Котя_люлю• 04 февраля 2024
Если бы не война, вы бы были удовлетворенным жизнью человеком?
Или вам все-равно чего-то не хватало для полного удовлетворения своих внутренних потребностей?
Если бы не война, вы могли бы сказать, что счастливый человек?
Если бы не война, вы могли бы сказать, что счастливый человек?
показать весь текст
70
0
После начала войны, у меня пропали амбиции и я стала удовлетворенной, но в смысле равнодушной к достижениям. Раньше надо было и это, и то. А сейчас, выспалась без обстрелов и уже хорошо. С подругой встретилась - отлично. Романтик с любовником - вообще жизнь удалась. А материальное больше не радует. Какой смысл пахать на квартиру, если я может умру завтра.
1
Ні. Колись я мріяла про все, що маю зараз, але з ростом можливостей з´являються нові мрії. Завжди є щось, чого бракує і можна було б краще.
А что до этого не умерали ?!
Чего дергаться от взрывов… пейте успокоительные .
И вообще, ну как бы ваша душа выбрала эту реинкарнацию, вы там где решили побыть. Кушайте не обляпайтесь))))))))
Если взять теорию вероятности и понять что катаклизмы и войны только расширяют свою локацию, думаете что вы поймёте что через годик-2 будет то что и это сделает не таким значимым событием.
Чего дергаться от взрывов… пейте успокоительные .
И вообще, ну как бы ваша душа выбрала эту реинкарнацию, вы там где решили побыть. Кушайте не обляпайтесь))))))))
Если взять теорию вероятности и понять что катаклизмы и войны только расширяют свою локацию, думаете что вы поймёте что через годик-2 будет то что и это сделает не таким значимым событием.
4
1
Нужно погрузиться в депрессию, погрузить туда своих детей, и тогда я буду с вашей точки зрения правильным человеком, так?
6
1
Так,мені нема що скаржитися,жива.працюю.але в мене з рідних тут одна мама,забрала,доглядаю.Живемо з нею двох і кіт третій,та й так.
1
Война очень многое изменила в планах. Но с другой стороны показала, что жить надо сегодняшним днём и радоваться тому, что есть и быть благодарным за то , что ты жив и здоров.
2
Я краще пішки б ходила, ніж чути як менше ніж в км від мене ракети в будинки влучають. Ковід це фігня у порівнянні з війною. По транспорту скільки були обмеження, 2 місяці? А війна вже 2 роки йде.
Без спортзалу жити можна. А без житла та рідного міста? Розкажіть людям з Бахмуту як вам важко було в локдаун без спортзалу
Без спортзалу жити можна. А без житла та рідного міста? Розкажіть людям з Бахмуту як вам важко було в локдаун без спортзалу
6
При чем люди с Бахмута к субъективной удовлетворенности, про которую автор спрашивает? Вы же название темы читали?
Саме важче це те, що перестала планувати і мріяти. Раніше як було планувала якось свій розвиток, роботу, кар´єру, відпустку, квартиру, машину ... зараз навіть не можу спланувати де буду спати до ранку і ліжку чи у коридорі. За все інше я просто мовчу. А без мрій, планів людина просто існує
1
Да, у меня были планы, я уверенно шла к тому, чего мне не хватало. И если бы даже не получилось, то это было не критично, т. к. в целом моя жизнь меня устраивала. Я строила ее так, как хотела, много лет.
Сейчас большая часть этой жизни разрушена, восстановить почти не реально, да и мне уже много лет. Ещё одной жизни, чтобы построить её заново, у меня нет.
И это я даже не потеряла пока никого из очень близких. То есть у меня по большому счету лайт-вариант.
Сейчас большая часть этой жизни разрушена, восстановить почти не реально, да и мне уже много лет. Ещё одной жизни, чтобы построить её заново, у меня нет.
И это я даже не потеряла пока никого из очень близких. То есть у меня по большому счету лайт-вариант.
Звичайно хвилююсь.
Але війна навчила цінувати речі, які сприймалися колись як належне. Не думаю, що змогла б навчитися сприймати буденні речі без такого потрясіння (як людина не розуміє до кінця значення здоров´я поки його не втрачає).
Тож може сказати, що я зараз щаслива - не зовсім коректно, але я точно ціную те, що зараз маю і знаходжу щось близьке до щастя у тому, що раніше просто було.
З близьких у мене на війні нікого, але мій чоловік і брат, батько не мають білих квитків чи броней, тож мобілізувати їх можуть хоч завтра.
Але війна навчила цінувати речі, які сприймалися колись як належне. Не думаю, що змогла б навчитися сприймати буденні речі без такого потрясіння (як людина не розуміє до кінця значення здоров´я поки його не втрачає).
Тож може сказати, що я зараз щаслива - не зовсім коректно, але я точно ціную те, що зараз маю і знаходжу щось близьке до щастя у тому, що раніше просто було.
З близьких у мене на війні нікого, але мій чоловік і брат, батько не мають білих квитків чи броней, тож мобілізувати їх можуть хоч завтра.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу