Садочок адаптація з березня. Це треш якийсь ((

Дитині було 2,9 як пішла в садочок, дівчинка. Плакала звичайно, вихователь поралась супер. Якби не вона то не знаю чи водила б, дуже хороша і ставилась до діток добре. Моя через 5хв переставали плакати як заходила в групу.
Тоді ми ходили але не часто. В Серпні перевели в молодшу групу, вихователі теж хороші, нічого погано за них не чула, не бачила. Дітки ними задоволені, бо коли на зміні бувало інша старша вихователька була то багато хто з діток плакав, і батьки між собою говорили що з дітками не дуже.
Моя дитина як забираю вечером, весела, сміється, я відкриваю двері в групу бачу з дітками грається. Тобто все добре. Питаю чи завтра прийде каже так. Потім вдома каже вже що ні, в садік не хочу, не буди мене, хочу бути вдома. Зранку будити треш, збирати треш, буває не дає вдіти, забувається в куток. Це старшу везем в школу і так молодша виходе теж щоб провести сестру в школу.
Баче що їдем в садік і реве. Заводжу в групу, за мене чіпляється, не відпускає. Виходе вихователь і сама вже її роздягає.
Проходе 3-5хв дитину не чути вже, заспокоюється швидко. Вихователі кажуть грається з дітками. Це зранку передати вихователям то жах якийсь (
Старша дитина в мене без проблем ходила, капець
Це такий період адаптації довгий? Ми говоримо з нею за садок, розказую як що.
В кого так було що робили?
Я хочу на якусь роботу шукати, і не має як кудись йти бо кожен день як добрий день.
І дитину дуже жалко, в мене серце розривається ((