Ціною власного життя зупинив танкову колону росіян.
Прохання про присвоєння почесного звання «Герой України» (або іншої державної нагороди посмертно)
Не вистачає 2 000 підписів.Поможіть будь ласка.
Гарна був людина і чудовий воїн.
Один син в батьків
Прохання про присвоєння почесного звання «Герой України» (або іншої державної нагороди посмертно)
Не вистачає 2 000 підписів.Поможіть будь ласка.
Гарна був людина і чудовий воїн.
Один син в батьків
7
5
1
6
0
«Все добре, мам» | Документальний фільм про захисників, які загинули в боях за Маріуполь
Там за нього і його родину
1
Немає за що дякувати. Це я вдячна йому та й іншим янголам, що маю можливість жити, виховувати сина і чекати свого чоловіка далі. Велика шана і подяка та Царство небесне Герою.
3
Документальний фільм, створений платформою пам´яті Меморіал, присвячений трьом бійцям, які загинули, захищаючи Маріуполь. Про героїчних захисників розповідають їхні мами.
Для Зінаїди Гевак, Тетяни Демчук і Галини Ваховської їхні сини-воїни були, в першу чергу, коханими дітьми та найкращими хлопчиками у світі. І лише після цього – героїчними захисниками. Для кожної з них новина про загибель сина – момент, коли серце обпалило пекельним вогнем болю. Вони намагаються жити із цим далі, але це вже зовсім інше життя.
Антон Гевак не розповідав мамі про те, що пішов воювати. Про те, що син бере участь у бойових діях, Зінаїда дізналася від односельчанки. Підрозділ Антона бився на Волноваському напрямку, намагаючись не допустити оточення Маріуполя. 5 березня російські війська почали проривати їхні позиції. Антона росіяни застрелили з кулемета після того, як він підбив їхній танк.
Через 10 днів тіло хлопця привезли додому. Коли мама побачила, що її Антона, завжди такого швидкого і спритного, несуть інші, з її грудей вирвався майже звіриний крик. Жінка й досі відчуває присутність сина й говорить із ним. Коли приходить на могилу Антона – вмикає його голосові повідомлення. Ті, де він каже, що в нього все добре, він живий і здоровий.
Для Зінаїди Гевак, Тетяни Демчук і Галини Ваховської їхні сини-воїни були, в першу чергу, коханими дітьми та найкращими хлопчиками у світі. І лише після цього – героїчними захисниками. Для кожної з них новина про загибель сина – момент, коли серце обпалило пекельним вогнем болю. Вони намагаються жити із цим далі, але це вже зовсім інше життя.
Антон Гевак не розповідав мамі про те, що пішов воювати. Про те, що син бере участь у бойових діях, Зінаїда дізналася від односельчанки. Підрозділ Антона бився на Волноваському напрямку, намагаючись не допустити оточення Маріуполя. 5 березня російські війська почали проривати їхні позиції. Антона росіяни застрелили з кулемета після того, як він підбив їхній танк.
Через 10 днів тіло хлопця привезли додому. Коли мама побачила, що її Антона, завжди такого швидкого і спритного, несуть інші, з її грудей вирвався майже звіриний крик. Жінка й досі відчуває присутність сина й говорить із ним. Коли приходить на могилу Антона – вмикає його голосові повідомлення. Ті, де він каже, що в нього все добре, він живий і здоровий.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу