САМ_ТАКОЙ• 21 апреля 2024
Як у вас змінились стосунки з чоловіком після повномасштабного вторгнення?
Багато хто з мого середовища розлучились, але є й такі, де стосунки навпаки стали міцнішими. Як у вас?
33
0
Да,все изменилось. Мы стали старшими,а до этого были детьми. Добавились постоянные заботы о родителях, постоянный стресс. Мы стали сильнее,но отдалились друг от друга.стали надежными партнёрами,перестали быть любовниками и просто живыми людьми...
1
7
Уезжала , вернулась из за мужа . Тихо все ненавижу . Была бы возможность паковалась бы и сваливала .. поэтому насчет этого вечные споры и считаю с его стороны полное не понимание ситуации и ненормальный оптимизм или по@уизм …
5
3
3
У нас все дивно стало. Стосунки ніби на паузі, не знаю що далі. Однак спортились вони ще до нападу. Думаю, через війну навпаки поки, як і в багатьох інших, всі рішення завмерли. Але рано чи пізно щось доведеться вирішувати.
сложно сказать,у меня какая то обида, что в начале войны он не хотел уезжать и мне не предлагал, я еле уговорила его выехать в область, а через два месяца вернулись домой и я вышла на работу. И ему вроде как пох было. Может не пох, но он ничего другого не предложил, кроме как аккуратнее ходить.
Он работает дистанционно, ему скучно, он постоянно хочет моего внимания, а я нет
Он работает дистанционно, ему скучно, он постоянно хочет моего внимания, а я нет
2
У нас стали міцнішими. Цінуємо кожний момент проведений разом. Чоловік в Україні, я з дітьми закордоном, але я часто приїзжаю до чоловіка. Насолоджуємось любим моментом побути разом. Якщо є можливість приїхати хоч на день, то я їду не задумуючись
1
Ясно. Вони, по ходу, більшість просто не знають що робити.
У нас ще веселіше. Він відмовляв півтора роки будь-куди рипатись, допоки не зайнято майже все. Наразі лишився один останній непоганий варіант, я хочу вивозити доньку, заради неї, а він не хоче бо, на секунду, країна не подобається.))) Але в інші вже нема куди, принаймні, щоб так як тут, з житлом вирішено і є перспективи. Щедро мене відпускає одну з дитиною, герой. Я вже навіть не ображаюсь, планую виїзд.
І так, жодної альтернативи, жодної пропозиції за два роки. Сидить, щось чекає.
У нас ще веселіше. Він відмовляв півтора роки будь-куди рипатись, допоки не зайнято майже все. Наразі лишився один останній непоганий варіант, я хочу вивозити доньку, заради неї, а він не хоче бо, на секунду, країна не подобається.))) Але в інші вже нема куди, принаймні, щоб так як тут, з житлом вирішено і є перспективи. Щедро мене відпускає одну з дитиною, герой. Я вже навіть не ображаюсь, планую виїзд.
І так, жодної альтернативи, жодної пропозиції за два роки. Сидить, щось чекає.
В нас були гарні стосунки до війни, але зараз, мабуть, ще міцніші. Але ми більше 20 років разом
2
У нас і до цього все було нормально. Але зараз стало ще трохи краще. + народилась довгоочікувана друга дитина.
Те, кто рванул по Европам, развелись все. Кто уже официально, кто гуляет с новыми мужчиной/женщиной. Те, кто остались в Украине, всё хорошо. Я имею ввиду коллег и близких знакомых
2
А що ваш чоловік може вирішити, якщо ніхто не знає, що буде далі? Ви ж не за політолога заміж виходили. Спочатку війни була накачка інформації, що це все на 2-3 тижня. Повірте, чоловікам також дуже не просто у цій ситуації. Ви поїдете без нього і почнете істерити йому, як вам там важко 
6
Ответ дляЗнову Я
А що ваш чоловік може вирішити, якщо ніхто не знає, що буде далі? Ви ж не за політолога заміж виходили. Спочатку війни була накачка інформації, що це все на 2-3 тижня. Повірте, чоловікам також дуже не просто у цій ситуації. Ви поїдете без нього і почнете істерити йому, як вам там важко
Я розумію. Просто він у всьому такий - ну не знаю, ну спробуй, ну я не впевнений. Але ж я конкретні рішення пропоную, й ми вже купу варіантів профукали. А тепер є непоганий, можливо, останній, де головне питання житла вирішено, але він боїться. Інших варіантів не пропонував жодного. При цьому й тут йому явно страшно, і зп зараз копійки. Та я передусім про дитину думаю, а він - про себе. Тому й мушу спробувати одна. І ні, істерик не буде. Я зі спокійних)
Разом воно все легше. Я щиро не розумію оцього сидіти на попі рівно і всі варіанти зафукати. Лише пізно зрозуміла, що я дарма чекаю.
Разом воно все легше. Я щиро не розумію оцього сидіти на попі рівно і всі варіанти зафукати. Лише пізно зрозуміла, що я дарма чекаю.
2
Дякую🙏🙏🙏 Мене чоловік з дитиною вивіз майже примусово до кордону на початку війни. Це дуже нелегко будувати життя у новій країні і без чоловіка. Але робимо це все заради дитини
2
Мій чоловік помер... А до цього було все добре в стосунках. Ми нікуди не виїзжали з Києва. Я б його не кинула як інші зробили ’типу небезпечно’.
9
тримайтеся… це дуже важко…
Повірте, коли йдеться про дітей, це дуже не легкий вибір: рятувати дітей чи залишитись з чоловіком. Нажаль, життя поставило всіх нас у дуже складну ситуацію😢
4
Я поняла, что в критической ситуации муж не то что не опора, а скорее помеха.
Когда началась война он был на ЗУ. Я ему позвонила, а он сказал, чтоб я не мешала ему спать. Ни волнения, ни ободрения. И за 2 года войны я ни разу не слышала от него слов поддержки. Только насмешки, что я истеричка.
Хотя я никогда не плакала или еще что/то такое, просто мне нужно проговорить, новости обсудить. Ему не нужно, он в домике.
Когда началась война он был на ЗУ. Я ему позвонила, а он сказал, чтоб я не мешала ему спать. Ни волнения, ни ободрения. И за 2 года войны я ни разу не слышала от него слов поддержки. Только насмешки, что я истеричка.
Хотя я никогда не плакала или еще что/то такое, просто мне нужно проговорить, новости обсудить. Ему не нужно, он в домике.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу