Загубила себе у стосунках, дайте копняка, будь ласка

Якось так сталося, що у стосунках зовсім себе загубила. Раніше були якісь хоббі, друзі, подобалось як проводити час з хлопцем, так і наодинці, і не турбувало, якщо ми разом вдома і кожний міг займатися чімось своїм. А десь 10 місяців як у мене розвинуся тривожний тип привʼязаності, чи що, і тепер я просто працюю і хочу 100% вільного часу проводити тільки з хлопцем і все. Тобто, ми гуляємо, можемо подивитись кіно, кудись ходимо, але буває, що він говорить, що хоче просто повтикати ща компʼютером сам, пограти чи щось повчити, а я просто зходжу з розуму і чекаю, поки він до мене повернеться. Раніше спокійно реагувала, якщо він кудись ішов з друзями (разом також ходимо, але буває, що окремо збираються, без дівчат взагалі), тепер просто ходжу по квартирі і чекаю, поки повернеться. Не подобається це дуже, не можу взагалі нічого, коли знаю, що він той час, що ми могли б провести разом, сидить сам і мене бачити не хоче, виходить. Іноді він біситься через це і каже, що це нормально, у парі мати особистий час і простір. І ми не сімські близнюки. Раніше я здається б тільки підтвердила, тепер такі слова сприймаю як нелюбов до мене. Люди, як у вас? Ви нормально реагуєте, коли ваша людина хоче на самоті побути? Може, в когось було таке, як в мене, як побороли? В його любові не сумніваюся (тільки коли напади тривожної параної), сама люблю і просто хочу знову повернути себе, яка може щиро наломоджуватися своєю компанією. Я стала як додаток до іншої людини, хоча раніше була цікавою наповненою особистістю, навіть зараз, коли в компанії спілкуюся, мене сприймають як цікаву розумну дівчину, але я усвідомлюю, що цього всього я набула раніше, поки не була липучкою: і читала, і малювала, і цікавилась різними темами, научпопом, політикою і тд. Останні новини з різних сфер навіть обговорити не можу, бо нічим більше не цікавлюся, Тільки тим, щоб він не втратив до мене почуття і ми вечер разом провели, оце все, що мене хвилює тепер. Вибачте за довгий тест.