Если ба на вас говорили гадости…..

в мое отсутствие меня можно и побить. мне похер. мой мир никого не касается. сужой меня не интересует

Ви напевно не відчуваєте різниці, коли батьки між собою з´ясовують стосунки, причому обидві сторони. І ситуацію, коли одного з подружжя постійно принижують одні батьки, а їх син/донька просто спостерігають і не намагаються зупинити своїх батьків. Ця ситуація неприпустима, вона свідчить лише про одне - цій людині на вас все одно.

Ніяк. Говорять то й говорять. Чому мене це має турбувати? У мене свої справ вистачає.

Ви пишете: ’Я вам даю 100%, що цей чоловік ніколи не потерпить, якщо рідні його дружини дозволять собі його принижувати чи ображати.’
От моя мама собі дозволила - і нічого не сталося. Тому повторюсь, що там відбувається у приватному спілкуванні між двома дорослими людьми - це лише їх особиста справа. І чоловік може поводити себе з своїми родичами, як йому заманеться. Головне, щоб дружину кохав. Це різні площини, які не перетинаються. І зважати на родичів не варто, виходять заміж не за них

Мне всёравно, вся его родня меня ненавидит, НО они не перестают быть ЕГО родителями. Я к ним не имею никакого отношения, но он их сын.

Это его мать на меня тонну дерьма вылила чуть ли не в начале знакомства. Ну и я на неё, ибо я молчать не могу, когда на меня херню несут.он занял такую позицию нейтральную , что ей рот не заткнул в самом начале. Я ему до сих пор вспоминаю. А вообще делайте выводы , если бы мне тогда мозги в 20 лет , я б его в первую очередь на хер послала. Потому что он должен им все высказать. А не молчать и улыбаться как ваш

Они всю жизнь это делают. Сначала было обидно, реагировала, теперь пофиг

В мене так було. Не сприймали його сестра і мама. Сестра взагалі почала виказувати яка я погана, мама вдерлася щоб ноги моєї не було бо начебто їй колдую щось. Ладно би маму пробачити можна там вже маразм трохи ,але сестра...

Для довідки: одружились як я завагітніла, дотоого 2 роки зустрічались.мені було 22,йому 30. Я була сирота ,2 будинки в селі і наче не дурна собою , аграрний університет закінчила. Єдине що погано чула з дитинства і дядько в мене був на той час алкоголік з дідом і бабою в селі. Відповідно я скинула догляд за старими на чоловіка бо сиділа з новонародженою. Їсти привезти ,покосити, щось попорати. Ремонт ,лікарні...після роботи мав дома заняття класти в хаті плитку сам, бо ми заселились в мами ну хату недобудовану, грошей не було найняти фахівця...
Може їм то і не подобалось. Запрягла синочку.

Я терпіти то не могла, він не заступався за мене почав з ними погоджуватись, казати - я рабую в тебе. Я з ними сваритись на не буду казав, бачити тебе не хочуть то я буду сам ходити з дитиною до них. Я стерпіти не могла що мала буде чути осудження мене з їх сторонииі заборонила. Або всі разом ідем і ти визначаєш кордони свого вибору і своєї сімї або ходи сам. Розвелися... пріоритет виявився мама і сестра. А не ми.. ну і х з ними. Ми поїхали в США ,як я,хотіла, ще будучи одруженню переконувала давай хоча би в Польшу там зп вищі і робота тобі добра стане. В сша взагалі йому контракт пропонували на 2 роки. Вперся рогом ні, там тяжко мову треба знати , як віл пахати. Як я лишу своїх? Тепер каже ви там а я в жопі. Воюю. Дитині 1 раз в міс як напише то нормально. Добре що зберегла мирні стосунки і він сплачує її аліменти. Але ж який придурок! І боягуз!

Дівчата бачите таке- не терпіть на першому місці в таких ви не будете стояти .

Меня все 20 лет грязью поливали. А когда эвакуировались с линии фронта все в одной машине, я такого о себе наслушалась, что две недели отойти не могла и поседела впервые. Даже по моей покойной маме проехались. Муж всю дорогу молчал...