Не розумію як далі жити з людиною, яка не хоче вберегти своїх дітей

при борони , кума скрутили на дороге ..
бронь не имеет значения, если попадешь на лов.8 дней с адвокатом вытаскивали
разве что квартал

а сколько ушли с радара ..вообще , про это забыли?
Оболонская набережная, можно назвать детско-женской,нет мужчин

Я возле больницы живу и у меня не отключают даже на полчаса. Не везде отключают, нужно узнавать

оно в любой момент может поменяться

Тим хто ставить автору - рука обличчя
Пам´ятаю історію жінки, розповідала, що чоловік її дуже просив виїжджати, а вона, типу, як ми кинемо будинок, хазяйство, собак. Потім влучання, і вона єдина, кому пощастило врятуватися.. плакала і казала, чому не послухала чоловіка? Тепер ні чоловіка, ні будинка, ні собаки..

Ну вот когда поменяется, тогда и будем решать дальше. Мы живем в такое время что все и везде может поменяться в любой момент. Проблемы решаются по мере поступления

Я так маму вже 2 роки витягнути не можу. При тому, що в селище прилітає періодично, працює вона в Ха, а там самі знаєте що. Але ж вона доросла, то її вибір, а тут троє дітей. Вивозьте, автор, ви і так психіку дітей пошкодили через цього блаженного. Я розумію, одній страшно, але що поробиш.

Завжди. Бо й’’тий сусід нікуди не дінеться...

Всегда удивлялась таким комментариям. Живём в Сумах, да, периодически прилетает. За приграничье вообще молчу. Мама в городке в сумской области, но за 100 км, они ни одного выстрела с начала войны не слышали. Как думаете, есть разница, где жить ?

Пррсто разом с трьома дітьми він точно доїде, а ось сам потім - навряд.

чу?

Нда ...А наших чоловіків уже третій рік ніхто не міняє.Що за сім´ї у нас такі ?Разом не живемо ....

Это ваш выбор и он ошибочный

На ЗУ жила 6 років і працювала - Чернівці, Франківщина, Виноградів. Дякую усім, з ким стикало життя. Не без відморожених типу вас, але чудових людей в ряди більше.

Можно подробнее или хоть намекните почему ?

Порівняно з Вовчанськом чи з Києвом?

90% женщин, сидящих на шее у мужей, могут самостоятельно принять решение только о цвете маникюра. И то не всегда.

Блин, а я хотела поехать мост-глист посмотреть ((

про глист в точку, я приехала домой на несколько дней-медитирую с окна на червяка

Откуда приехали?

в Трускавце сняли..в основном там живем, в Киев приездами по работе и медицине

Ой, прям бачу як ТЦК питає, - хочеш незмінно воювати роками? Та хоча б поосто - хочеш воювати?
Вмирати ніхто не хоче, всім страшно. Просто хтось думає, що розумніший за інших - почекає, поки інші воюють. То хоч не чіпайте тих жінок.

Вы мыслите как баран, которого ведут на шашлык

Це щось новеньке. Киньте посилання на нову метидочку.

Чому?

Слухайте, ну ваш приклад взагалі не приклад. Спочатку вас відвезли по родичів і потім теж.
Авторку боїться невідомості, їй ні до кого їхати.

В свій час я чоловіку сказала що вивезу сина з окупації з ним чи без нього. Тому що маю відповідальність перед дитиною.

В мене родичі були в подібній ситуації, правда то окупація а не прифронтове місто. Чоловік та дружина похилого віку. Чоловіка і донька з онукою ( виїхали через деякий час після окупації) і дружина вмовляли виїхати, він вперся. Через деякий час дружина померла, причина , яка не призвела б до смерті в нормальному місті , в окупованому без належної медичної допомоги та ліків стала смертельною... потім була окрема жахлива історія з похованням... донька , яка навіть на похорони не могла приїхати , довго не могла пробачити батька, та що там, він сам себе досі їсть, але.... не виїзжає, хоча вже багато чого переніс там і має проблеми зі здоров´ям але ні і все.

Я це розказала для того щоб проілюструвати що то не жарти. З війною не жартують. Там де небезпека не має бути дітей . За безпеку дітей несуть відповідальність обидва батьки, якщо тато неадекватно розмірковує тоді ви маєте брати ініціативу на себе, щоб потім не жаліти і не винуватити його бо жаль нікого ще до життя не повертав ...

А Ви де працюєте?

Ключове тут ’ ЖИТЬ’