А вы бы пошли у свекрови?

Повезло вам со свековью

Пошла бы. Вам надо выговориться в жилетку.

Едте!!!!

Да. Если вы в хороших отношениях, то конечно пригласила бы на кофе. Но жаловаться не стала бы.

Думаю, щоб свекруня лишилася хорошою, не треба.

Не пішла би
Свекруха в мене золото
Взагалі нити не люблю про погане всім

Справлюсь обовʼязково
І ви справитесь

Не треба. Потім посваритеся і станете поганою

Напевно ні, хоча в мене шикарна свекруха. Але в вашій ситуації не варто

Да. Она мне как мама. Я такой любви и заботы не ожидала.

Это значит рассказать. А если рассказывать, то с самого начала. Она ничего не знает. Поэтому и не хочу никого вмешивать

Вот и я думала, поужинать вместе. Просто пообщаться. Но, такой поступок она расценивать будет, что что-то случилось. На кофе за 50км так просто не ездят.

Не розказуйте нічого. Вона мама вашого чоловіка і щоб не сталося вона буде на його стороні

Все эти годы она была на моей стороне .

Ні,звичайно

Я вам заздрю. По доброму в мене ні матері що любить,ні тим паче свекруха ..

Завжди

То ви так думаєте. Вона просто адекватна.
В мого чоловіка шикарні стосунки з моєю мамою, вони нереально люблять одне одного, він теж може їй на мене на далітись і думає що вона на його стороні. Взагалі, вона на моїй завжди.
Хоча в нас ніколи не було серйозних зʼясувань/ сварок

Я вас понимаю, потому что у меня мама полная противоположность.

Я в посте и пишу, что я еду не жаловаться. А наоборот, развеяться

Навряд,в кінці кінців ви захочете їй розказати,думаючи,що вона зможе вам допомогти.

Тоді, так і скажіть, як мамі, що не жалітися прийшли на сина, а щоб допомогла з порадою, що робити, як виправити стосунки, бо любите її сина і довіряєте ,тільки їй у цій ситуації.

Робіть як знаєте, вона мама і вона все пойме і вам на серці важко, не факт що себе стримаєте. Просто знайте і не малюйте ілюзій, в 99% випадках кожна мама прийме сторону своєї дитини

Нет, автор, она вам не подруга. Я со своей тоже в нормальных отношениях, можем о чем угодно болтать, вином угаситься, поржать - но никаких даже намеков на то, что мы с ее сыном что-то не поделили и поругались - это табу.

Не может мне помочь. Потому что я обдумываю, и готовлюсь к разводу.

Тоді краще скажіть прямо

И она будет права
Я от неё другого и не жду.

Тоді кажіть прямо про все як є, мол знаю що ти на його стороні будеш, але люблю поважаю і хочу поділитись

А я бы рассказала

автор, з власного досвіду вам кажу: якою б не була рідна вам свекруха, своєму синові вона буде рідніша, завжди і при будь-яких обставинах.
коли мій колишній завів собі фею, то зібрав речі і звалив з дому, мамі сказавши, що це наше з ним спільне рішення, ми типу поживемо окремо, щоб скучити один за однима, освіжаємо так сказати почуття. а насправді про його уход я дізналася, коли з роботи повернулася.
коли мені свекруха в трубку голосила: як же ж ти доню на це погодилася???, сказати, що я була в шоці - нічого не сказати.

колишній мій феєю бів випертий нафіг, бо виявилося, що квартира, яку він представив, як свою, насправді моя. а я вже подала на розлучення. і от являється колишній типу додому, а я замок змінила. звонить він мамі плаче, жаліється,що він скучив, прийшов, а я, сучка, завела собі нового мужика (по факту - ні, нікого в мене не було, я тоді якраз вигрібала стрес).

і от, звонить мені свекруха, яку я від щирого серця вважала і називала мамою. якби тілько хто чув як вона мене кляла, якими словами обзивала, за те, що я довела синочку, вигнала, проміняла на нового х.уя, а я ж під вінцем з ним стояла і у вірності клялася. і коли я запитала, чи говорила вона своєму сину про той вінець, коли він трахав чужу бабу, а їй, мамі рідній, брехав, в неї мову одібрало.

Дуже швидко пішла від неї черга дзвінків з риданням і вибаченнями. я то вибачила, спілкуємося періодично, але назавжди зрозуміла, що своє - рідне, чуже - ну, так, рідне, поки зручне і вигідне

А почему не ладится с мужем? Может стоит попробовать наладить с ним отношения?