Лепешечка• Изменено 20 апреля 2024
Як раніше жили без ТРЦ та купи магазинів і кафе?
Цікаво, як раніше без всього цього жили і повноцінно себе почували )
Зараз мало не кожна сімʼя щодня або через день відвідує купу торгових точок, знає, де купити краще, де вибір різноманітніший. Знають мало не всі заклади громадського харчування у місті, де краща кава, а де роблять смачні суші.
Памʼятаю, як раніше у нашому місті був великий базар, де продавали все, і декілька магазинів/універмагів. Декілька кафе, які були відомі на все місто. А зараз стільки кавʼярень відкривається мало не щотижня, що почуваєш себе чужим у місті, де народився та виріс. Не встигаєш за новинками.
Так, можливо вибір був менший, але гірше від цього ми себе не почували. Навіть навпаки: мені здається, що раніше більше раділи життю і цінили те, що зараз вважається дрібницею
Зараз мало не кожна сімʼя щодня або через день відвідує купу торгових точок, знає, де купити краще, де вибір різноманітніший. Знають мало не всі заклади громадського харчування у місті, де краща кава, а де роблять смачні суші.
Памʼятаю, як раніше у нашому місті був великий базар, де продавали все, і декілька магазинів/універмагів. Декілька кафе, які були відомі на все місто. А зараз стільки кавʼярень відкривається мало не щотижня, що почуваєш себе чужим у місті, де народився та виріс. Не встигаєш за новинками.
Так, можливо вибір був менший, але гірше від цього ми себе не почували. Навіть навпаки: мені здається, що раніше більше раділи життю і цінили те, що зараз вважається дрібницею
2
31
0
Колись не було туалетного паперу і теж люди жили і почували себе повноцінно. 
Хочете в таке минуле?
Хочете в таке минуле?
5
3
Я до сих пор спокойно живу без них. Бываю раз в пару месяцев там, хотя вокруг меня их тьма.
В ТЦ в основном подростки сейчас проводят время. Ну и пары на выходных скупаются.
А так, людей немного.
Я не представляю что там делать часто.
В ТЦ в основном подростки сейчас проводят время. Ну и пары на выходных скупаются.
А так, людей немного.
Я не представляю что там делать часто.
Раньше- это в вашем детстве наверное?
Моя мама, помню, в обеденный перерыв галопом носилась по ближайшим гастроном, там колбаса, там сыр, там еще что то «выкинули». Вечером уже ничего не было, кроме консерв «морская капуста»)))).
Моя мама, помню, в обеденный перерыв галопом носилась по ближайшим гастроном, там колбаса, там сыр, там еще что то «выкинули». Вечером уже ничего не было, кроме консерв «морская капуста»)))).
1
Какое-то такое мышление... Да, только у кого деньги были, покупали не в универмаге вещи. А если и появлялось что-то в универмаге, то очередь была в 1000 человек. Не идеализируйте. Вы были счастливы, потому что были моложе, а может вообще ребенком.
Я в 90-ые была молоденькой. Так мне было очень классно. А вот маме, и например моей, неочень. Но я не рвусь всем рассказывать про два магазина и как классно мы жили в 90-ые.
Я в 90-ые была молоденькой. Так мне было очень классно. А вот маме, и например моей, неочень. Но я не рвусь всем рассказывать про два магазина и как классно мы жили в 90-ые.
5
Всегда это когда? Помнится, в годы моей юности в субботу вечером ни в ресторан ни в кафе попасть невозможно было.
Вы самая,умная? И звонили, и ходили - а фсё, местОВ нет. Рестораны и кафе можно было по пальцам пересчитать.
Був універмаг Україна
ЦУМ
Ще універмаги були хороші в Ірпені і Ворзелі
Промтоварні
Завжди там мені бабуся купувала і форму в школу , і зошити , портфелі , туфлі , костюми спортивні
А от шуби з кроля , козлика і біла цигейка - це на базарі в Ірпені
Ще шапка була з лебедя , біла , і два балабона білі на завʼязках ) а Яна уроці праці клей туди налила )
Мамаша мене так била ((( бо той лебідь весь склеївся,25 рублів як зараз памʼятаю
ЦУМ
Ще універмаги були хороші в Ірпені і Ворзелі
Промтоварні
Завжди там мені бабуся купувала і форму в школу , і зошити , портфелі , туфлі , костюми спортивні
А от шуби з кроля , козлика і біла цигейка - це на базарі в Ірпені
Ще шапка була з лебедя , біла , і два балабона білі на завʼязках ) а Яна уроці праці клей туди налила )
Мамаша мене так била ((( бо той лебідь весь склеївся,25 рублів як зараз памʼятаю
3
В моем городе и 50 лет назад были универмаги, магазины, рынки, кинотеатры, кафе и рестораны и их было много. В ресторан было сложно попасть, а залы ресторанов были огромные.
было намного хуже, сейчас все прекрасно, особенно изобилие маркетов продуктов, косметики, одежды, инет доставка и т.д, а вот рынки терпеть не могу 
1
Не судите по себе)
Я не знаю кафешки своего города, так как нет денег на них.
И в ТЦ последний.раз была 4 года назад.
И нормально живу, очень даже счастливо)
Я не знаю кафешки своего города, так как нет денег на них.
И в ТЦ последний.раз была 4 года назад.
И нормально живу, очень даже счастливо)
Ответ дляЯк міряти?
Колись не було туалетного паперу і теж люди жили і почували себе повноцінно. Хочете в таке минуле?
Хочете в таке минуле?
и без прокладок, тампонов 
1
А в нас таких гастрономів не було. Раз в місяць завозили ковбасу, не найкращої якості,черга завжди. Більшість за ковбасою їздили в Київ на електричці, а це 180 км. Хто ностальгує за тими часами мене щиро дивують.
2
Ответ дляПотринділиця
и без прокладок, тампонов
Без памперсів також, хай Бог милує туди повернутись.
В нас всі ходять в Їжачок. Я не знаю чи він є в інших містах. Але навіть з вашим доходом можна раз в тиждень на каву туди сходити. Булочки недорогі, різна випічка.
1
Ну, мы в Киеве жили, и мама в центре работала, там еда бывала в магазах. Но ее нужно было добывать.
В наших магазинах окрім молока, хліба і цукерок подушечка майже нічого не було. Чи може саме цей період так запам´ятався, не знаю. Я пам´ятаю як ми з мамою по чотири, п´ять годин стояли в чергах щоб купити хоч якусь куртку на виріст або взуття. Речі мені вона в´язала з залишків ниток, їх достати була величезна проблема і шила якісь плаття. А бабуся щонеділі сиділа на кухні в величезних окулярах і латала шкарпетки, панчохи і білизну. Не приведи Бог...
2
Кава приблизно так само, а пиріжки я купую з капустою по дев´ять гривень. Подобаються вони мені. Чоловік бере булку щось в районі 15 гривень але вона велика як для мене.
2
До нас майстер сьогодні прийшов, домовлятись. А тут тема ваша, автор. Як згадаю ті севдеповські накати і шпалери паперові, по великому блату. Ті стіни в фарбі і вікна які клеїли щороку, дуло. Я коли придбала першу машинку автомат молилась і дякувала тому, хто її створив. Ми зараз техніку сприймаємо як данність, а це чудо для тих хто виріс у совку.
3
То вам здається, я із маленького містечка , де із розвах був стадіон Колос, кафе Чебурашка до якого потрібно було їхати на автобусі, і радянське оглядове колесо, а ну і Універмаг із чергами і блатом, щось не пам´ятаю я постійної радості від цього, навпаки скільки всього цікавого що приносить радість зараз, дивно вважати що радість що відстояв чергу за морозивом і нарешті отримав його кращою чим радість дитини яка пішла і спокійно купила морозиво яке захотіла, а потім в кінотеатр сходив не на соте Буратіно, а на те що хочеш, або в боулінг, або на каток, або на скалодром, або на квадрацикли, або на батут, якась мазохістка думка, чим меньше приводів для радості тим краще тому що радість цінніша, ну так і краще жити в халупа в селі без грошей чим в новобудові в гарному місціі і гарно заробляти, яка радість що хватило на масло до хліба, і геморрой немає куди полетіти у Париж чи Мілан, так автор?)))
2
Ага, помню нужно было купить мне куртку. Выросла я. Вещи ж не меняли просто так каждый сезон, из них нужно было либо вырасти очень сильно, либо они стали просто непригодны по какой-то технической причине.
Встали мы с мамой раненько, на автобусах с парой пересадок доехали до Детского мира. Толпа стоит, ждёт открытия. Потом бегом на нужный этаж, чтоб урвать первыми что-нибудь. Мне досталась куртка и даже в каком-то почти розовом оттенке в исполнении советской промышленности. Несколько лет носила.
Первые годы капитализма мы по выходным гуляли по главному рынку Киева - Республиканскому стадиону. Это было счастье. Лучшего выходного мне не нужно было. Каждый выходной обновка. Да я ни в одном ТЦ не была так счастлива, как покупая сапожки, стоя на мокрой и грязной картонке!
В ТЦ хожу редко, все онлайн покупаю. Наелась.
Встали мы с мамой раненько, на автобусах с парой пересадок доехали до Детского мира. Толпа стоит, ждёт открытия. Потом бегом на нужный этаж, чтоб урвать первыми что-нибудь. Мне досталась куртка и даже в каком-то почти розовом оттенке в исполнении советской промышленности. Несколько лет носила.
Первые годы капитализма мы по выходным гуляли по главному рынку Киева - Республиканскому стадиону. Это было счастье. Лучшего выходного мне не нужно было. Каждый выходной обновка. Да я ни в одном ТЦ не была так счастлива, как покупая сапожки, стоя на мокрой и грязной картонке!
В ТЦ хожу редко, все онлайн покупаю. Наелась.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу