Ніколи не вкладайте гроші у розвиток і навчання дітей.

Розповім на своєму прикладі:
Росла у дуже бідній, зубожілій сім´ї у селі. Батьки дуже любили мене і старались всіляко мене розвивати. Ходила і на англійську, і в муз школу, і на гуртки - все це оплачували батьки. Не потянула. Звідусіль вигнали, бо була ледача і розумово не могла потягнути.
Далі - університет. Батьки ходили у літніх речах зимою, щоб я навчалась в Київському економічному університеті.
Здавалось би, Київ - скільки можливостей. Але ні, я працювала промоутером від філіп морісу. В інші місця не брали, та і я не особливо хотіла.
В гуртожитку жити я не хотіла, тож вони зняли мені кімнату (жила у квартирі з подружкою).
Закінчила універ, пішла працювати секретаркою. Одна робота, друга, третя - звідусіль звільняють. Батьки допомагають грошима.
Четверта, а на п´ятій закріпилась. Кар´єрний розвиток? пфф, та яке. І у рекрутингу себе пробувала, і в управлінні, і у айті, і у проджекті - результату 0.
Коротше, повна бездарність. Себе не шкода, шкода батьків, які голодували стільки років, щоб з мене вийшли люди. А вони не вийшли.
Тож якщо у мене народяться діти, і будуть не такими тупими, як я, то моє виховання буде спартанським: університет - тільки бюджет, ні - йти в бурсу. Гроші на життя - ні, йди заробляй (якщо вчишся у бурсі), гуртожиток - так, квартира - за свої. І я поживу в кайф, і діти навчаться самостійності.
Так само раджу і вам: якщо ваша дитина не тягнеться до вивчення, до здобуття знань, до високих цілей - ну то і на я тоді витрачати гроші і тягнути сову за яйця? Признайте собі, що дитина - посередність і живіть спокійно.