Знайшла на просторах інету
До вашої уваги кілька цікавих моментів:
" Меньше знаєш, крепче спиш" заборона цікавитись новою інформацією, працювати над власним розвитком. Краще менше знати і спокійно спати ночами. Жахливі наслідки цього маємо зараз яскраво гостро. Інфантильне суспільство, яким майстерно керують з допомогою маніпуляції. " Хочеться - перехочеться", або "багато хочеш - мало получиш" установка на те, що твої бажання неважливі, а прагнення до кращого марні. Ти " маленька людина" від якої нічого не залежить. " Не трогай ето для гостей або на празнік" Настанова на те, що інші люди важливіші ніж власна дитина. Зневага до власних дітей. " Смєх без причини признак дурачини" заборона на прояв емоцій та позитивних думок. Саме тому, зараз народ так яскраво " вгамовує голод" на прояв позитивних емоцій. " Хорошего понємножко" чому хорошого має бути мало? Саме тому, більшість людей не вміє радіти життю і цінувати те, що має. " Тіше єдєш дальше будєш" не можна говорити про власний успіх, щоб не відібрали те, що маєш. " Б´є - значить любить" виправдання сімейного насильства. " А що люди скажуть?" Думки чужих людей, завжди стоять на першому місці, через це виникає комплекс невпевненості у собі, а з ним і комплекс неповноцінності. Ми всі травмовані совком. Наслідки цього страшні та більшості легше їх не помічати. Автор: Н.Биховець.
Деякі фрази дійсно були вживані всюди ще з мого дитинства.
Чи вас ломав совок?
До вашої уваги кілька цікавих моментів:
" Меньше знаєш, крепче спиш" заборона цікавитись новою інформацією, працювати над власним розвитком. Краще менше знати і спокійно спати ночами. Жахливі наслідки цього маємо зараз яскраво гостро. Інфантильне суспільство, яким майстерно керують з допомогою маніпуляції. " Хочеться - перехочеться", або "багато хочеш - мало получиш" установка на те, що твої бажання неважливі, а прагнення до кращого марні. Ти " маленька людина" від якої нічого не залежить. " Не трогай ето для гостей або на празнік" Настанова на те, що інші люди важливіші ніж власна дитина. Зневага до власних дітей. " Смєх без причини признак дурачини" заборона на прояв емоцій та позитивних думок. Саме тому, зараз народ так яскраво " вгамовує голод" на прояв позитивних емоцій. " Хорошего понємножко" чому хорошого має бути мало? Саме тому, більшість людей не вміє радіти життю і цінувати те, що має. " Тіше єдєш дальше будєш" не можна говорити про власний успіх, щоб не відібрали те, що маєш. " Б´є - значить любить" виправдання сімейного насильства. " А що люди скажуть?" Думки чужих людей, завжди стоять на першому місці, через це виникає комплекс невпевненості у собі, а з ним і комплекс неповноцінності. Ми всі травмовані совком. Наслідки цього страшні та більшості легше їх не помічати. Автор: Н.Биховець.
Деякі фрази дійсно були вживані всюди ще з мого дитинства.
Чи вас ломав совок?
показать весь текст
3
29
32
119
0
Мне все равно, только когда я спрашивала у своих же родителей, так что ж хорошего там было? Бабушка про булочки и отопление рассказывала))
Видимо все достижения советского союза) булочки
Видимо все достижения советского союза) булочки
4
1
1
Ламав - це правда, садок починав, а школа продовжувала. Я вдячна своїм батькам, що ростили мене особистістю і в роки дитинства та юності давали підтримку йти проти системи.
Ненавиджу совок всією душою.
Ненавиджу совок всією душою.
2
1
6
Я мабуть зараз вибюся і отримаю прокльони і звання матрьохи). В мене була гарна родина і щасливе дитинство. Повний дім рідні і гостей, завжди ми кудись з мамою їздили, за мене завжди вступилися і особливо ні в чому не обмежували. Сумую саме за часом коли всі були живі. Погане якось стерлося з дитячої пам´яті
2
11
1
Я к счастью при нем жила всего ничего, и говорить не успела научиться - не успел поломать напрямую. Но через родителей - да. Только мне это все оказалось чуждо, я не видела логики и смысла в этих установках и не принимала их.
Я продолжаю открывать новые грани грусти и удивления - как же травмированы люди, выросшие при тоталитарном режиме. Моя мама впитала и не отпустила до сих пор - страх и беспомощность против всех,кто обладает хоть минимальной степенью власти, пораженчество и нежелание бороться за свои права, вот эти все выражения в стиле ’это люди непростые, как бы чего не вышло’, повышенную тревожность - она боится разговаривать в такси, транспорте, переходит на какой-то зловещий шепот, где ни слова не разобрать, он особый и только в транспорте у нее появляется, страх общественного осуждения, стремление быть как все и не выделяется потому что ’по голове настукают’ - в переносном смысле, но все же, ослепляющее увлечение ’образом врага’, как при совке во всем был виноват злой запад, так и сейчас - всегда найдет какие-то злые козни высокого уровня - против украинцев, против человечества в целом. Это делает ее восприимчивой ко всяким теориям заговоров.
Это все одна из причин, почему нам бывает сложно общаться - кардинально разная базовая прошивка мозга.
Я продолжаю открывать новые грани грусти и удивления - как же травмированы люди, выросшие при тоталитарном режиме. Моя мама впитала и не отпустила до сих пор - страх и беспомощность против всех,кто обладает хоть минимальной степенью власти, пораженчество и нежелание бороться за свои права, вот эти все выражения в стиле ’это люди непростые, как бы чего не вышло’, повышенную тревожность - она боится разговаривать в такси, транспорте, переходит на какой-то зловещий шепот, где ни слова не разобрать, он особый и только в транспорте у нее появляется, страх общественного осуждения, стремление быть как все и не выделяется потому что ’по голове настукают’ - в переносном смысле, но все же, ослепляющее увлечение ’образом врага’, как при совке во всем был виноват злой запад, так и сейчас - всегда найдет какие-то злые козни высокого уровня - против украинцев, против человечества в целом. Это делает ее восприимчивой ко всяким теориям заговоров.
Это все одна из причин, почему нам бывает сложно общаться - кардинально разная базовая прошивка мозга.
3
1
9
1
Маленькие были по 3, из так и называли «3-х копеечные булочки». Сейчас они малятко вроде называются, но они не такие как были. Другие технологии и продукты.
1
Спитайте в мого покоління - фільм жахів плаче в кутку на фоні радянських дитсадків. Від яслів куди здавали дітей до року - цілий день в мокрих пелюшках, до покарань старшої групи голими стояти у вікні.
Тому мене в садок батьки не віддали.
Тому мене в садок батьки не віддали.
1
7
Який жах. Я ходила в несколько садиков: и в Харькове, и в Узбекистане, и в Архангельске....мне наверное очень повезло с воспитателями. До сих пор многих помню и только хорошее.
3
1
Я думаю, что люди больше за молодостью своей скучают, а оно пришлось на те времена. Не знаю ещё, по чему там можно скучать. Элементарное возьмем, постройка домов в ссср , какие же убогие эти дома. Сейчас нахожусь в Эстонии, никуда тут не делись эти постройки совка, убожество, уродуют только город, на игрушки новогодние посмотрела на Балтийском рынке ( раритет бляха муха) какие они страшные, эти игрушки ( И так во всем
9
А почему когда Украина вышла из СССР не просили строить новые дома..раз все так теперь не любят хрущёвки?
4
10
2
Ще то було соромно.
Бо в трусах і майці стоїш, а як хто з хлопців піде в туалет раптом, і побачить
То насміхалися зразу.
З хороших спогадів, колись була Мальвіною на новому році і то прям зірка 😂 була
Бо в трусах і майці стоїш, а як хто з хлопців піде в туалет раптом, і побачить
То насміхалися зразу.
З хороших спогадів, колись була Мальвіною на новому році і то прям зірка 😂 була
Согласна с каждым словом.
Мои родители например до сих пор очень боятся милицию.
И ещё я помню, как папа когда-то, закрывшись в спальной тихо слушал по приёмнику ’Голос Америки’ . Но никогда не говорил на эту тему
Мои родители например до сих пор очень боятся милицию.
И ещё я помню, как папа когда-то, закрывшись в спальной тихо слушал по приёмнику ’Голос Америки’ . Но никогда не говорил на эту тему
1
7
Тяжелый случай, бедная Вы бедная, котлеты есть заставляли 
.
А я все детство мечтала съесть за один раз две котлеты. Увы, никогда мне мама так и не разрешила такого безобразия. Тарелка гарнира и одна котлета, это порция, больше никому не полагается. И не от того, что бедно жили, а потому что правила нельзя нарушать, это баловство и надо быть скромней.
. А я все детство мечтала съесть за один раз две котлеты. Увы, никогда мне мама так и не разрешила такого безобразия. Тарелка гарнира и одна котлета, это порция, больше никому не полагается. И не от того, что бедно жили, а потому что правила нельзя нарушать, это баловство и надо быть скромней.
6
5
Найкращі часи. Моя дитина ходить в мою ж школу, тільки вона в мене була нова, крута. В дитини абсолютно все теж, тільки зістарене на 30 років. Навчання було веселе, цікаве. Зараз.дурна абсолютна програма. Я не можу нічого погано сказати про СРСР. Жили в достатку, сім´я робоча, велика, подорожували, відпочивали щороку на морі. Була якась стабільність. Найгірші мої роки 90-ті і цей період.з 2014 року. У мене вимерла вся родина. Всі померли молодими. 30, 47 років, 49, 60... навіть до пенсії недожили. А прабаби жили до 90 років. То Чорнобиль, то наша медицина, то війна
8
7
Та так. Але при СРСР батько отримував належне лікування і путівки у санаторії. А з розвалом дулю з маком. Все за свій кошт і помер в лікарні без надання лікарської допомоги. Не буду писати, але навіть кримінальна справа була відкрита
6
1
3
Упущено ещё немаловажное, добавлю:
особенная ненависть свекрови к невесткам;
у всех одежда одинаковая, в одном стиле, одного фасона;
по селам постройки в дворах почти одинаковые (хата, сарай, колодец, погреб), никакого креатива;
дети должны кланяться и величать родителей чтоб они не сделали, дети как рабы-помощники у родителей и к родителям только на Вы надо обращаться.
особенная ненависть свекрови к невесткам;
у всех одежда одинаковая, в одном стиле, одного фасона;
по селам постройки в дворах почти одинаковые (хата, сарай, колодец, погреб), никакого креатива;
дети должны кланяться и величать родителей чтоб они не сделали, дети как рабы-помощники у родителей и к родителям только на Вы надо обращаться.
4
5
Но если все равно - зачем родителей спрашиваете? Еще и бабушку впутываете.
А если уж очень тревожит - меньше чешите.
А если уж очень тревожит - меньше чешите.
1
Ясно, просто пишете про Чорнобиль.
Я тоді тільки народилась, але ми рік жили з мамою у родичів після аварії.
А батько ліквідатор залишився, то якраз і помирали молодими, через Чорнобиль тоді
Я тоді тільки народилась, але ми рік жили з мамою у родичів після аварії.
А батько ліквідатор залишився, то якраз і помирали молодими, через Чорнобиль тоді
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу