Одержимість чоловіка спортом дитини

Син другий рік займається дзюдо. Я не втручаюся,всі питання стосовно секції, виїздів, змагань на чоловікові. Дитині бачу подобається, ходить із задоволенням і мене все влаштовувало, але як почалася школа, дуже часто хворіє, відповідно пропускає тренування, чоловіка це дуже бісить. Іноді чула від нього, що на вулиці гуляєм коли хворіє, міг би і потренуватися в пів сили. Я пояснювала, що одне діло дихати повітрям, а інша 1,5 години працювати в залі. Якійсь період було без болячек, ходив до школи, на тренування, сьогодні мали бути змагання, готувалися, син хотів, але вчора помітила, що ліг спати ранійше ( це не характерно) вночи підкашлював, а вранці пожалівся на погане самопочуття, слабкість, невеличка температура 37.3 Вирішила, що якій там бій, везти хвору дитину аби везти, ну таке. Сказала чоловікові, тей почав бігати підбодрювати сина, що то фігня, просто нежить, чай поп’є, ніс можна закапати краплями…
Я сказала, що проти, не дозволила, він психонув, сидить зараз в іншій кімнаті не розмовляє з нами🤦🏻‍♀️ Тим більше сьогодні вже дві тривоги, і діти сидять в укриття в підвалі вже вдруге за період змаганнь((( Справа в тому, що мене це починає насторожувати. От хочеться почути мам дітей які займаються спортом, в нас вже перебор, що чоловік так реагує і сприймає так?