Страх залишитись самій в цьому світі..

Через те, що я соціофоб, інтроверт, коло спілкування в мене не широке. Мама, сестра, бабуся, одна єдина подруга та інші родичі з якими спілкування на рівні розмови про погоду, природу, ще є колеги. Останнім часом почала віддалятись від матері, ми з нею такі різні просто, вона холерик, я меланхолік, і я часто була жертва її нападок. На днях сталась така розмова, що мені не по собі після неї, я ще досі не відійшла, в мене якась апатія, невизначеність на душі. Передісторія: сестра через свої вибрики часто стає причиною того що в сім´ї якісь скандали, проблеми, в мами тиск підвищується, їй стає погано, та ще й стрес бо все разом накопичилось: тато помер пару років тому, війна, в сестри пагубні звички, які псують всім життя. Бабуся підтримує сторону сестри, захищає її, мені теж її шкода як людину, але вона буває не шкодує нікого. Позавчора я приїхала додому після роботи, виявилось, що вдома зникли деякі речі, підозра, що сестра їх в ломбард віднесла через це неприємна обстановка вдома. І ось ми говорили з мамою, вона плакала при мені і сказала:" давай будемо тобі на окреме житло збирати, я не знаю чи довго я проживу, але твоя сестра мене доведе, і ти як лишишся сама ви з нею не вживетесь, а так тобі буде де жити, і буде хоч якась пам´ять про мене". В мене в той момент покотились сльози😥мені лише 22, а я такі речі чую від мами. Я не витримала і сказала, щоб вона мене не накручувала, після того я вийшла з кімнати і випила заспокійливі, бо мені не на жарт погано стало, і зараз мені теж не добре. Важко на душі морально, боюсь що буде в майбутньому, кому я буду потрібна, що зі мною буде, всі навколо такі чужі, хоча рідні😰😓