Родичі

Посадіть зі сторони. Сестра з племінником приїжджати в гості. Я хворію. Вірусне. Зранку ї й потрібно було по справах,лишила мене з племінником. Мені потрібно було до терапевта. От я і взяла його з собою. Не лишу ж самого вдома. Ми чекали лікаря,поки оформили декларацію,поки в аптеку,поки ще раз до лікаря. Сестра почала нервувати,дзвонити,чому ми так довго,а їм ще у Київ на маршрутку треба встигнути,не встигають . Я аж почала відчувати себе винною. Хоча в лікарні,там можна весь день пробути. Щоб вона мала запитати як я ,що мені сказали. То я ще й винна лишилася. Мене відправили на обстеження. А у них речі у мене на квартирі. Ключ в мене один. Вона каже ,давай ми заберемо речі,ти почекай на зупинці. В потім поїдеш обстеження робити,хоча обстеження закривалися через півтори години.
Ну я поїхала на обстеження,вони поїхали забрали речі,я ще встигла забрати у них ключ.
Це я дійсно мала підлаштуватися під них? Відчуваю себе з якоюсь провиною.
Ніби хворію і переживала ,щоб все добре було. Та ще й винна