З чоловіком 13р, знаю що з самого початку не кохав

Він цінував мене, старався і т.д слова на вітер не кидав. Якось жили, родили 2 дітей, старшій 7р. Він ходить на роботу, що треба купляємо, не шикуємо прям, але їсти є.
Я в декреті, бо старшу треба з школи забирати, 1 клас. Менша в садку, ходити не хоче, зранку може вчепитись в діван і щоб не йти в садок, істерики. Я поки на роботу то тяжко і дивлюсь графіки такі що до 6-7 вечора, а до 6 потрібно вже з садочка забрати і з школою як?! (( Можуть захворіти, менша цієї зими хворіла, то вечером різко температура, то вдома остались а як нам роботу то куди її хвору, з ким?!
Чоловік на днях сказав що я не самостійна, ми щось почали виясняти і я так розумію він не хоче розійтись бо я типу без нього пропаду. Сьогодні теж щось говорили, я кажу як же тобі не повезло, типу зі мною, на що він сказав "взагалі" " не в ті двері зайшов"
Я сказала то шукай іншу, в тебе є ще час, ще не старий(йому 40) буде ще в тебе може дитина,він завжди хлопчика хотів.
Як далі жити?! Як спілкуватися? Я знаю що немає кохання, боляче це усвідомлювати (( жити як сусіди просто?