Пишу вірші, дорого• 29 апреля 2024
Почему рядом с родителями я не могу быть собой? Не знаю как объяснить
Живу отдельно с 19 лет. Сейчас мне 29
Маму очень люблю, раз в несколько недель приезжаю и мы проводим время вместе
Но рядом с ней я не могу вести себя так, как веду себя с людьми в повседневной жизни…. Ну то есть, если с чужими я веду как женщина , по взрослому скажем так, то рядом с мамой я просто СТЕСНЯЮСЬ такой быть… и веду себя так , будто я застряла в возрасте 18-20 лет…
Если что, то мама у меня хорошая, никаких обид на неё нет, она многое мне дала и я её люблю
Помимо этого, не могу проявлять нежность по отношению к ней ( и вообще ко всем кроме парня), не могу обнять, поцеловать… И несмотря на хорошие отношения, я достаточно отстраненная морально от семьи, интроверт и не люблю обсуждать личную жизнь и тд… Мама обижается. Думает что я ее не люблю. .
Маму очень люблю, раз в несколько недель приезжаю и мы проводим время вместе
Но рядом с ней я не могу вести себя так, как веду себя с людьми в повседневной жизни…. Ну то есть, если с чужими я веду как женщина , по взрослому скажем так, то рядом с мамой я просто СТЕСНЯЮСЬ такой быть… и веду себя так , будто я застряла в возрасте 18-20 лет…
Если что, то мама у меня хорошая, никаких обид на неё нет, она многое мне дала и я её люблю
Помимо этого, не могу проявлять нежность по отношению к ней ( и вообще ко всем кроме парня), не могу обнять, поцеловать… И несмотря на хорошие отношения, я достаточно отстраненная морально от семьи, интроверт и не люблю обсуждать личную жизнь и тд… Мама обижается. Думает что я ее не люблю. .
2
3
26
0
Ещё добавлю, у мамы с бабушкой, сестрой, прям ОЧЕНЬ тесные отношения, все друг о друге знают, каждые два часа созваниваются, а для меня это неприемлемо
Несмотря на любовь к маме, у меня очень жесткие границы по отношению к своей жизни и мне нравится эта «неприкосновенность»
Несмотря на любовь к маме, у меня очень жесткие границы по отношению к своей жизни и мне нравится эта «неприкосновенность»
У меня так наверное потому что близости не давали родители, не целовали, ни обнимали и не хвалили.
Целовать люблю лишь ребёнка))
А если вас мама целовала, обнимала, говорила о любви - то хз. Можно конечно это расследовать с психологами, но надо ли)))
Целовать люблю лишь ребёнка))
А если вас мама целовала, обнимала, говорила о любви - то хз. Можно конечно это расследовать с психологами, но надо ли)))
6
У меня с мамой тоже были очень теплые отношения, но вот тоже без позывов обнять. Я могу без проблем съесть что-то с вилки мужа, папы, подруги, но после мамы брезгую. И меня это всегда удивляло. А потом я пошла к психологу и многое вылезло, теперь я поняла многие физические непроизвольные реакции своего тела.
1
1
Да, очень нежно и ласково. Полностью подавила, и растоптала все границы.
И именно мое тело подавало мне знаки, что что-то не так, меня тошнило в некоторых моментах часто, горло болело после общения с ней, брезгливость о которой я уже писала.
Кто-то высокоинтеллектуальный уже отметился)) Как всегда.
И именно мое тело подавало мне знаки, что что-то не так, меня тошнило в некоторых моментах часто, горло болело после общения с ней, брезгливость о которой я уже писала.
Кто-то высокоинтеллектуальный уже отметился)) Как всегда.
1
3
1
То, поясніть мамі, як тут написали. Вона, може і ображатися спочатку, але, з часом ,це прийме. А, можливо, вам, захочеться , обнімати маму...
В мене, мама, була ´стримана´ теж, тактильності не приділяли одна до одної. Тепер, її вже нема, як же шкодую, що мало приділяла уваги, обіймів. Взагалі, ви, гарна донечка!
В мене, мама, була ´стримана´ теж, тактильності не приділяли одна до одної. Тепер, її вже нема, як же шкодую, що мало приділяла уваги, обіймів. Взагалі, ви, гарна донечка!
Где-то в раннем возрасте, у Вас возможно был опыт нарушения Ваших личных границ. что-то для Вас было слишком, теперь дистанцируете, избегаете.
Стоит выяснить что это за опыт и его проработать. Так же обращает внимание, что угрозу не чувствуете только от парня (близкий контакт), это тоже поможет
Стоит выяснить что это за опыт и его проработать. Так же обращает внимание, что угрозу не чувствуете только от парня (близкий контакт), это тоже поможет
1
В мене така само, але я молодше і ми виїхали з України і разом живемо.
Інколи думаю, що може було б краще самій, а то я так ніколи не подорослішаю...(((
Інколи думаю, що може було б краще самій, а то я так ніколи не подорослішаю...(((
А зачем вы оправдываетесь, даже тут. Не можете-не делайте, не нравится -не делайте. Вашего решения и желания уже достаточно.
У меня такой сын и очень страдаю. Как можно не обнять, приласкать, лишний раз позаботится. Это недоразвитость какая то. Сочувствую вашей маме. Детей вам лучше не иметь, вы их не обласкаете, не облюбуете.
2
Ответ дляПишу вірші, дорого
Целовали и обнимали, но меня с раннего детства это тоже бесило 
может бесило, потому что в глубине души вы чувствовали, что это напускное лицемерие
1
Да, и вы не любите, вы любите только себя, а играете просто социальную роль дочка мама. В душе пусто. Вы же встречаетесь что бы ее не обидеть, а не потому что нуждаетесь.
3
1
Та нет. У меня такой муж и сын холодные. Просто социальные роли, а души, любви, , трепета, заботы 0. Просто этих качеств нет, не даны природой
Страдайте и дальше, если не в состоянии осмыслить, что все люди разные со своими историями и сложившимися НЕ СЛУЧАЙНО поведенческими паттернами.
Вы просто близко не сталкивались с интровертами. Автор интроверт, которому все человеческое чуждо. И она не понимает почему мама обижается. И не поймет. А я живу с такими людьми и это больно очень
2
Відчуватиму сором, бо уся сім‘я звикла , що я холодна і замкнута, а тут раптом проявляю ніжність. Це щось непритаманне для мене, тому проявити це - це щось дивне і страшне.
1
А в якій ситуації в дитинстві ви вперше таке відчули, що проявляти емоції - то соромно? Вам хтось сказав про це?
Ні, такого не було…Воно якось само з‘явилось( Можливо це особливість характеру, не знаю. Хоча до 6-7 років могла цілувати, обіймати маму, бабусю. А потім все.
1
Вам варто прожити ситуацію, на яку ви не наважуєтеся, до кінця:
Ось я обійняла маму і що саме відбудеться? Мені соромно, ок.
А що при цьому говорить мама? Що вона робить?
Що я відчуваю якщо вона відсторониться?
А якщо обійме у відповідь?
А якщо здивується?
Які емоції при цьому?
Ось я обійняла маму і що саме відбудеться? Мені соромно, ок.
А що при цьому говорить мама? Що вона робить?
Що я відчуваю якщо вона відсторониться?
А якщо обійме у відповідь?
А якщо здивується?
Які емоції при цьому?
Уявляю цей обійм. Мама дивується, мовчить - обіймає у відповідь.вона не відсторониться це точно. Їй приємно.. але в себе відчуваю дуже сильно неловкість. Обійм закінчується - неловкість триває далі, мені хочеться сховатись щоб мене не бачили у такому стані… Мама буде радіти, їй буде дуже приємно, вона буде постійно це згадувати і радіти, а я кожен раз відчуватиму неловкість згадуючи це. Бо у сім‘ї - я завжди була їжачком ( не дивлячись на те, що мене завжди любили, мама робила для мене ВСЕ, щоб я була щаслива і щоб завжди мала найкраще). Але я з раннього дитинства такий «їжак», і проявляти такі емоції як ніжність і любов для мене це було щось «неловке»..
1
Дорослі люди дозволяють собі експерименти, можливі помилки.
Вони усвідомлюють, що не кожний їхній крок має бути правильним.
Він може бути хибним або емоційним, але як ви дізнаєтеся добре це чи погано якщо не спробуєте?
Просто треба повторювати собі: я собі це дозволяю, я маю право на помилку.
Я хочу обійняти - і я це роблю, адже я маю відчути як це, а раптом мені сподобається? В дитинстві було не ок, але ж зараз я інша.
Якщо ви нікому не робите погано - просто дозвольте собі це зробити. Як новий стиль одягу, як нове блюдо, що вас раніше лякало. Можливо, вас в принципі лякають нові речі і дії?
Буде няково - скажіть мамі про це. Я так давно хотіла тебе обійняти, я й забула як це приємно.
Або спитайте - можу я тебе обійняти? Мені це дуже потрібно зараз.
ДОЗВОЛЬТЕ собі це. Ви МАЄТЕ право. Просто тому що ви є.
Вони усвідомлюють, що не кожний їхній крок має бути правильним.
Він може бути хибним або емоційним, але як ви дізнаєтеся добре це чи погано якщо не спробуєте?
Просто треба повторювати собі: я собі це дозволяю, я маю право на помилку.
Я хочу обійняти - і я це роблю, адже я маю відчути як це, а раптом мені сподобається? В дитинстві було не ок, але ж зараз я інша.
Якщо ви нікому не робите погано - просто дозвольте собі це зробити. Як новий стиль одягу, як нове блюдо, що вас раніше лякало. Можливо, вас в принципі лякають нові речі і дії?
Буде няково - скажіть мамі про це. Я так давно хотіла тебе обійняти, я й забула як це приємно.
Або спитайте - можу я тебе обійняти? Мені це дуже потрібно зараз.
ДОЗВОЛЬТЕ собі це. Ви МАЄТЕ право. Просто тому що ви є.
Дякую вам, за такі розгорнуті відповіді і за те, що витратили свій час щоб так обгорнуто відповісти мені ❤️ буду пробувати робити саме так, як ви написали, пробувати і робити❤️🙏🏻
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу