LudaSHS• 07 ноября 2023
Обман, страх і зневіра: історія про те, як Україна втратила свій ядерний арсенал
Американський журнал The National Interest оприлюднив ніколи раніше не публіковані архівні матеріали, що розкривають, як Вашингтон змушував Україну відмовитися від ядерної зброї, попри ризик російського вторгнення. ТЕКСТИ публікують переклад статті.
‼️Документи переконливо показують, як дві американські адміністрації, вище керівництво Пентагону й НАТО тиснули на Україну, щоб вона відмовилася від свого єдиного стримувального фактора проти російської агресії — ядерної зброї — попри реальний ризик російського вторгнення.
У 1994 році американські офіційні особи шантажували нових незалежних лідерів України, щоб ті відмовилися від ядерної зброї, яку вони успадкували від Радянського Союзу, — зброї, що могла б запобігти майбутній агресії з боку Москви, — в обмін на туманні "гарантії безпеки", задекларовані як частина так званого Будапештського меморандуму.
Ці запевнення зрештою виявилися нікчемними, як показує сьогоднішнє становище України.
‼️ЛИШЕ ОДНІЄЇ ЯДЕРНОЇ РАКЕТИ" В РУКАХ УКРАЇНИ БУЛО Б ДОСТАТНЬО, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Ці документи різко заперечують відоме обґрунтування історичної відмови від ядерної зброї — мовляв, Україна не здатна володіти технічними засобами управління ядерною зброєю, тому вона не захистила б країну, навіть якби могла.
💥Навпаки, докази свідчать: майбутній директор ЦРУ президента Білла Клінтона дійшов висновку, що Україна дійсно мала засоби для управління арсеналом.
🤬Історичні матеріали також висвітлюють, як американські офіційні особи блокували серйозні спроби Києва обміняти успадкований арсенал на справжні гарантії безпеки — аж до того, що лобіювали серед європейців, щоб Україна не входила до безпекових угод поза межами НАТО. Можливо, це відбувалося тому, що, як тепер стало відомо, вони також демонстрували Москві повагу до "життєво важливих інтересів Росії в її ближньому закордонні" й готовність "допомагати різними способами".
Замість серйозних зусиль з глобального контролю над ядерними озброєннями, фактичним імперативом, схоже, було бажання американських офіційних осіб схилити Росію приєднатися до західного демократичного світу. Так, Будапештська угода скидалася на дипломатичну гру в мушлю — коли зброю передавали від слабшої держави сильнішій (і з імперськими претензіями) здебільшого для того, щоб заспокоїти російську невпевненість у досягненні "паритету" в її ядерному арсеналі щодо Сполучених Штатів Америки.
ЗАСПОКОЮЮЧИ РОСІЮ МАЙЖЕ БУДЬ-ЯКОЮ ЦІНОЮ, ЗАХІД ЗАЛИШИВ УКРАЇНУ НАПРИЗВОЛЯЩЕ
Коли Радянський Союз почав розпадатися, адміністрація Джорджа Буша намагалася зберегти Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО), який обіцяв скоротити світові запаси стратегічної ядерної зброї на 80%. Після майже 10-тирічних переговорів його підписали Сполучені Штати і Радянський Союз у 1991 році. Але якщо СРСР ось-ось розпадеться на п´ять суверенних країн, як триватиме ця двостороння угода?
За кілька тижнів до офіційного розпаду Союзу президент Буш зустрівся з радником Михайла Горбачова Олександром Яковлєвим і запитав його про 30 з гаком відсотків радянського арсеналу, які незабаром опиняться за межами російської території: в Казахстані, Білорусі і, що особливо важливо, в Україні. "Як, на вашу думку, це відбуватиметься? — запитав Буш. — Контроль? Ратифікація? Безпечний демонтаж?"
"Вони дивитимуться на Захід [за вказівками], — сказав Яковлєв про незалежні республіки, які незабаром стануть незалежними. — Звичайно, — додав він. — Ми не віддамо нашу зброю".
Це був ганебний початок багаторічного танцю між Сполученими Штатами, Україною та Росією, в якому лідери в Москві навряд чи були скромними щодо своїх цілей. У цьому випадку вони продиктували, щоб скороченням вважати виведення озброєнь з колишніх радянських республік, які незабаром мали стати колишніми радянськими підданими. Інакше скорочення, передбачені СНО, поставили б російський ядерний арсенал позаду ядерного арсеналу Сполучених Штатів, що для Москви є неприйнятним.
Такий підхід також позбавляв єдиного реального важеля стримування знервовану нову суверенну республіку, керовану Києвом, — державу, яку вже багато разів підкорював її нібито дружній сусід. Державний секретар США Джеймс Бейкер був присутнім на зустрічі й швидко збагнув стратегічну важливість питання, що стояло на кону. Він запитав, чи може це прокласти шлях до майбутньої війни з Україною?
Яковлєв ухилився від відповіді, а потім безтурботно запитав: "Яка це може бути війна?" "Звичайна війна", — відповів Бейкер.
‼️Документи переконливо показують, як дві американські адміністрації, вище керівництво Пентагону й НАТО тиснули на Україну, щоб вона відмовилася від свого єдиного стримувального фактора проти російської агресії — ядерної зброї — попри реальний ризик російського вторгнення.
У 1994 році американські офіційні особи шантажували нових незалежних лідерів України, щоб ті відмовилися від ядерної зброї, яку вони успадкували від Радянського Союзу, — зброї, що могла б запобігти майбутній агресії з боку Москви, — в обмін на туманні "гарантії безпеки", задекларовані як частина так званого Будапештського меморандуму.
Ці запевнення зрештою виявилися нікчемними, як показує сьогоднішнє становище України.
‼️ЛИШЕ ОДНІЄЇ ЯДЕРНОЇ РАКЕТИ" В РУКАХ УКРАЇНИ БУЛО Б ДОСТАТНЬО, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Ці документи різко заперечують відоме обґрунтування історичної відмови від ядерної зброї — мовляв, Україна не здатна володіти технічними засобами управління ядерною зброєю, тому вона не захистила б країну, навіть якби могла.
💥Навпаки, докази свідчать: майбутній директор ЦРУ президента Білла Клінтона дійшов висновку, що Україна дійсно мала засоби для управління арсеналом.
🤬Історичні матеріали також висвітлюють, як американські офіційні особи блокували серйозні спроби Києва обміняти успадкований арсенал на справжні гарантії безпеки — аж до того, що лобіювали серед європейців, щоб Україна не входила до безпекових угод поза межами НАТО. Можливо, це відбувалося тому, що, як тепер стало відомо, вони також демонстрували Москві повагу до "життєво важливих інтересів Росії в її ближньому закордонні" й готовність "допомагати різними способами".
Замість серйозних зусиль з глобального контролю над ядерними озброєннями, фактичним імперативом, схоже, було бажання американських офіційних осіб схилити Росію приєднатися до західного демократичного світу. Так, Будапештська угода скидалася на дипломатичну гру в мушлю — коли зброю передавали від слабшої держави сильнішій (і з імперськими претензіями) здебільшого для того, щоб заспокоїти російську невпевненість у досягненні "паритету" в її ядерному арсеналі щодо Сполучених Штатів Америки.
ЗАСПОКОЮЮЧИ РОСІЮ МАЙЖЕ БУДЬ-ЯКОЮ ЦІНОЮ, ЗАХІД ЗАЛИШИВ УКРАЇНУ НАПРИЗВОЛЯЩЕ
Коли Радянський Союз почав розпадатися, адміністрація Джорджа Буша намагалася зберегти Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО), який обіцяв скоротити світові запаси стратегічної ядерної зброї на 80%. Після майже 10-тирічних переговорів його підписали Сполучені Штати і Радянський Союз у 1991 році. Але якщо СРСР ось-ось розпадеться на п´ять суверенних країн, як триватиме ця двостороння угода?
За кілька тижнів до офіційного розпаду Союзу президент Буш зустрівся з радником Михайла Горбачова Олександром Яковлєвим і запитав його про 30 з гаком відсотків радянського арсеналу, які незабаром опиняться за межами російської території: в Казахстані, Білорусі і, що особливо важливо, в Україні. "Як, на вашу думку, це відбуватиметься? — запитав Буш. — Контроль? Ратифікація? Безпечний демонтаж?"
"Вони дивитимуться на Захід [за вказівками], — сказав Яковлєв про незалежні республіки, які незабаром стануть незалежними. — Звичайно, — додав він. — Ми не віддамо нашу зброю".
Це був ганебний початок багаторічного танцю між Сполученими Штатами, Україною та Росією, в якому лідери в Москві навряд чи були скромними щодо своїх цілей. У цьому випадку вони продиктували, щоб скороченням вважати виведення озброєнь з колишніх радянських республік, які незабаром мали стати колишніми радянськими підданими. Інакше скорочення, передбачені СНО, поставили б російський ядерний арсенал позаду ядерного арсеналу Сполучених Штатів, що для Москви є неприйнятним.
Такий підхід також позбавляв єдиного реального важеля стримування знервовану нову суверенну республіку, керовану Києвом, — державу, яку вже багато разів підкорював її нібито дружній сусід. Державний секретар США Джеймс Бейкер був присутнім на зустрічі й швидко збагнув стратегічну важливість питання, що стояло на кону. Він запитав, чи може це прокласти шлях до майбутньої війни з Україною?
Яковлєв ухилився від відповіді, а потім безтурботно запитав: "Яка це може бути війна?" "Звичайна війна", — відповів Бейкер.
показать весь текст
29
3
10
29
1
13
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ дляPole
До ’як Ізраїль’ нам, як до неба рачки.
Тому що в Ізраїлі кожен - це ізраїльський націоналіст.
2
11
Ответ дляLudaSHS
Конечно
Они поэтому той осенью, как был прорыв харьковская, нам стали тормозить поставки, бо сильно сильные могли оказаться, как так эскалации - ядерка- снова шантаж кнопкой.
А американцы вечно ведутся? Тот план ’ варить лягушку медленно’ или ’ резать салями по частям’ это возник тогда же.
Мы на ту красную кнопку не обращаем внимания внимания.
Они поэтому той осенью, как был прорыв харьковская, нам стали тормозить поставки, бо сильно сильные могли оказаться, как так эскалации - ядерка- снова шантаж кнопкой.
А американцы вечно ведутся? Тот план ’ варить лягушку медленно’ или ’ резать салями по частям’ это возник тогда же.
Мы на ту красную кнопку не обращаем внимания внимания.
Резанули доступ даже к развединформации. ’Мы теперь не будем информировать вас о местонахождении российских генералов’ (там посложнее формулировка, но не суть)
5
3
Ответ дляok1904
Скоріше за все вона є результатом якихось дій, рішення про які не афішують змі
На початку війни американське суспільство дуже підтримувало Україну саме через будапештський меморандум.
Потім трампісти включили свою шарманку.
Таке відчуття що ця стаття спрямована на те, щоб американці знову згадали про свої обіцянки і ступінь відповідальності за те, що відбувається сьогодні.
Потім трампісти включили свою шарманку.
Таке відчуття що ця стаття спрямована на те, щоб американці знову згадали про свої обіцянки і ступінь відповідальності за те, що відбувається сьогодні.
23
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ дляok1904
Сумніваюсь, що Ізраіль не взяв свої плюшки з ситуації
Ізраїль завжди дбає про свій інтерес. І цього треба у них вчитися
1
18
Цікава дуже тема, Люда.
От доречі, в мене в школі вчитель історії таке розповідала, а згодом в універі на соціології нації також було, але вже з більш аргументовано.
Ніколи в України не було лідера сильного (ну може лише Хмельницький, але один і на жаль не так і довго), був лише один народ. Може саме це і не дає повністю ляльководам зробити все, що вони собі мріють.
Мені дуже нас всіх жаль.
Але скажу одне. Все одно все прийде до тієї точки до якої і повинно.
Буде держава та буде нація.
Про темі: судячи з усього, війна була б все одно як би не крутити. І немає тої партії яка б змогла вибороти політично реальну незалежність. Звісно, уявіть як бояться нас зараз? А як боялись тоді, і будуть боятись та давити.
От доречі, в мене в школі вчитель історії таке розповідала, а згодом в універі на соціології нації також було, але вже з більш аргументовано.
Ніколи в України не було лідера сильного (ну може лише Хмельницький, але один і на жаль не так і довго), був лише один народ. Може саме це і не дає повністю ляльководам зробити все, що вони собі мріють.
Мені дуже нас всіх жаль.
Але скажу одне. Все одно все прийде до тієї точки до якої і повинно.
Буде держава та буде нація.
Про темі: судячи з усього, війна була б все одно як би не крутити. І немає тої партії яка б змогла вибороти політично реальну незалежність. Звісно, уявіть як бояться нас зараз? А як боялись тоді, і будуть боятись та давити.
25
1
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ для4мама
Нам потрібно відновити ядерний статус обов´язково.
І ніколи не заглядати у рота та не плескати блаженно у долоні різним ’подарункам’ наших друзів-демократів.
По факту вони мало чим краще від наших ’любих братів’.
Лише своя сила. Без компромісів.
І ніколи не заглядати у рота та не плескати блаженно у долоні різним ’подарункам’ наших друзів-демократів.
По факту вони мало чим краще від наших ’любих братів’.
Лише своя сила. Без компромісів.
Тільки коли в 2014 Свобода в парламенті запропонувала це, то не дійшло не те що до голосування (щоб побачити хто з ким), а навіть до обговорення в комітетах. Бо ’провокатори’!
1
5
ellllena.ua• 07 ноября 2023
Ответ дляDani777
у тех президентов была задача разоружить Украину.. вспомните даже ту Калиновку, Балаклею.. где там еще рвало?
Новобогдановка несколько месяцев детонировала
1
2
12
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ дляDani777
Удалено администрацией...
Ми знаємо які пропорції національного складу у владі. Тут знову постає питання - відстоювати своє чи прогинатись. Потрібні ментальні зміни
2
6
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ дляJimson
По мнению хейтеров, Украине нужно было от 12 до 18 месяцев, чтобы полностью взять весь ядерный потенциал под свой контроль.
Год-полтора и самые надежные гарантии безопасности в современном мире были бы у нас в кармане.
Год-полтора и самые надежные гарантии безопасности в современном мире были бы у нас в кармане.
Яке щастя, що уже і у вас помінялась риторика. Це дає надію
1
Ответ дляЖули-ули
Цікава дуже тема, Люда.
От доречі, в мене в школі вчитель історії таке розповідала, а згодом в універі на соціології нації також було, але вже з більш аргументовано.
Ніколи в України не було лідера сильного (ну може лише Хмельницький, але один і на жаль не так і довго), був лише один народ. Може саме це і не дає повністю ляльководам зробити все, що вони собі мріють.
Мені дуже нас всіх жаль.
Але скажу одне. Все одно все прийде до тієї точки до якої і повинно.
Буде держава та буде нація.
Про темі: судячи з усього, війна була б все одно як би не крутити. І немає тої партії яка б змогла вибороти політично реальну незалежність. Звісно, уявіть як бояться нас зараз? А як боялись тоді, і будуть боятись та давити.
От доречі, в мене в школі вчитель історії таке розповідала, а згодом в універі на соціології нації також було, але вже з більш аргументовано.
Ніколи в України не було лідера сильного (ну може лише Хмельницький, але один і на жаль не так і довго), був лише один народ. Може саме це і не дає повністю ляльководам зробити все, що вони собі мріють.
Мені дуже нас всіх жаль.
Але скажу одне. Все одно все прийде до тієї точки до якої і повинно.
Буде держава та буде нація.
Про темі: судячи з усього, війна була б все одно як би не крутити. І немає тої партії яка б змогла вибороти політично реальну незалежність. Звісно, уявіть як бояться нас зараз? А як боялись тоді, і будуть боятись та давити.
Клімкін в своєму інтерв´ю DW. зауважив, що вже в Україні сформоване deep society. Тому є розвиток відчутний
1
5
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ дляЕленнн
зараз у нас повно рашських допомагачів,думаєте тоді було мало? раша планомірно нас розброювала,де не могла продушить офіційно, то в діло йшли теракти. тільки тут незамутнені мозки кричать що хтось з презів там сам ті склади підпалював.. скільки років війни, вже порв б і порозумніти...
А без крику, можете відповісти чи почистили СБУ тоді хоч на 20% від рашистських допомагачів, чи навпаки - нагородили?
1
1
6
Mrs.Ochmonek• 07 ноября 2023
Ответ дляЕленнн
так у нас 2 останні обіцяли зрвершить. тільки перший знав- що то сепаратисти,,а інший вже точно знав,- що то раша.
А перший не знав, що то раша?? Тоді йому на фабрику складати торти, а не в президенти треба було
1
13
Ответ дляЖули-ули
Цікава дуже тема, Люда.
От доречі, в мене в школі вчитель історії таке розповідала, а згодом в універі на соціології нації також було, але вже з більш аргументовано.
Ніколи в України не було лідера сильного (ну може лише Хмельницький, але один і на жаль не так і довго), був лише один народ. Може саме це і не дає повністю ляльководам зробити все, що вони собі мріють.
Мені дуже нас всіх жаль.
Але скажу одне. Все одно все прийде до тієї точки до якої і повинно.
Буде держава та буде нація.
Про темі: судячи з усього, війна була б все одно як би не крутити. І немає тої партії яка б змогла вибороти політично реальну незалежність. Звісно, уявіть як бояться нас зараз? А як боялись тоді, і будуть боятись та давити.
От доречі, в мене в школі вчитель історії таке розповідала, а згодом в універі на соціології нації також було, але вже з більш аргументовано.
Ніколи в України не було лідера сильного (ну може лише Хмельницький, але один і на жаль не так і довго), був лише один народ. Може саме це і не дає повністю ляльководам зробити все, що вони собі мріють.
Мені дуже нас всіх жаль.
Але скажу одне. Все одно все прийде до тієї точки до якої і повинно.
Буде держава та буде нація.
Про темі: судячи з усього, війна була б все одно як би не крутити. І немає тої партії яка б змогла вибороти політично реальну незалежність. Звісно, уявіть як бояться нас зараз? А як боялись тоді, і будуть боятись та давити.
Война б була так. При розпаді Ссср про це ще казав Шеварднадзе.
Але , імперії мають початок і мають кінець. І становлення держави теж проходить етапи.
І думка на заході змінюється. Не можна завжли годувати скаженого ведмедя.
Але , імперії мають початок і мають кінець. І становлення держави теж проходить етапи.
І думка на заході змінюється. Не можна завжли годувати скаженого ведмедя.
2
9
Ответ дляMrs.Ochmonek
Про кошти на утримання: завжди питала у тих, хто це писав - ми не змогли б утримувати я.з. , ви точно впевнені, що всього вкраденого в 90-х - Ахметовим, Порошенком, Коломойським і всіх олігархів не вистачило, щоб утримувати?
Мы можем себе позволить Пинчука и Ахметова, но ядерка для нас слишком дорого. Значит, Пинчук и Ахметов нужнее и полезнее ядерки.
Хоть в вопросе ЯО сходимся во мнениях, уже хорошо.
Хоть в вопросе ЯО сходимся во мнениях, уже хорошо.
8
2
Адвокат Пономаренко• 07 ноября 2023
Ответ дляDani777
ну так да, рвало тогда везде.. какая случайность
Склади вибухаюь - щоб ніхто не перевірив скільки на складі залишилось. Бо торгівля зброєю - вигідний бізнес.
5
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу