Топтунша• 25 января 2024
Мене лякає старість
Як ви справляєтеся з цим? Чи це більше страх втрати молодості, здоровя, незалежності, або можливо страх самотності? Можливо вже хтось через це пройшов. Поділіться своїми думками, порадами та особистим досвідом, будь ласка.
показать весь текст
1
50
0
Планировала раньше жизнь по полочкам, тряслась над стажем. И?.. Война внесла коррективы - работы больше нет, нарабатывать потом пенсию старухой не факт. Как сейчас планировать, если засыпая может прилететь ракета? Одна мысль - чтобы сразу, не просыпаясь. Жизнь одним днём, хобби поддерживает пока эмоционально, а там, глядишь, и материально. А тем, кто пишет о хороших мужьях, просьба откликнуться лет через 5, 7, 10... Исключения есть, но очень мало.
2
Спасибо за поддержку. Насколько стойкая ремиссия, можно сказать только через лет 20 :) К сожалению, даже при самом ’благоприятном’ раке груди, пик рецидивов приходится на 7й-10й год после лечения. Рецидив - это в 80% случаев - 4я стадия. То есть долго после этого прожить не получится точно, и все время в лечении. И если диагноз поставлен в 40, например, то в 50 - 55 (если повезёт) уже все и разве это нормальный возраст, чтобы заканчивалась жизнь? Рановато, я считаю.
Мой отец говорил точно так же, дотянул впрочем до 65. И бабушка тоже, говорила - ни за что не стану жить овощем, страшнее этого нет ничего - тихо и мирно умерла в своей квартире от сердечного приступа за просмотром любимого сериала. Они очень боялись немощи и стать обузой.
Некоторые другие родственники, что были одержимы идеей долголетия и цеплялись за эту жизнь, какой бы она не была, и очень осуждавшие подобные высказывания отца и бабушки, действительно прожили долго - но можно ли назвать жизнью, существование прикованного к постели 10 лет или потерявшего рассудок и потому обитающего в доме престарелых?
Мне уж начинает казаться, что настрой реально влияет. Будто организм самоуничтожается при пересечении той точки невозврата в процессе старения, когда дальше привычная полноценная жизнь невозможна.
Мне ближе отношение к смерти отца и бабушки, да пусть меньше, но это будет жизнь, а не существование.
Некоторые другие родственники, что были одержимы идеей долголетия и цеплялись за эту жизнь, какой бы она не была, и очень осуждавшие подобные высказывания отца и бабушки, действительно прожили долго - но можно ли назвать жизнью, существование прикованного к постели 10 лет или потерявшего рассудок и потому обитающего в доме престарелых?
Мне уж начинает казаться, что настрой реально влияет. Будто организм самоуничтожается при пересечении той точки невозврата в процессе старения, когда дальше привычная полноценная жизнь невозможна.
Мне ближе отношение к смерти отца и бабушки, да пусть меньше, но это будет жизнь, а не существование.
3
У нас така сама ситуація в сімʼї. Тато раптово помер, до старості своєї не дожив. Мама тримається, як і я, але це нестерпно боляче і ми вже ніколи не будемо такими, як раніше.
Трошки не погоджусь.
Коли вмирає чоловік,то дружина може перейти на його пенсію .
Там ,здається,50%.
А частенько в чоловіків пенсія гарна
Коли вмирає чоловік,то дружина може перейти на його пенсію .
Там ,здається,50%.
А частенько в чоловіків пенсія гарна
плохо,что в своем возрасте, не понимаете как старики зависят от других людей.
или у вас столько денег,что наймёте слуг и оплатите всю необходимую медпомощь и уход?
или у вас столько денег,что наймёте слуг и оплатите всю необходимую медпомощь и уход?
Я не тільки про те, що чоловік може вмерти...Але якщо про це...то яка гарна пенсія в Україні? Судді, чиновники...так. А інші? Ви рахуєте 15000 велика пенсія? А ще і 50%, то взагалі сумно... Тут треба думати про надійний пасивний дохід. Але в зв’язку з війною в Україні, то також не дуже надійно...
Мої тільки встигли відмітити річницю 40 років і через 2 тижні тата не стало 😔 Співчуваю вам, знаю, як це важко.
1
Тільки якщо вона сама вже пенсіонер і отримує пенсію. Мама моя залишилась без чоловіка, і без його пенсії, їй до пенсії ще 2 роки, вона працює і після пенсії буде працювати, бо ті гроші, то сміх. А тато все життя працював, сплачував податки чесно, отримував через це зарплату меншу, але щоб офіційно і щоб потім мати пенсію. А помер і гроші державі, а попробуй їм щось не доплатити.
То через два роки Ваша мама ж зможе перейти на татову пенсію?
Я он все життя платила податки,а пенсії не маю.
Не хватає документів з військового архіву в росії.
І все...жопа..
Я он все життя платила податки,а пенсії не маю.
Не хватає документів з військового архіву в росії.
І все...жопа..
Конкретно мені,то сумно двічі,бо я не можу взагалі добитись пенсії,хоча стаж є. Мені і б 3 тис влаштувало,за наз заплатити.а держава навіть тут нас дурить
Бо я особливо на державу ще з молодості не надіялась ,ці пенсії смішні
Бо я особливо на державу ще з молодості не надіялась ,ці пенсії смішні
2
Ну если дожить здоровым более менее до 90 и заснуть где-то на пляже навсегда, то возможно, но думаю так редко бывает. В основном люди болеют перед смертью и думают о том что умирают и это как раз очень страшно.
Ні, не зможе. Зможе тільки написати заяву про втрату годувальника і отримувати 50 % його пенсії додатково. Але вона б краще нічого не отримувала, лиш би він був живий 😔
Не додатково.
Треба вибирати.
Дві пенсії ніхто в Україні не платить.
Співчуваю Вашій мамі,бо це -непоправне горе
Треба вибирати.
Дві пенсії ніхто в Україні не платить.
Співчуваю Вашій мамі,бо це -непоправне горе
Ну мамі так пояснили. Звичайно, що вони зроблять так як їм вигідно. Але я знаю, що є пенсія звичайна і пенсія по втраті годувальника.
Мене не лякає.
Я готуюся до цього - приводжу здоров´я до ладу вже зараз, інвестую на пенсію, працюю і ще й досі навчаюся і свої майже 47.
Я готуюся до цього - приводжу здоров´я до ладу вже зараз, інвестую на пенсію, працюю і ще й досі навчаюся і свої майже 47.
Все люди разные и по состоянию здоровья также, поэтому мне пока нет нужды мыслить о зависимой от кого-то собственной старости, убивая свои нервные клетки.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу