Чому так відрізняються кладовища у нас та в Америці?

Питання філософське, з одного боку в Америці (не тільки там) все так культурно, кладовище зроблено для людей як парк., люди ходять там прогулюються, але нема душі в ньому не побачиш квіток висаджених чи взагали вінків оціх никому непотрібних пластикових котрим забивають землю на мільони років вперед, та нема (в деяких кладовищах надгробків, тобто стоїш там де похована людина прям на її кістках. А у нас кладовища потопають у вінках пластикових, та не знають як випендритеся краще вище памятник поставить. Так от і питання: в якої культури є душа? У нашіх страшних кладовищах, на котрі страшно іноді ходити, чи там де прогулюються в парку з колясками ніби то нормально? Мені здається страшно, бо є фото на памятниках і усе це создає моторошну картину , коли дощ йде.