З дитинства не дає спокою одна ситуація

Мені 15- 16 років. Ми з батьками та братом сіли обідати за один стіл. Мама розповідає зміст розмови зі своєю знайомою. Та поділилась нещодавнім діалогом зі своїм сином.
- Як тобі донька Олени? Придивись до неї. Дівчина з хорошої сім´ї.
- Та ну, ти що? Вона ні риба, ні м´ясо.
Я вже не пам´ятаю як розвивалися події далі. Але ці слова чомусь я не можу забути. Як рубець на серці. Хоча у мене не було інтересу і навіть симпатії до того хлопця. Але мою і так нестабільну самооцінку було втоптано просто в болото.
Зараз маю купу комплексів та не сприйняття себе. Це як і по професійній лінії, де я досягла хорошого рівня. Але я нічого такого в цьому не бачу, адже є куди рости. Я навіть порадіти щиро не можу. Це стосується і зовнішності. Я абсолютно собою незадоволена. В мені все не так. Я роблю всі можливі процедури, щоб стати кращою. І звісно, що мені не подобається. У вазі 55 кг я відчуваю себе коровою. Терплю токсичні відносини бо я не варта кращого ... Я розумію, що корінь моїх проблем в моїй голові. Зараз я працюю цим, поки що знаходжусь на етапі знайомства з собою. Я вийшла з стосунків. Багато буде ще роботи попереду, але мене турбує зараз інше. Чому мама мені розказала це? Щоб що?