Як пояснити літній жінці що їй ні про що спілкуватися з дитиною?

Склалася у мене така ситуація в житті, що з батьком своєї дитини я не спілкуюся взагалі вже чотири роки(мене просто так дістав він що я поїхала світ заочі, щоб ніде не зустрічатися), до цього кілька разів на рік він зʼявлявся щоб влаштувати мені «шоу з феєрверками». З бабусею дитина також не спілкується, є ще прабабця, вона періодично згадує що в неї нібито є правнук.
Коротше, їхня сімʼя мені в печінках сидить багато років.
Офіційно я одинока мати, вони мені в житті нічим не допомогли, я тринадцять років тягну усе сама, десять із них на орендованій квартирі, бо довелося виїхати через війну.

Минулого року прабабуся очухалася що вона онука любить (зі своїми дітьми вкотре пересралася), почала мені надзвонювати, розповідати яка у них любов до дитини, попутно скаржилася на свого онука, дітей і взагалі, дивувалася чого це я досі не придбала собі квартиру (ну звісно, я ж мільйони заробляю, і виключно з мільйонерами сплю), правда, останні півроку кидає щомісяця 500грн малому на картку.
Сьогодні у малого день народження, кинула вранці тисячу, в обід дзвонить, типу я там гроші скинула, хай може з друзями в кафе сходить (аж смішно стало, чесно), а тоді каже, я ж просила в тебе його номер, чого ти не скинула, я хочу йому дзвонити, хочу з ним спілкуватися, розповідати (що саме розповідати, я хз, якщо як мені, що його батько алкаш і кончена людина, то не треба), і така прям в командному тоні, ну я на роботі, не зручно було сваритися, приїхала додому і думаю, як би їй культурно пояснити що не треба з моєю дитиною, без мене ні про що спілкуватися?
Він, доречі, не дуже і хоче, бо такі родичі і йому на… не впали, але ж сам не пошле.