Коли ви зрозуміли, що все треба розлучатися?

Перестала уважать, хотелось отряхнуться как от грязи. Мерзкие прикосновения. Убежала в одних трусах и счастлива уже овер 15 лет

Коли полюбовниця завагітніла

Когда перестала его уважать.
А что там переживать? Нужно идти дальше и строить свою жизнь.

Коли зрозуміла що не можу довіряти та покластися на людину. Ще не розлучені. Він служить. Але саме довіра зникла ще до мобілізації. Зараз не можу, в силу обставин, озвучити бажання розлучитися

А за что перестали уважать ?

Первый начал поднимать руку, второй бухать.

Коли вирішила, що так більше мене не влаштовує. А що переживати, якщо розійтися вирішила я. Та і взагалі, це просто рандомна людина, яка могла і не зустрітися мені в якийсь момент, я якось жила до нього, якось буду жити і після нього. Не розумію цих шмарклів.

Конченый, не умный. Белочник. Выпьет и такую ху*ню начинает мочить. Сам из себя зиро представляет, а гонору как у принца ОАЭ. Чмо простое обыкновенное. Тупая мамочкина бусинка

Жили не довго,я впевнено зрозуміла,як показало життя-ми різні і вже нічого не змінити.Добре,що не тягнула і багато ще всього досягнула,а то б затягнуло багно

Все правильно пишете. Главное вовремя понять и отпустить. Не терять времени на то, чтобы исправить его, изменить его итд. Все это бред. И невыполнимая задача.

Полюбовниця,таке цікаве слово

Просто не хотіла писати «курва» та інші малоприємні слова

Даже когда бывший муж твердо решил уйти от меня, я была не готова это принять. Развод я переживала тяжело

заміж вийшли ?

Більш поширене коханка.Але полюбовниця розвеселило

Я десь почула це слово і мені сподобалось

а яку причину він назвав?

діти є?

Называть причину даже и не нужно было. Я и сама ее знала. Я не устраивала его как жена

а що саме не влаштовувало?

Сижу, прямо сейчас думаю. Когда не осталось уже ни любви, ни уважение, ни жалости. Просто безразличие. Сто раз пыталась поговорить-все равно что сама с собой. Человек который меня морально уничтожил.

Сестра.. сколько у вас стажа?

12

У меня больше(

Эх. Пересраная жизнь(.

Все 6 лет брака он попрекал меня неумением готовить. На пятом году брака завел любовницу (которой, судя по их переписке, рассказывал то, что я не умею готовить). А незадолго до развода спросил меня, зачем ему такая жена, при наличии которой он вынужден все делать сам

Прямо остання крапля, це коли померла моя мама, яка з нами жила останны декілька років, а він на роботі (за 50 км зі своєю машиною) на три доби, і оце якраз початок тих діб. То він не відпрошувався і навіть не намагався відпроситися, а приїхав уже на саме поховання. Якби не подружка, яка за тиждень примчалася спеціально через усю Україну, щоб мене підтримати, бо ми вже знали, що недовго лишилося((( то я би сама організовувала оте все, морги, довідки, обід, про моральну підтримку вже мовчу... Ще дитина на мені. До речі, свекруха, сестричка чоловікова зі своїм чоловіком, їхні дорослі діти - ніхто не приїхав на похорон. Відстань 40-50 км, вони мають свої машини, але у них не склалося щось там, я вже погано пам´ятаю ті відмовки. А ще згадала, що він колись ходив на великий сімейний дядьків ювілей сам, без мене, бо сказав, що мене і дитину не запрошено було. Свинське кодло, коротше. Не хочу, щоб дитина вчилася на таких прикладах.

Так, і не один)))

Да, очень удачно