СпайдерВумен• 16 февраля 2024
Чи важливо бути на похоронах рідної людини?
Людина в поважному віці ще жива, а я вже як подумаю ... Так і не хочеться через дитячі образи
показать весь текст
1
2
6
49
0
Это важно, но для некоторых очень тяжело. Быть там не обязательно, все по желанию. Кто-то хочет человека запомнить живым, а кто-то проститься и увидеть родственников/знакомых
1
Цікаві такі) хочу пам´ятати живим. То може всі хочуть пам´ятати живою людину? Ніхто не прийде, ритуальна служба тихенько поховає. Зате всі пам´ятають живими
1) не варто хоронити ще живу людину. Кому до кого йти на похорон ще не зрозуміло. Живіть обоє довгі роки.
2) дрібні дитячі образи, якщо це не згвалтування, биття, калічення, моральна тиранія- це так дрібязково. В тому й полягає суть дорослішання, навчитися це відпустити, налагодити стосунки.
Якщо це не щось, де над вами знущалися, краще не про оце думайте, а спробуйте налагодити стосунки, пробачити.
2) дрібні дитячі образи, якщо це не згвалтування, биття, калічення, моральна тиранія- це так дрібязково. В тому й полягає суть дорослішання, навчитися це відпустити, налагодити стосунки.
Якщо це не щось, де над вами знущалися, краще не про оце думайте, а спробуйте налагодити стосунки, пробачити.
1
1
Зачем это? Мне тети говорили - иди насмотрись на нее последний раз и меня потом долго преследовала картинка перед глазами как мама лежит мертвая и муха пытается ей сесть на лицо.
3
У каждого свое мнение. Я тоже первое время не могла понять, как так ...у него хорошие отношения были с бабушкой, он был любимым ее внуком, со слов свекрови все спрашивали где он. Сестра мужа тоже не приехала, но она ведь девочка, ей можно не приезжать - слова свекрови
Я його розумію, стараюсь не ходити по таким заходам, бо потім важко. У кожного свій рівень стійкості. Але до тата не могла не піти😭 І тепер постійно випливають в голові картинки його похорону, деталі, важко усвідомити, що це з ним…Я б хотіла згадувати його, яким він був у житті, але іноді от випливають ці страшні картинки, які я б хотіла ніколи в житті не бачити. Тому я розумію людей, які не хочуть бачити похорон близької людини. Але одночасно мене б мучила совість, що я там не була
1
Похорон- завжди сумний ритуал сам по собі, в наших традиціях він геть тяжкий. Це моя особиста думка. Імпонує, коли організовано можливість ’прощання’ з людиною до кладовища, без продовження у вигляді поминок, сидіння за столами і тд.
1
Якась дитяча позиція-не піду, бо хочу запамятати живим. Це добре ,як є кому це все поховання організувати і провести ,а як немає і тільки ви є,то що? теж не піду ,бо мені страшно/не хочу бачити мертвого/чи ще щось...зрозуміло-приємного в цьому мало,але й це на жаль частина життя , і до чужих так,не дуже хочеться йти ,але якщо це рідні бабусі,дідусі і вам не 10 років ,якось мені не зрозуміло ...
Ні, померлому пофіг, а ті хто живий - мають розуміти - якщо вони хотять , щоб до них пишли - треьа поводитись себе з людьми по людські
Я Вас розумію. Я не могла не піти до бабусі. А після ії похорон в мене пів року снилися кошмари і рік я хворіла алергією із за нервового сриву. Це все трапилось після ії похорон. Знаю людей які сприймають сприймають такі заходи, але я після одного походу на похорони хворіла пік
В мене теж на фоні цього почались проблеми зі здоровʼям, але як по іншому, втратити тата - це рана на все життя 😔
1
Так це дуже боляче! Моя бабуся була мені як друга мама, ми жили разом і були дуже близькі. Але я завжди сприймаю дуже тяжко похорони, навіть якщо це не рідна мені людина. В мене фобія мабуть
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу