подякував віцепрезиденту Альберту Гору за те, що він прийняв українського міністра закордонних справ у Білому домі. Клінтон зробив те саме.
’Якщо нам вдасться вивезти ядерну зброю з України, — пожартував Телботт, звертаючись до Гора, — я постараюся домовитися, щоб одну з них повісили у вас на стіні як трофей’.
3
21
2
1
И что??? Самая главная наша проблема- это наши руководители, это кучма продал все что можна, это он главный враг и предатель Украины! Как и кравчук, и янукович, и порох, и зе. Чего далеко ходить- война началась в 14 году и спустя 8!!!!!! Лет у нас было только 120 самолетов и только 40 из них летали, и это президент?????
1
6
18
46
Я не сильна в той истории, но по памяти помню Чечню, то почему ему и Украину не тронуть было. Как Чечня боролась за свою независимость, так и Украинское желание независимости было поперек горла имперашам
16
3
Я чула ще в мин році , що перемовини саме в цьому заключається. Мали оприлюднити цієї весни. можливо в наступному році буде заява, цей весь сир борисерез через ДНЯЗ, який мають підписати в 2025 чи 2026, рашка в грудні 2021 загальмувала перемовини, бо її не влаштовували пункти по рашці
5
Ответ дляИошши
Братскую детскую могилу 
Методы Израиля то такие методы, но виной арабский мир и террористы. Хамас делал братские могилы.
Арабский мир отвернулся сам от газовцев мирных, лига арабских держав только языком патякает, а принять их никто не хочет, и 70 лет никто не хотел решать.
Был 1994 гг и Ясир арафат и мир и границы подписаны - Палестина Израиль’ в Осло. , но кому то снова надо там пожар и война в регионе, а не мир.
Арабский мир отвернулся сам от газовцев мирных, лига арабских держав только языком патякает, а принять их никто не хочет, и 70 лет никто не хотел решать.
Был 1994 гг и Ясир арафат и мир и границы подписаны - Палестина Израиль’ в Осло. , но кому то снова надо там пожар и война в регионе, а не мир.
37
10
Да и эти сюжеты сейчас выходят как раз, болтше напомнить американцам - что они и как сыграл. В 90 х.
Они верили Ельцину и бла бла - демократия.
Но вон Шеварднадзе, как министр ссор, видел те все доки и прогнозы, что ссср так просто республики не кинет, что они будут снова собирать.
Они верили Ельцину и бла бла - демократия.
Но вон Шеварднадзе, как министр ссор, видел те все доки и прогнозы, что ссср так просто республики не кинет, что они будут снова собирать.
19
1
1
у тех президентов была задача разоружить Украину.. вспомните даже ту Калиновку, Балаклею.. где там еще рвало?
26
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу