Панна Кота• 24 ноября 2023
Вчора питаю пані - переселенку з Луганщини
Вчора питаю пані - переселенку з Луганщини, яка в мене мешкає, нащо вона тримає старий кнопковий телефон, який навіть не працює.
Я, на свій сором, якось трохи з підсмішкою їй це сказала.
-То єдине, що в мене залишилося з того життя, - відповіла - єдине, що я маю, що моє. Не те, що дали волонтери, чи якісь інші добрі люди з жалости, а що було в мене давно. Смішно, це моя єдина сімейна реліквія. А ще там фотографії, щасливі, з часу, коли в мене був дім, життя, друзі, мої орхідеї, город, моя земля.
Я прикусила язика і вибачилася.
Сиджу оце зараз, снідаю з тарілки з золотими трояндочками, яка належала ще моїй прабабусі, вилкою, яка була улюблена татова, в хаті, де я народилася і де минуло моє дитинство і мені стало так гірко гірко від ситуації, від своєї дурної нечутливости, від того, що ця світла скромна жінка поневіряється чужими хатами, а своєї вже не матиме, разом із усіма сімейними цінностями, фотографіями, книгами і її орхідеями.
Будьмо чутливими до переміщених осіб, до тих, чиї домівки під тимчасовою окупацією, будьмо чутливими і вирозумілими, бо ми, ті, що зараз у своїх власних хатах не уявляємо, яка це травма і біль втратити свій дім і усе попереднє життя.
Автор: Устина Стефанчук.
Я, на свій сором, якось трохи з підсмішкою їй це сказала.
-То єдине, що в мене залишилося з того життя, - відповіла - єдине, що я маю, що моє. Не те, що дали волонтери, чи якісь інші добрі люди з жалости, а що було в мене давно. Смішно, це моя єдина сімейна реліквія. А ще там фотографії, щасливі, з часу, коли в мене був дім, життя, друзі, мої орхідеї, город, моя земля.
Я прикусила язика і вибачилася.
Сиджу оце зараз, снідаю з тарілки з золотими трояндочками, яка належала ще моїй прабабусі, вилкою, яка була улюблена татова, в хаті, де я народилася і де минуло моє дитинство і мені стало так гірко гірко від ситуації, від своєї дурної нечутливости, від того, що ця світла скромна жінка поневіряється чужими хатами, а своєї вже не матиме, разом із усіма сімейними цінностями, фотографіями, книгами і її орхідеями.
Будьмо чутливими до переміщених осіб, до тих, чиї домівки під тимчасовою окупацією, будьмо чутливими і вирозумілими, бо ми, ті, що зараз у своїх власних хатах не уявляємо, яка це травма і біль втратити свій дім і усе попереднє життя.
Автор: Устина Стефанчук.
показать весь текст
4
155
3
57
Начальник Анонимов• 24 ноября 2023
Ответ дляГ@Л@В@ломка
Так. Я часто думаю про те, що зі знищеними містами знищилась і пам´ять, архіви поколінь. Те що ти є, це пам´ять батьків, якісь речі, це не описати словами. Ти губиш оці свої корні і існуєш далі як чемодан без ручки, як овоч.скільки тисяч втрачених поколінь пам´яті . Це дуже страшно. І ніяка гуманітарка, ніяка фінансова допомога не повернуть минуле життя
Там остались бирочки из роддома детей, детские рисунки и какие-то нехитрые поделки старшей дочери, всякие мелочи уютные, которые покупали для души в дом, книги, которые мама с такой заботой и трудом добывала в советское время, шикарная детская библиотека, которую я собрала для старшей дочери и берегла для младших 😢😢😢
5
Г@Л@В@ломка• 24 ноября 2023
Ответ дляКондуктор маршрутки
Моя вже покійна бабуся пережила другу світову. В неї було четверо дітей, одна дитина померла в малому віці, виросли троє. Ось вона їздила ’по гостям’ між ними і постійно ті якісь клунки за собою таскала.
Особисто я не бачу нічого доброго у тій фетишистській сентиментальності. Спогади - це пам’ять, емоції. А не сервізи.
Вибачте, якщо образила. Сама схильна до такої сентиментальності і намагаюсь з нею боротися.
Особисто я не бачу нічого доброго у тій фетишистській сентиментальності. Спогади - це пам’ять, емоції. А не сервізи.
Вибачте, якщо образила. Сама схильна до такої сентиментальності і намагаюсь з нею боротися.
Спогади це твій рід, це те де ти народився і яким чоловіком виріс до нині. Я майже рік переселенець і саме огидне в цьому, що ні з ким поздороватись на вулиці. Ніхто не скаже як він радий тебе побачити. Ви не зрозумієте. Я побачила в інсті на фото чашку, яка залишилась вдома на кухні, і це боляче. Бо ніякі бергофи їх не замінять тут.
7
заварний look• 24 ноября 2023
Ответ дляКаяспер
кнопковий телефон и там фотографії?
Але історія зворушлива)
Але історія зворушлива)
А що такого? В кнопковій Нокії- розкладачці, якій 14 років, є камера
Как_б_не_так• 24 ноября 2023
Ответ дляГейСюда
всегда удивдяло, каким образом переселенцы с Донецка приезжали и покупали себе квартиры в Киеве
Также, как и сейчас переселенцы из других городов покупают квартиры в западных областях, в Польше других странах. Небедные люди живут в разных городах Украины.
2
Живчик-счастливчик• 24 ноября 2023
Ответ дляГ@Л@В@ломка
Так. Я часто думаю про те, що зі знищеними містами знищилась і пам´ять, архіви поколінь. Те що ти є, це пам´ять батьків, якісь речі, це не описати словами. Ти губиш оці свої корні і існуєш далі як чемодан без ручки, як овоч.скільки тисяч втрачених поколінь пам´яті . Це дуже страшно. І ніяка гуманітарка, ніяка фінансова допомога не повернуть минуле життя
Нещодавно говорили з чоловіком про те, що якщо він загине, то навіть не поховати вдома. Бо нема дому.
І це не сентименти. Це не наш вибір - лишитися без Дому
І це не сентименти. Це не наш вибір - лишитися без Дому
3
Снідаю авокадо• 24 ноября 2023
Ответ дляЗапасная спина
Мне никто не сочувствовал и не помогал,квартиру даже не сдавали,как и моим знакомым. Мне не нужно было даром ,а за свои деньги. Нет,у вас прописка Донецкая,как клеймо. Я плакала и спрашивала,за что такое отношение?Пережила, но эмпатии ноль сейчас
Так разные были беженцы. Моя сотрудница приютила каких-то знакомых через пятые руки людей. Они пожили месяц, а уезжая специально полностью разгромили квартиру и записку оставили «Ненавидим вас». Вот так. Поэтому помочь чашками/ложками/постелью многие согласны, но пускать на порог чужаков, даже за деньги после таких историй очень не хотелось.
Но киевляне встретили свой бумеранг во Львове, Ужгороде, Трускавце и Луцке…. Посмотрим что будет дальше, война еще не окончена 🤷♀️
Но киевляне встретили свой бумеранг во Львове, Ужгороде, Трускавце и Луцке…. Посмотрим что будет дальше, война еще не окончена 🤷♀️
1
4
Лапка• 24 ноября 2023
Ответ дляКондуктор маршрутки
Ой, в Європи ще усе попереду.
В ваших мечтах , да. Ну, надейтесь и верьте
1
Кондуктор маршрутки• 24 ноября 2023
Ответ дляЛапка
В ваших мечтах , да. Ну, надейтесь и верьте
Слів нема. Лише емоції.
автор
Панна Кота
• 24 ноября 2023
Ответ длязаварний look
А що такого? В кнопковій Нокії- розкладачці, якій 14 років, є камера
самсунг також, маленький
Задолбулька• 24 ноября 2023
Ответ дляИванка Бур
Это можно понять, только на себе испытав.
Я оттуда уехала давно, но там стояла моя квартира, я все оттягивала, что когда-то потом перевезу нужные мелочи.
А вот так сложилось, что уже вряд ли я когда туда попаду, и в квартиру, и в родительский дом.
И единственное, что я хотела бы оттуда увезти это ёлочные игрушки и фотоальбомы.
Это память(
Я оттуда уехала давно, но там стояла моя квартира, я все оттягивала, что когда-то потом перевезу нужные мелочи.
А вот так сложилось, что уже вряд ли я когда туда попаду, и в квартиру, и в родительский дом.
И единственное, что я хотела бы оттуда увезти это ёлочные игрушки и фотоальбомы.
Это память(
Як я Вас розумію, мені 43 роки, і в мене нічого крім життя і сім’ї🫶🫶🫶.
І це- розумію, найдорожче!!!
Бо сама з Донецької області, батьківська хата в окупації з 2014. Вийшла заміж в 2000 році, переїхала до чоловіка в Ізюм. На сьогодні - батьківська хата ціла, але дороги нема, в Ізюмі квартира розтрощена, всі фото, чоловіка медалі за 20 років спортивного життя, речі, які дорогі серцю і 22 роки життя …. 🤦♀️🤦♀️🤦♀️ Нема нічого, в в Ізюмі, розбита, нежитлова квартира 😢
Зараз в Німеччині, якось налагоджуємо нове, старе життя.
Коли лягаєш спати, головне не повертатись в минуле, бо тоді ніч пропала.
Треба далі жити, бо життя одне і якщо, ти вижив, вибрався з аду, значить требо було.
Так і живемо 🫶🇺🇦❤️
І це- розумію, найдорожче!!!
Бо сама з Донецької області, батьківська хата в окупації з 2014. Вийшла заміж в 2000 році, переїхала до чоловіка в Ізюм. На сьогодні - батьківська хата ціла, але дороги нема, в Ізюмі квартира розтрощена, всі фото, чоловіка медалі за 20 років спортивного життя, речі, які дорогі серцю і 22 роки життя …. 🤦♀️🤦♀️🤦♀️ Нема нічого, в в Ізюмі, розбита, нежитлова квартира 😢
Зараз в Німеччині, якось налагоджуємо нове, старе життя.
Коли лягаєш спати, головне не повертатись в минуле, бо тоді ніч пропала.
Треба далі жити, бо життя одне і якщо, ти вижив, вибрався з аду, значить требо було.
Так і живемо 🫶🇺🇦❤️
7
1
Задолбулька• 24 ноября 2023
Ответ дляchancee
И зря. Соседи приняли людей из Донецкой обл в 14 году. ( без оплаты). Дом- дача с отоплением. Прожили 3 месяца, уехали, не сообщив хозяевам, оставив страшную разруху. Хозяева наплакались, когда убирали.
Коли моі батьки з Донецької області приїхали в Ізюм в 2014 році, де тільки я не шукала квартиру, що тількі я не чула про «Донбосян» в шубах і про пенсії з 5 нулями))) я завжди казала, ідить в шахту, спробуйте хоча б зміну проползти. Ціни на квартири зросли в 10 разів, це був жах. Квартиру знайшли випадково, в 3 рази більше за ринкову, але я раділа що батьки поруч і в безпеці. 2022 рік …. батькі в окупації, в підвалі 6 тижнів в Ізюмі. Квартира, яку винаймали розтрощена, не придатна до життя, пів Ізюму нема, його розбомбили.
Я не хочу казати , що це бумеранг…
Але, дуже і дуже багато людей в 2014 році, не розуміли , як це бути без житла, що ти ВПО, безправний якись 😢😢😢
Я не хочу, когось в чому звинувачувати, але якщо є можливість допомогти, це треба робити, бо не знаєш що буде завтра і де будеш ти🇺🇦
Я не хочу казати , що це бумеранг…
Але, дуже і дуже багато людей в 2014 році, не розуміли , як це бути без житла, що ти ВПО, безправний якись 😢😢😢
Я не хочу, когось в чому звинувачувати, але якщо є можливість допомогти, це треба робити, бо не знаєш що буде завтра і де будеш ти🇺🇦
8
Задолбулька• 24 ноября 2023
Ответ дляЗлюсь до кипіння
У меня из дома осталась куртка, в которой дома сезона 3 ходил, и 2 альбома фотографий нашей семьи. Еще думал - брать фотки или нет (тогда телевизор убеждал, что недели через две все закончится). Сейчас бы их буряты обссыкали.
В дом знакомых заехали чечены, хозяин дома служил в полиции. Вынесли всю одежду, личные вещи, постельное во двор, срали и ссали на это всей своей отарой. Потом дом сожгли.
В дом знакомых заехали чечены, хозяин дома служил в полиции. Вынесли всю одежду, личные вещи, постельное во двор, срали и ссали на это всей своей отарой. Потом дом сожгли.
Одна біль, на всіх, в 2014 році, були Донбосяні, зараз вся східна Україна. Наші знайомі, чоловіка « друзі» по збірній Україні, і ті втридорога здавали квартири на ЗУ.
Щосекунде збагачення, при цьому, всі проти корупції і лають владу. А пересічні українці, також 😢😢😢 сьогодні і зараз заробити, а завтра будь що буде 😢
Щосекунде збагачення, при цьому, всі проти корупції і лають владу. А пересічні українці, також 😢😢😢 сьогодні і зараз заробити, а завтра будь що буде 😢
1
Запасная спина• 24 ноября 2023
Ответ дляСнідаю авокадо
Так разные были беженцы. Моя сотрудница приютила каких-то знакомых через пятые руки людей. Они пожили месяц, а уезжая специально полностью разгромили квартиру и записку оставили «Ненавидим вас». Вот так. Поэтому помочь чашками/ложками/постелью многие согласны, но пускать на порог чужаков, даже за деньги после таких историй очень не хотелось.
Но киевляне встретили свой бумеранг во Львове, Ужгороде, Трускавце и Луцке…. Посмотрим что будет дальше, война еще не окончена 🤷♀️
Но киевляне встретили свой бумеранг во Львове, Ужгороде, Трускавце и Луцке…. Посмотрим что будет дальше, война еще не окончена 🤷♀️
Ещё раз-мне не нужны были подачки, за мои деньги мне не сдавали квартиру ,было клеймо-донецкие. Оказалась чужой в своём государстве. Всем было начхать или нет?
Запасная спина• 24 ноября 2023
Ответ дляЗадолбулька
Одна біль, на всіх, в 2014 році, були Донбосяні, зараз вся східна Україна. Наші знайомі, чоловіка « друзі» по збірній Україні, і ті втридорога здавали квартири на ЗУ.
Щосекунде збагачення, при цьому, всі проти корупції і лають владу. А пересічні українці, також 😢😢😢 сьогодні і зараз заробити, а завтра будь що буде 😢
Щосекунде збагачення, при цьому, всі проти корупції і лають владу. А пересічні українці, також 😢😢😢 сьогодні і зараз заробити, а завтра будь що буде 😢
Только тогда эта боль была там,у сепаров,всех это не трогало. Сколько раз я слышала, что так нам и надо(
Снідаю авокадо• 24 ноября 2023
Ответ дляЗапасная спина
Ещё раз-мне не нужны были подачки, за мои деньги мне не сдавали квартиру ,было клеймо-донецкие. Оказалась чужой в своём государстве. Всем было начхать или нет?
Было такое, но это было, к сожалению, не на пустом месте. Многие представители того региона себя ярко проявили и аукнулось всем 🤷♀️ Вас никто не заставляет сочувствовать новой волне беженцев. Имеете право жить со своей обидой.
Коржик• 24 ноября 2023
Ответ дляЛапка
А как могут быть фотографии в кнопочном старом телефоне?
Почему не могут ? У меня Нокиа кнопочная ,ей лет 10 ,а может и больше
Много фотографий в нем
Летом поломался ,лежал 3 месяца
На прошлой неделе отремонтировали мне ,я очень рада
В этом телефоне нет Гугл фото ,но зато относительно нормальная камера
Много фотографий в нем
Летом поломался ,лежал 3 месяца
На прошлой неделе отремонтировали мне ,я очень рада
В этом телефоне нет Гугл фото ,но зато относительно нормальная камера
Розумна Губка• 24 ноября 2023
Ответ дляГейСюда
всегда удивдяло, каким образом переселенцы с Донецка приезжали и покупали себе квартиры в Киеве
Так и с Луганска и Донецка есть богатые , бизнесмены
66сезон666серия• 25 ноября 2023
Ответ дляИванка Бур
Да вообще не сдавали. Я своим родителям смогла снять только от своего имени, бо прописка киевская
Да,и нам дочка через себя снимала.
Мы неделю в машине легковой жили
Мы неделю в машине легковой жили
Запасная спина• 25 ноября 2023
Ответ дляСнідаю авокадо
Было такое, но это было, к сожалению, не на пустом месте. Многие представители того региона себя ярко проявили и аукнулось всем 🤷♀️ Вас никто не заставляет сочувствовать новой волне беженцев. Имеете право жить со своей обидой.
Я уже все отпустила. Именно тогда все выгорело внутри.
Не кую, не мелю• 26 ноября 2023
Ответ дляКондуктор маршрутки
Моя вже покійна бабуся пережила другу світову. В неї було четверо дітей, одна дитина померла в малому віці, виросли троє. Ось вона їздила ’по гостям’ між ними і постійно ті якісь клунки за собою таскала.
Особисто я не бачу нічого доброго у тій фетишистській сентиментальності. Спогади - це пам’ять, емоції. А не сервізи.
Вибачте, якщо образила. Сама схильна до такої сентиментальності і намагаюсь з нею боротися.
Особисто я не бачу нічого доброго у тій фетишистській сентиментальності. Спогади - це пам’ять, емоції. А не сервізи.
Вибачте, якщо образила. Сама схильна до такої сентиментальності і намагаюсь з нею боротися.
даже не знаю, что вам ответить.
бороться с чем? что в этом плохого? все эмоционально разные люди, поэтому и существуют подарки, фотоальбомы, коробочки с разными первыми открытками, рисунками, бирочками с роддомов, камешками с моря, у каждого свой уровень проживания важных моментов, кому-то достаточно вспомнить, а кому-то услышать песню, посмотреть фотографию или сесть в любимое кресло. сервиз был привезен не как фетиш, не как что-то дорогое и ценное финансово, а потому что маме хотелось иметь что-то из дома на новом месте. она уехала в 58 лет, всю жизнь прожив в одном городе, ес-но это как будто тебя вырвали с корнем и пересадили куда-то далеко. если бы была возможность - то я бы грузовик наняла, что бы она забрала каждую милую фигню из дома, лишь бы ей было хоть чуть уютнее.
бороться с чем? что в этом плохого? все эмоционально разные люди, поэтому и существуют подарки, фотоальбомы, коробочки с разными первыми открытками, рисунками, бирочками с роддомов, камешками с моря, у каждого свой уровень проживания важных моментов, кому-то достаточно вспомнить, а кому-то услышать песню, посмотреть фотографию или сесть в любимое кресло. сервиз был привезен не как фетиш, не как что-то дорогое и ценное финансово, а потому что маме хотелось иметь что-то из дома на новом месте. она уехала в 58 лет, всю жизнь прожив в одном городе, ес-но это как будто тебя вырвали с корнем и пересадили куда-то далеко. если бы была возможность - то я бы грузовик наняла, что бы она забрала каждую милую фигню из дома, лишь бы ей было хоть чуть уютнее.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу