Единорог_помог• 03 марта 2024
Як часто Ви спілкуєтеся по телефону з батьками?
Припустиму такі дані:
Ви далеко (понад 500км) від батьків.
Батьки відносно здорові і слава Богу якоїсь матер.допомоги чи присутності поряд не потребують.
Вам 35-40 років. Батькам 65-70.
Батьки в Харкові, а Ви в відносно безпечному місці.
Скажу про себе:
До війни дзвонила(або голосові в телеграм) запитати як вони (у нас норм стосунки, ніхто носу не сує не в моє життя ні я в їх) раз в 3-5 днів.
Зараз через війну майже щоденно, або через день, якщо по новинам бачу що тихо відносно було в їх районі.
Що скажете про мою сепарованість?
Ви далеко (понад 500км) від батьків.
Батьки відносно здорові і слава Богу якоїсь матер.допомоги чи присутності поряд не потребують.
Вам 35-40 років. Батькам 65-70.
Батьки в Харкові, а Ви в відносно безпечному місці.
Скажу про себе:
До війни дзвонила(або голосові в телеграм) запитати як вони (у нас норм стосунки, ніхто носу не сує не в моє життя ні я в їх) раз в 3-5 днів.
Зараз через війну майже щоденно, або через день, якщо по новинам бачу що тихо відносно було в їх районі.
Що скажете про мою сепарованість?
31
0
Ви якось не в той бік дивитеся про сепарованість.
Одна справа - турбуватись, чи люди не постраждали від обстрілів, і зовсім інша - залучати батьків до прийняття найменших рішень і найдрібніших деталей особистого життя.
Одна справа - турбуватись, чи люди не постраждали від обстрілів, і зовсім інша - залучати батьків до прийняття найменших рішень і найдрібніших деталей особистого життя.
11
Мне 36 лет. Матери 59. Она живет более чем за тысячу км от меня. Созваниваемся несколько раз в год
9
1
мені 55, мамі 77, я в Харкові, вона в Чугуєві.
частота спілкування залежить від частоти обстрілів. як шось летить до нас чи до неї, звичайно, телефонуємо
частота спілкування залежить від частоти обстрілів. як шось летить до нас чи до неї, звичайно, телефонуємо
1
Було і раніше щоденно.Мама знала,що виходжу з роботи,йду в зал і по дорозі набираю.А зараз взагалі забрала,через стіну живемо.
Я своїм обов´язково дзвонила 1-2 рази в день. Відстань була 800 км між нами.
Я їх дуже люблю, сумую, тому і дзвоню.
Батька вже немає, а ще до цих пір говорю про батьків, як про двох. Ніяк не прийму це. Зараз мама ближче, набагато, дзвоню скільки хочу і не рахую, бо ще більше розумію, що це не назавжди і поки можна, то треба це робити.
Я їх дуже люблю, сумую, тому і дзвоню.
Батька вже немає, а ще до цих пір говорю про батьків, як про двох. Ніяк не прийму це. Зараз мама ближче, набагато, дзвоню скільки хочу і не рахую, бо ще більше розумію, що це не назавжди і поки можна, то треба це робити.
4
Каждый день с папой и с мамой, просто поболтать так было когда рядом жили и сейчас ничего не изменилось
6
Я в 5ти хвилинах від батьків - зідзвонюємося майже кожен день. Бачимося пару разів на тиждень. Часті дзвінки це не про відсутність сепарованості. Головне які емоції спілкування у вас викликає.
Каждый день. Можем разговаривать часа по 2. Иногда и 2 -3 раза в день. Автор, зачем вам чужие семьи. Делайте так, как вам нужно. Каждый живет свою жизнь, а не чужую.
3
1
Хоть 2, хоть 2000км- каждый день! Это моя семья. Мама-мой самый близкий человек, я рада , что она у меня есть и я могу с ней разговаривать❤️
7
Каждый день с мамой,с отчимом 3-4 раза в неделю.До войны созванивались через день,сейчас чаще(мама у бабушки в харьк.области).
А про что можно разговаривать каждый день по 2 часа ? У вас и у них что-то интересное происходит или вы просто каждое движение в подробностях обсуждаете?
у меня родители проблемные... я отрубила - они нет, лезут. отстояла границы... звоню раз в неделю, пару раз в неделю переписываемся в телеге. папа с мамой - их двое. живем в одном городе. обстановку знаю. свекрови звоню каждый день. она одна. свекра уже похоронили... проверяю все ли с ней в порядке...
У мене немає проблем із сепарацією від батьків, бо я поїхала з дому в 17 навчатися в університеті. Роками ми мало бачились і рідко зідзвонювалися, але...
Зараз ми живемо в різних країнах, мені за 40 і я розмовляю з батьками щодня. Бо люблю їх, бо мені приємно і важливо їх чути, бо ми не вічні: ні вони, ні я
Зараз ми живемо в різних країнах, мені за 40 і я розмовляю з батьками щодня. Бо люблю їх, бо мені приємно і важливо їх чути, бо ми не вічні: ні вони, ні я
С бабушкой всегда каждое утро созванивалась.
С родителями пару раз в неделю связывалась. В начале войны мы выехали, родители остались. Списываемся каждое утро. Созваниваемся когда каждый день, когда через день (и вайбер и просто по телефону)
Свекрам сейчас тоже каждый вечер перезваниваем в вайбер.
С родителями пару раз в неделю связывалась. В начале войны мы выехали, родители остались. Списываемся каждое утро. Созваниваемся когда каждый день, когда через день (и вайбер и просто по телефону)
Свекрам сейчас тоже каждый вечер перезваниваем в вайбер.
Раз в несколько лет могу поговорить с мамой и к этому надо морально готовиться, заставлять себя. А потом ещё приходить в себя.
200 км
Ми в Києві, мої батьки у військовому містечку
Щодня і до війни і тепер. Мені 46. Сепарація пройшла успішно і давно. До повноліття. Просто чудові стосунки, є спільні теми.
Батьки чоловіка в Сумській обл не дуже далеко від кордону. Раз на тиждень. Я зі свекрухою частіше. Так і до війни було.
Чоловік теж сепарувпвся, але теж дуже гарні стосунки з батьками, просто у них заведено дзвонити рідше.
Батьки поки не потребують догляду чи допомоги. Хоча всім 70+.
Ми в Києві, мої батьки у військовому містечку
Щодня і до війни і тепер. Мені 46. Сепарація пройшла успішно і давно. До повноліття. Просто чудові стосунки, є спільні теми.
Батьки чоловіка в Сумській обл не дуже далеко від кордону. Раз на тиждень. Я зі свекрухою частіше. Так і до війни було.
Чоловік теж сепарувпвся, але теж дуже гарні стосунки з батьками, просто у них заведено дзвонити рідше.
Батьки поки не потребують догляду чи допомоги. Хоча всім 70+.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу