Я не тону• 28 июля 2024
Бедное детство портит жизнь
А как у вас?
показать весь текст
1
1
2
2
6
22
218
0
У меня бьіло бедное детство,но я об етом не знала)))) и очень жалела двоюродную сестру , у которой отец вьіпивал. Все- таки в детстве больше важна любовь, а не деньги. Я бьіла обожаемой безусловной любовью внучкой. А вот после окончания школьі- да, капец. ЗНО не бьіло, за подружек поплатили , все в медах, на економіках, а я нянька в садике в 16 лет, училась заочно. Потом жизнь как- то вьіравняла, уровень жизни сейчас одинаковьій с бьівшими богатьми подружками
4
1
Как-то лет 10 назад подруга рассказывала, как регистрировала на каком-то мероприятии самых богатых бизнесменов. Так через один были - место рождения какое-то село. Внешне и не скажешь, почти все холеные, ножом и вилкой пользоваться умели).
Я дуже рада, що ви жили добре. Ми жили в Києві дуже бідно. Села немає, мама - економіст, тато - інженер. З хліба на воду. ((((
3
+
Бідність дає відкат. Поки дитина з бідної родини виросте, вивче англійську, етикет чи що там особисто їй буде необхідно, як тут писали - самостійно, за книжками, дитина з забезпеченої родини вже давно все це отримала і йде далі , напрацьовуючи досвід і вивчаючи та відкриваючи нове.
Бідній дитині практично ніколи без надзусиль не наздогнати забезпечену дитину - дуже велика фора і прірва в якості отримання банально тих знань.
Це доступ до найкращих педагогів, підручників, мандрівок і мовних лагерів, найкраща медицина та й елементарно - ноги в теплі, шлунок повний корисною їжою та здорові зуби і гарний сон .
Кажете, бідна дитина власними зусиллями може це зрівняти?))) Не ті часи вже, нерівність набагато більше, поки бідна дитина намагатиметься досягнути чогось , користуючись інструментами 19 сторіччя, забезпечена пройде більш швидко і ефективно , використовуючи інструменти 21 сторіччя.
Це фундаментальна різниця.
Ну а про тих , хто надзусиллями таки пройшов шлях аби досягнути того ж рівня : по-перше, не всі на таке здатні і це нормально, по-друге: він всеодно не досягне рівня забезпеченої дитини через те що .... дивись початок цього тексту з багатьох букв🤪- поки бідна дитина вивчає базу, багата її пройшла і набуває нових навичок.
Не знаю, про яке розслаблення і інфантільність тут говорять щодо дітей з забезпечених родин🤷♀️ я знаю безліч прикладів дуже розумної , здібної молоді, які володіють іноземними мовами, проходять стажування в закордонних підприємствах і мають відмінні перші роботи. Вони красиві, розумні і успішні завдяки тому що батьки мали можливість фінансувати їх розвиток.
Ну а інфантилів вистачає в обох категоріях, просто забезпечених ’золотих’ більше помічають.
Бідність дає відкат. Поки дитина з бідної родини виросте, вивче англійську, етикет чи що там особисто їй буде необхідно, як тут писали - самостійно, за книжками, дитина з забезпеченої родини вже давно все це отримала і йде далі , напрацьовуючи досвід і вивчаючи та відкриваючи нове.
Бідній дитині практично ніколи без надзусиль не наздогнати забезпечену дитину - дуже велика фора і прірва в якості отримання банально тих знань.
Це доступ до найкращих педагогів, підручників, мандрівок і мовних лагерів, найкраща медицина та й елементарно - ноги в теплі, шлунок повний корисною їжою та здорові зуби і гарний сон .
Кажете, бідна дитина власними зусиллями може це зрівняти?))) Не ті часи вже, нерівність набагато більше, поки бідна дитина намагатиметься досягнути чогось , користуючись інструментами 19 сторіччя, забезпечена пройде більш швидко і ефективно , використовуючи інструменти 21 сторіччя.
Це фундаментальна різниця.
Ну а про тих , хто надзусиллями таки пройшов шлях аби досягнути того ж рівня : по-перше, не всі на таке здатні і це нормально, по-друге: він всеодно не досягне рівня забезпеченої дитини через те що .... дивись початок цього тексту з багатьох букв🤪- поки бідна дитина вивчає базу, багата її пройшла і набуває нових навичок.
Не знаю, про яке розслаблення і інфантільність тут говорять щодо дітей з забезпечених родин🤷♀️ я знаю безліч прикладів дуже розумної , здібної молоді, які володіють іноземними мовами, проходять стажування в закордонних підприємствах і мають відмінні перші роботи. Вони красиві, розумні і успішні завдяки тому що батьки мали можливість фінансувати їх розвиток.
Ну а інфантилів вистачає в обох категоріях, просто забезпечених ’золотих’ більше помічають.
1
15
2
Пам’ятаю 🥲 Подружка відкрила варення, яке на зиму і чіпати його не можна було. Отримала ременя.
4
Якраз зараз ЗНО дає можливість все зрівняти. Маю сотні прикладів , бо працюю з дітьми- гребли наших бакалаврів на магістратуру в Європі , аж черга стояла. А війна дала змогу ще й закордоном вчитися безкоштовно- було б бажання. Ну образливо ,звичайно, деяким ,що годували роками репетиторів, але вже як є
Аналогічно(
Постійно здається, що я гірше ніж інші, тупіша, не заслуговую на краще. Шкода купувати собі дорогі якісні речі, постійно очі дивляться на що дешевше.
Але коли зʼявилась дитина, відношення до грошей трохи змінилось, стараюсь купувати кращі речі, не економити на емоціях. А може, це ще війна повпливала і дика інфляція. Розумієш, що гроші - це лише бумажки, які завтра обезціняться і треба жити сьогодні
Постійно здається, що я гірше ніж інші, тупіша, не заслуговую на краще. Шкода купувати собі дорогі якісні речі, постійно очі дивляться на що дешевше.
Але коли зʼявилась дитина, відношення до грошей трохи змінилось, стараюсь купувати кращі речі, не економити на емоціях. А може, це ще війна повпливала і дика інфляція. Розумієш, що гроші - це лише бумажки, які завтра обезціняться і треба жити сьогодні
3
В мене печаль як мати померла і батьку було важко давати з нами двома раду. Але все одно і як мати жила то бідно жили теж, але то було зовсім інше - ті якраз спогади світлі. Я не бачила тої бідності,я бачила нормальну родину, маму яка мене любить(я довго одна була). І потім коли самі залишились то теж бідності не бачила,а вічно надутого і невдоволеного батька(хоча зараз я розумію чому він такий був як доросла стала),але я була дитиною не могла я тоді цього всього що в житті і по чому розуміти. Він сердився що з мене толку мало хоч я вчилась гарно, по хаті помогала і меншого брата гляділа після школи з року до шести. На навчання це навіть не впливало. Але все одно чомусь мене назначав у всьому винною що не так. Потім пізніше одружився на жінці з дитиною, то про мене взагалі забув.Навіть мачуха яка мене не дуже любила бо я підліток вже була,і то була стримана в характері і ставилась до мене краще. Відпустити - можливо дійсно треба психолог. Я про це щодня і не згадую лише коли такі теми бачу мене тригерити починає. Але відпустити щоб не згадувати не виходить. На психолога вже в мене грошей нема зараз поки війна, а віра та церква не дуже щось допомогли.
Зараз спілкуємось з батьком нормально, зізвонюємося періодично. Але наприклад маршруткою з Києва до батька їхати дві години всього і година по Києву до вокзалу. А я буваю максимум раз в рік. Це ж показник, правда? Як батько і дочка спілкуємось але близьких стосунків нема і не буде
Зараз спілкуємось з батьком нормально, зізвонюємося періодично. Але наприклад маршруткою з Києва до батька їхати дві години всього і година по Києву до вокзалу. А я буваю максимум раз в рік. Це ж показник, правда? Як батько і дочка спілкуємось але близьких стосунків нема і не буде
2
Я когда лет 20-30 назад работала в военкомате и видела призывников 18 плюс минус, там были наши и приезжие , которые учились в престижном ВУЗе; Они отличались разительно. Так что да. старт в детстве очень важен.
2
Так, звісно. Ми кожен маємо власну точку зору і це нормально.
Тому , думаю , не має сенсу писати простиню аргументацій чому саме я не поділяю вашу точку зору.
Щасти вам💐
Тому , думаю , не має сенсу писати простиню аргументацій чому саме я не поділяю вашу точку зору.
Щасти вам💐
1
Доречі, дівчата, а ви не замислювалися що така сама разюча різниця і між жінками? А вона є.
Багата жінка то є зовсім інша історія - інші запахи, якість шкіри, кругозір і т.д... перемогти це може лише молодість і то не завжди...
Багата жінка то є зовсім інша історія - інші запахи, якість шкіри, кругозір і т.д... перемогти це може лише молодість і то не завжди...
4
2
Звісно є. В манерах, поведінці, одязі, самоповазі та знаннях тих же. Навіть ведуть себе інакше ті жінки які виросли в достатку. Сама помічала. І неважливо як виглядає.
4
1
Таааак , тому історії про попелюшок то такий брєд. Про них мріє так багато а можливо надрідко і ще рідше має щасливий фінал...
Чоловіки те саме, і порівнювати немає сенсу...
Чоловіки те саме, і порівнювати немає сенсу...
2
Так, я вийшла заміж за чоловіка старше і мезальянс. В тій ситуації він був для мене ледь не принцом. Але потім теж змінилось ставлення як любов пройшла - як до попелюшки. Хоч сам давно не принц втратив доходи з війно. А звички нікуди не дінеш. Правда і я не та що в дитинстві, за себе постояти вмію.Заміж виходила бо чоловік подобався дуже і гарно спілкувались.
Але краще б за такого ж як і сама йшла. Казка про Попелюшку - це красива казрка, як із розряду - будеш доброю все життя то потрапиш в рай. Не потрапиш. Хороші дівчатка потрапляють в рай,а погані - куди захочуть. І так вибір чоловіка теж якби з батьком були кращі відносини думаю був би інший, батька не виню,але нормального прикладу перед очима не було. Лише зараз за шість років шлюбу зрозуміла який саме мені потрібен. Але альтернатив поки нема. І зрозуміла що для свого чоловіка я теж мезальянс надто хороша для нього не дивлячись на різницю у віці і статусі на той момент була. Але час назад не повернеш. Все йде до розлучення - тож якщо ще й надумаюсь заміж то буду інакше обирати.
Але краще б за такого ж як і сама йшла. Казка про Попелюшку - це красива казрка, як із розряду - будеш доброю все життя то потрапиш в рай. Не потрапиш. Хороші дівчатка потрапляють в рай,а погані - куди захочуть. І так вибір чоловіка теж якби з батьком були кращі відносини думаю був би інший, батька не виню,але нормального прикладу перед очима не було. Лише зараз за шість років шлюбу зрозуміла який саме мені потрібен. Але альтернатив поки нема. І зрозуміла що для свого чоловіка я теж мезальянс надто хороша для нього не дивлячись на різницю у віці і статусі на той момент була. Але час назад не повернеш. Все йде до розлучення - тож якщо ще й надумаюсь заміж то буду інакше обирати.
3
1
быт съедает все хорошее что есть между людьми
большинству кажется - да что там богатым ругаться, деньги есть, проблем нет, но это совершенно не так
большинству кажется - да что там богатым ругаться, деньги есть, проблем нет, но это совершенно не так
3
На меня да, повлияло.
Как будто все вокруг достойны лучшего, а я нет.
Мне сложно чего-то хотеть - я так долго задвигала свои желания на задний план, что теперь, когда могу себе позволить покупать что-то - какой-то блок стоит. Пытаюсь себя переучивать, покупать нормальный уход за кожей, нормальную одежду, а не из секонда, заказывать в кафе/ресторане не самое дешевое, а то, что хочется. Но это постоянная какая-то внутренняя борьба.
Сложно делать выбор - какие-нибудь кроссовки я выбираю так долго, как будто мне их носить всю жизнь. Покупка техники или бронирование отдыха - просто ад, потому что боюсь сделать плохой выбор и потратить деньги неправильно.
Конечно, я взрослая, и стараюсь с этим всем справиться, но блин… как бы мне хотелось, чтобы этих конченых установок у меня в голове не было
Как будто все вокруг достойны лучшего, а я нет.
Мне сложно чего-то хотеть - я так долго задвигала свои желания на задний план, что теперь, когда могу себе позволить покупать что-то - какой-то блок стоит. Пытаюсь себя переучивать, покупать нормальный уход за кожей, нормальную одежду, а не из секонда, заказывать в кафе/ресторане не самое дешевое, а то, что хочется. Но это постоянная какая-то внутренняя борьба.
Сложно делать выбор - какие-нибудь кроссовки я выбираю так долго, как будто мне их носить всю жизнь. Покупка техники или бронирование отдыха - просто ад, потому что боюсь сделать плохой выбор и потратить деньги неправильно.
Конечно, я взрослая, и стараюсь с этим всем справиться, но блин… как бы мне хотелось, чтобы этих конченых установок у меня в голове не было
2
1
Дівчатка - айтішніци ,що виросли в матерів - одиначок, це про Попелюшку? Чи ви про продати себе дорожче чоловіку???
3
Расскажите это тем, которые постоянно кричат, что не надо детей водить на развивашки, к репетиторам, и а дополнительный английский, спорт и тп
1
Так це впливає навіть на оточуючих, мій чоловік став пити через те що я з бідної сім´ї і свекор також, думаю і син теж буде
Да, это прям для меня больная тема. У меня любящая семья, но жили мы бедно. Да, это дает толчок, потому что понимаешь, что если сама не построишь себе на лучшую жизнь, то никто не поможет. Да, я сама освоила востребованную профессию, заработала себе на учебу в университете за границей, работаю программистом. Да, могу позволить себе то, о чем в детстве только мечтала. Но я вижу, насколько моя жизнь отличается от людей, выросших в обеспеченных (или хотя бы не бедных) семьях. Какой мощный старт они получили и как легко они прошли те этапы жизни, где мне пришлось выгребать изо всех сил. Насколько увереннее и безопаснее они себя чувствуют. А у меня тревожность и куча страхов, связанных с деньгами.
1
2
Таке може бути і в не бідній сім´ї.
Бо я теж виросла без фінансової грамотності, бо навпаки, звикла витрачати гроші, не рахуючи. І потім, коли почала жити одна і сама заробляти, то ніяк не могла розпланувати витрати. Все витрачала в нуль, бо купувала якісь дорогі продукти, як раніше звикла.
І стилю в мене теж не було, бо мені завжди все купувала мама, вона за мене все і вирішувала.
А в чоловіка - все навпаки, хоч він і з бідної сім´ї. Він звик економити, тому він дуже добре планує витрати, вміє відкладати гроші. Зі стилем теж - раніше він все купував на секонді, тому навчився поєднувати різні речі, кольори, обирати, що пасує.
Але у нього є інші ’приколи’ через це дитинство - йому шкода витрачати на себе, в нього є почуття вини, коли він купує собі щось хороше або ми витрачаємо гроші на щось ’неважливе’ - розваги, відпустку, доставки їжі і все таке.
Бо я теж виросла без фінансової грамотності, бо навпаки, звикла витрачати гроші, не рахуючи. І потім, коли почала жити одна і сама заробляти, то ніяк не могла розпланувати витрати. Все витрачала в нуль, бо купувала якісь дорогі продукти, як раніше звикла.
І стилю в мене теж не було, бо мені завжди все купувала мама, вона за мене все і вирішувала.
А в чоловіка - все навпаки, хоч він і з бідної сім´ї. Він звик економити, тому він дуже добре планує витрати, вміє відкладати гроші. Зі стилем теж - раніше він все купував на секонді, тому навчився поєднувати різні речі, кольори, обирати, що пасує.
Але у нього є інші ’приколи’ через це дитинство - йому шкода витрачати на себе, в нього є почуття вини, коли він купує собі щось хороше або ми витрачаємо гроші на щось ’неважливе’ - розваги, відпустку, доставки їжі і все таке.
Хм!.. я навіть чоловікові щойно це питання поставила: чи жила я бідно? 🤔 Мене виховували бабуся з дідусем. Я доношувала речі від тітки (8 років різниця), іграшок було дуже мало. Але це через те, що вони вважали, що більше не треба (наприклад, і зараз мені кажуть, навіщо у моїх дітей стіііільки іграшок))) . Їсти було всееее, враховуючи червону ікру, чорну іноді, апельсини сітками, райдужна форель (я народилася 1983 року). Усі діти в дворі жили приблизно так само. ПИТАННЯ ❓❓❓ це я жила бідно для тих часів?
Наразі що маємо. Мені 41, я кандидат наук, працюю, будую кар´єру. Втім бізнесу не маю, за кордоном не відпочиваю, житло самі купили, середненьке таке))
От хз)
Наразі що маємо. Мені 41, я кандидат наук, працюю, будую кар´єру. Втім бізнесу не маю, за кордоном не відпочиваю, житло самі купили, середненьке таке))
От хз)
1
Щодо стилю - то тут повезло в студентському гуртожитку. На третьому-четвертому курсі підробляла, були вільні трохи гроші, то в першу чергу вирішила одягнутись . І допомогли сусідки по кімнаті, перший лікбез був саме від них. Далі ще вони поки вчились, потім сама трохи освоїлась. І зараз навіть з секонду можу гарно вдягнутись, так не наймодніше а елегантно і по фігурі. Але чесно скажу досі шкода тратити на одяг навіть коли ті гроші є і останній раз на розпродажі - то речі з Хумани гарні але по 30 грн штука і починає зсередини давити жаба. За два дні потратила не досить багато, 500 грн в сумі за речі по 30-20 грн,які мені підходять. Але зловила панічну атаку на виході з магазину після якої відходила ще півдня. При цьому гроші були не останні, і ще мали бути скоро,і на ту ж їжу витрачається зараз більше. Але підсвідомо цих грошей шкода на себе і досі. Якби нове купувала може й взагалі інфаркт схопила б. І це те що я не змогла контролювати.
Нічого не сталось живу в тому ж режимі і далі. Але цю економію на всьому з себе не так легко витравити
На початку війни скупилась новими речами але вже вони виду не мають. То такого не було. А після цієї зими з мінімальними доходами ці речі і жлобство на саму себе знову повертаються
Нічого не сталось живу в тому ж режимі і далі. Але цю економію на всьому з себе не так легко витравити
На початку війни скупилась новими речами але вже вони виду не мають. То такого не було. А після цієї зими з мінімальними доходами ці речі і жлобство на саму себе знову повертаються
Зачем же детей с детства учат стольким вещам, если можно всему научиться во взрослом возрасте?))) Водят на курсы развития, творчество, языковые курсы, спорт. Может, чтобы во взрослом возрасте, они уже были з некоторыми нужными навыками?
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу