Моті! Історія жахів!

Надивилася я тих сторісів , ну і думаю -диви смакота , тре і собі зробить .
Недовго думаючи побігла в магазин і о чудеса , там є борошно саме для моті , не аби шо , спеціальне й дороге ! Хватаю і бігом додому , вся така натхненна приготуванням японського дива . Все повідміряря з точністю ювеліра , запекла в мікрохвильовці , зробила начинку і настала чарівна мить приготування . Намастила олією поверхню , рученята і почала формувати кульки , відчуваю , що рученята вже нерозліпляються , насилу віддерла , катаю вже по поверхні і вже від неї не можу віддерти того мотю , прикладаючи титанічні зусилля накрутила ( кухню не знаю як відмити , й досі , від того клею ) .
Чекаю годину і біжу смакувати , дівчата - це шедевр , смак перевареного рису і сморід спітнілих ніг , це неймовірно бридко .
Ну , от скажіть мені , хто радить таке готувать і головне навіщо ? Якісь садисти ? Бо це з знущання так запаскудити кухню і одержати в подарунок гливчака зі смаком шкарпеток (