Нахлинули почуття несправедливості

Можливо це рашкоботи тут пишуть, а чим далі, тим більше впевнююсь, що й ждунів чимало, на жаль, в нас є. Вигрібати ще довго це сміття доведеться.

Довольно правильная позиция, но неудобная властям, а от того и порицаемая

Ваш муж на фронте? Для чего он живёт? Есть и ходить в туалет, когда война?

А что они не имеют право устать от войны? Кто дал вам право или вашему мужу заставлять всех жить в условиях войны, еще и рисковать жизнью и здоровью на том фронте? Вас нужна перемога - вперед и с песней
Отстаньте от других раз и навсегда

Нормально это детей не только делать, а ещё и заботиться о них, но у вас, похоже, своя отдельная нормальность)

Чого це не дорогі
Не вигадуйте
Я сама окупацію пережила. І втратила все там. І близьких. Але не пишу про це, як за героїчні вчинки. Хоча є про що написати за себе особисто.

Факт есть факт. На бред не отвечаю. Но ваш точно не там.

Виїхали то й сидіть тихенько, не умнічайте

Ждуня? Чи з рашки? Безсовісна

В злости на вот этих вот черпаю силы))) А вообще, да - Вы правы - сидя в глубоком тылу, уже начали размышлять и про то, что у тех, кто воюет, был выбор, и зарплаты их считают, и учат, на каком языке говорить. Бесит! Хотя, это было предсказуемо - как только развеялся запах пороха, сразу запахло говоном. Пока боялись, что ’русский мир’ придет к ним - сидели молча, некоторые, даже, помогали, а теперь, пока фронт далеко - повылазили. Только ж они не думают, что если завтра ребят на фронте достанет это все, и они сложат оружие, фронт ооочень быстро придет в их дома.

А почему нельзя умничать? или вас зависть душит? так подымайте свою жопу и выезжайте

Я так само іноді думаю. Чи то багато ручні в попередню окупацію завезли і воно так розповзлося і отруїло все. Чи то й ми не така вже хороша нація(((
Шкода, що гинуть достойні люди, а коли все закінчиться , залишиться більше отої гнилі(

Ось мій рецепт, як не витрачати емоції і себе на ці думки про несправедливість. Відрощуєте товсту шкіру, бо вона вам і після перемоги пригодиться.
Відпрацьовуйте перемикання, щоб не відчувати оце все.
Не показуйте слабкість серед толпи - що ви хвилюєтесь, скучаєте, хочете справедливості. Звісно, ви можете отримати підтримку. Але вона потоне у тому лайні, яке на вас вивернуть ’самі умні’. Вас завжди захоче вкусити якась тупорила бабіща, яка своє оте з яйцями біля ноги тримає. Вона і після перемоги прийде вам сказати, що ваш там волонтерок трахав. Тому вам або дуууже товста шкіра потрібна або не підставлятися.
Спілкуйтеся із такими як ви. Це максимально вберігає нервну систему.
Фокусуйтеся на тому, що ви можете змінити чи покращити. На оці емоції себе не витрачайте, бо вони нас просто калічать.
Знайдіть свій спосіб знімати напругу. Йога чи прогулянки, що вам найкраще підходить. І якийсь швидкий спосіб, щоб перемкнутися, якщо помічаєте перші ознаки наближення оцього стану, коли не дай бог туди звалитися. Може вам присідання поможуть, може поїздка за кермом - будь що, що ваші думки перемкне силоміць.
Слідкуйте за фізичним здоров´ям. Вітаміни, магне-в6, коли ви не у формі, ви будете беззахисна. Знайдіть лікаря, який вам пропише препарати на випадок, коли ви не втекли від цієї чорної діри і туди звалилися. Мені допомагає Адаптол, він безрецептурний, але гострі піки мені знімає.
Споаведливості нема і не буде. Вдячність за жертву вашої родини буде точкова. Це треба прийняти і усвідомити. Ви не донесете нікому, хто вас намагається копнути, що це просто свинство. Ну такі вони, наші співгромадяни. Багато адекватних, треба їх тртматися, але оцих гучних і злобних свиней чути краще.

І йдіть. День за днем.
Так і дійдемо.

Так отож. Задолбали эти страдалицы поддерживающие зелю и его банду. Голосовали за этих преступников, а потом им чужие мужья что то должны, не бандиты у руля и не путин.

Вы пишите зачем рожала?
Так для чего ваш мужчина сейчас в условиях войны живёт, почему не на фронте, где его место?
Вы на меня стрелки не переводите. Вы за себя отвечайте и не пишите тогда, кто зачем и жля чего рожал.

Та ні( я також раніше думала що то рашкоботи. Але ж ’ ми вас не посилали’ в реальному житті то українці говорять.

Може й так. Але автор ділиться наболілими емоціями. Просто якби ті чоловіки не коментували в такому руслі, що типу миіхнєпасилалі, то й реакції такої б у автора не було. Звичайно, в тилу без чоловіків теж тяжко.

Ну, если понятие ’забота’ у Вас ограничивается на накормить, одеть, выучить, вытереть попу - дело Ваше, а у нас понятие ’забота’ имеет более широкие горизонты, и забота о будущем детей, о том, что бы им не пришлось воевать, у нас имеет место быть.

Конечно, автор белая овечка. Ну да, ну да

Все вопросы к путьке и Зеленскому.Мы такие же заложники,как и все.

Что значит на знали, что не будет выбора. Вы в каком государстве всю жизнь прожили? А я вам отвечу, я и многие мои знакомые прекрасно понимали ситуацию, и что потом выбора не будет, блин, да это предсказуемо как закат солнца, а теперь вы нас хотите насадить чувство вины из-за того, что оказались умнее вас

Не пишите бред.

Я так розумію вашу сім´ю взагалі ніяк не торкнулося ні голодомори, ні репресії, ні розкуркулення. Чи ваші з тих, хто і радий був у господарів забирати ?
Хто пам´ятає історію своєї країни, сім´ї - ті так не говорять. Бо знають що буде

Бред, когда ответить нечего

А психолог мужа автора из окопа достанет и ей вернет? Что б тот психолог не сказал, ситуацию это не изменит

А хто нажирається зараз? Просто цікаво, без усякого запитую

Ну она ж военчасть или тцк не пойдет в лицо им это говорить - там пошлют, если не побьют, в общем страшно. А вот обычных мужичков стыдить - на это смелости хватает

Мій чоловік навіть в армії не служив, автомат тільки в школі на заняттях з громадянської оборони тримав. На полігонах всьому навчили.

о, 19 штук рука-лицо под вашим постом- это ж женки тех яйценосцев налепили

Особливо якщо психолог сам з таких ждунь . Ще більше закопає. Ще й за гроші автора