Винник• 12 июня 2024
Розплакалась просто так
Востаннє плакала, коли померла моя собака. Півтора року назад. А до того навіть не пам´ятаю коли. Я дуже спокійна взагалі людина і завжди себе контролюю.
Але сьогодні була у філармонії в мені якось там сподобалось виконання, що я просто почала плакати. І не могла стриматись.
Це чому так може бути? Якщо в когось траплялись раптові незрозумілі сльози, поділіться)
Але сьогодні була у філармонії в мені якось там сподобалось виконання, що я просто почала плакати. І не могла стриматись.
Це чому так може бути? Якщо в когось траплялись раптові незрозумілі сльози, поділіться)
1
19
0
Та я без особливих емоцій ридала (але тихо, не заважала нікому). От просто, як кажуть, сльози градом і спинитись не могла.
Ой, я очень сентементальна. Заплакать от песни/рекламы/воспоминаний/новостей/момента в фильме и даже мультике вообще не составляет труда))
2
В мене дочка така) Дуже ніжна і вся така тендітна. І я б не дивувалась, якби була б такою ж) але я взагалі не сентиментальна, такий собі дуб-дерево) прагматик і т.д
А от сьогодні аж повело. Дивно і захотілось обговорити такі моменти плаксивості)
А от сьогодні аж повело. Дивно і захотілось обговорити такі моменти плаксивості)
Причина во всплеске эмоций, это произошло из-за выброса в кровь гормонов адреналина и кортизола. Слезы же поспособствовали обратному эффекту, они заставили сердце биться спокойнее, расширили сосуды, нормализовали давление.
1
Как говорится - раз в год и палка стреляет) накрыло Вас просто сегодня, бывает, Вы ведь живой человек хоть и не склонный к сентиментальности и слезам
1
Я тоже такой раньше не была, до рождения дочки, видимо гормональный фон изменился и изменил многое в поведении..потому что у меня слезы в глазах тогда, когда у нормальных людей их нет. Например, когда аплодирую в театре актерам в конце представления у меня слезы в глазах. Смотрели мультик в кино с дочкой и там момент был такой...слезливый и дочка поворачивается и говорит мне ’ ты только не плач, хорошо?’...ей 6 лет, у нее все ок, а у меня слезы....
я вот тоже - всю жизнь от фигни плачу...а как серьезные проблемы... болезни похороны война ...ничего...как скала
1
тоже самое...папу хоронила так меня только на похоронах в конце укрыло...я конечно была на успокоительных, но как в трансе и слез реально не было...
Я теж пам´ятаю, як ховали тата. Мені 16 було. Я майже не плакала, але перестала говорити, не виходило. А потім, вдома, лежала і якось аж задихалась. Істерика, мабуть була.
В мене таке почалось під 30 років, раз в три місяці треба поплакати, фізично відчуваю потім полегшення.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу