Виннипуховна• 09 декабря 2023
Підлітки і поховання
Чи були ваші діти - підлітки на похованні бабусь і дідусь?
69
0
Нет, умерла свекровь перед войной, мы болели ковидом не поехали, 300 км. Да и не общались они , старики жили сами по себе им не нужны были внуки
Мой муж в 15 лет хоронил самосстоятельно с друзьями своего деда, потому что родители не хотели о нем слышать из-за того, что внукам завещал свою квартиру. Это было 14 лет назад
16
5
Я була в 10 років на похороні дідуся ( до сих пір не можу забути
Це випробування навіть для дорослих, дітям до 16-18 років там нема чого робить.
Це випробування навіть для дорослих, дітям до 16-18 років там нема чого робить.
2
6
ритуал похорон бывает разный, есть такие странные похоронные мероприятия, что и взрослым там тяжело находится, но обязывает. Моя дочь не была на похоронах у моей мамы, это было мое решение, пусть она помнит ее красивой и здоровой.
7
А нащо дітей на похорон тянути? Щоб що? Мертвому байдуже хто до нього прийшов на похорон, а дитина не зрозуміло як психологічно поведе себе.
2
7
Я была в 12 лет на похороне у прабабушки. Я боялась очень подходить и прощаться и родственница одна прям возмущалась, что такая цаца. А мне потом долго снились кошмары об этом. Еще ночевать заставляли в соседней комнате. А я просила родителей не оставлять ночевать сразу после похорон. Но они уехали, а меня оставили на ночевку. Запомнила навсегда. И маме потом все высказывала.
8
Я не была на похоронах любимого дедушки, очень были близки. Мне было 15. Видела лишь мельком у подъезда в гробу. И то зря. Я вроде сильная по психике, но кошмары снились потом.
Нечего делать детям на похоронах.
Нечего делать детям на похоронах.
1
По собі можу сказати, що діти це сприймають зовсім інакше. Була і зовсім малою, ледь пам´ятаю, лише на фото себе впізнала.
І вже у 4му класі, коли померла наша перша вчителька. Були всі вчителі, і її класи-4 та 8.Весь клас був, і хлопці і дівчата.
І вже у 4му класі, коли померла наша перша вчителька. Були всі вчителі, і її класи-4 та 8.Весь клас був, і хлопці і дівчата.
15, так сложилось, что приехали к родителям в другой город в гости и в этот момент умер папа. Видела все процессы. Заплакала уже в сам момент опускания в землю, сказала, что только сейчас осознала, что больше никогда не увидит деда.
Я була в 11 років у селі - новонароджену дитину ховали. Домовину на кладовище несли чомусь діти, я в т. ч. Так дорослі вирішили. Отримала психологічну травму, тепер сміюся на похованнях, не можу втриматись. Немає чого там робити дітям, на мій погляд. Моя дитина не була на похованні свого батька, це важко для дитячої психіки.
1
7
1
Співчуваю ((
В нас вдома перший похорон був, коли мені 10 чи 11 було. Хто б там переживав як мені. ’ Сходи в хату, візьми полотенця’. А шкаф той в кімнаті з прабабусею, яка лежить там, накрита простирадлом.
Прощатися цілувати ні до кого не підходила. Боялася. І в будинку дуже довго потім боялася сама знаходитися
В нас вдома перший похорон був, коли мені 10 чи 11 було. Хто б там переживав як мені. ’ Сходи в хату, візьми полотенця’. А шкаф той в кімнаті з прабабусею, яка лежить там, накрита простирадлом.
Прощатися цілувати ні до кого не підходила. Боялася. І в будинку дуже довго потім боялася сама знаходитися
1
Це сприймають по різному не від віку залежить. А від психіки дитини. І як ще дорослі це пояснять.
1
Я у 9 років була на похороні дідуся, якого дуже любила, то був страшний стрес на кілька років, десь до 15 років мене постійно переслідували думки про суїцид. Хоч на похоронах просто сусідів я бувала з 5-6 років і спокійно до цього ставилася. Тому, коли померла бабуся мої дочок, яким на той момент було 16 і 10 років, то щодо меншої навіть не обговорювалося, я сказала категорично ні. А старшій дала право вибору, пояснивши при цьому, що вона може запам´ятати бабусю здоровою і усміхненою, а може такою, якою побачить і того вже ніколи не забуде. Донька вибрала не бачити. Обоє з бабусею не були близькі, тому все пройшло легко.
Оце згадала що раніше дорослі не сильно про це задумувались. Ми класом на похорон батька однокласника ходили. В 7 класі. І до родичів всих. І як вдома- також ніхто за дітей і не думав. Ще й сміялися, чого ти боїшся.
Я й досі боюся всього, що пов´язано з похованням. Не можу навіть біля магазину ритуальних товарів нормально проходити. Боюся
Я й досі боюся всього, що пов´язано з похованням. Не можу навіть біля магазину ритуальних товарів нормально проходити. Боюся
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу