Печенюшка• 28 июля 2024
Мнительность, ипохондрия, как вы живете?
У меня чуть что кольнет, мысли ползти в сторону крематория, бо точно рак мозга. Как вы справляетесь?
3
20
0
Ходжу до лікарів весь час. От скаже лікар що ця хвороба лікується за кілька днів, полікувала, щаслива. Поки знову щось не надумаю. Мені вже поліклініка як рідний дім. Зараз чекаю відповідь аналізів на борелії, бо під питанням Лайма чи просто якась мошка вкусила. А якби як нормальна людина, вкусило щось, помазала і добре.
1
У меня тоже такое, за пол себе столько диагнозов поставила..Никак,стараюсь быть все время занятой, чтоб не было времени сосредотачиваться на симптомах и гуглить
Для меня лучший способ это отвлечение, работа, дети, поездки. Когда день занят, нет времени на размышления подобные
Ой очень тяжко мне живется психологически, как-то справляюсь, но ключевое слово КАК-ТО.
Уходит куча денег, нервов и времени
Уходит куча денег, нервов и времени
Іноді добре відволікають воєнні реалії, іноді ходжу на діагностичні процедури, щось знаходять, лікую, попускає. Ідеально, коли різні дослідження в рамках норми. Тоді заспокоюють, поки щось нове не з’явиться. Так і живу… Але іноді бува накриває. Страшно вмирати від хвороби, від ракети, ще від чогось. Тому намагаюсь слідкувати за здоров‘ям хоча б в міру можливого.
Ипохондриком быть не так плохо как родственником ипохондрика. Опять звонок и умираю, спасите. Как достало (
Коли людина має купу вільного часу, їй не потрібно потом і кров´ю заробляти кошти, які вона витрачає на походи в лікарню, то вона шукає собі розваги. Якби ви заробляли ці кошти, шукали час як сходити у робочий час у лікарню, то не бігали при кожногому урчанні в животі і укусу мошки здавати аналізи.
Вони всі не працюють, бо сильно себе люблять, вони задрачують всіх: рідню, сусідів, друзів, всі мають крутитися навеоло них, поки вони себе жаліють, обстежують, вишукують..
Коли у дійсно хворого щось болить, то от за тауими неможливо попасти до лікаря, бо вони там годинами, щотижня, розказують, як пнулись, аоли какали, як сеча у них міняє колір, як серце триаожно б´ється, через таких люди і не можуть попасти до лікаря
Да пусть бы и действительно страдали от того что кажется болеют всеми болезнями. Но должен же какой-то фильтр быть чтоб не выплескивать на окружающих. Знают же свою особенность
Вы не правы, я работаю постоянно, но с работы вечно отпрашивалась потому что реально плохо было и кучу денег тратила, которые сама зарабатываю и жалко их очень, но поделать всеравно ничего не могу. Это ж не просто тебе стукнуло в голову и ты побежал, это действительно бывает плохо с самочувствием и бежишь и ищешь
1
Я всю жизнь работаю, сейчас вообще без выходных, но ипохондрик по жизни, так что ваша теория не верна
1
Одне діло коли дійсно щось турбує, а інше перевірятися на Лайма після кожного укуса мошки, на рак після тошо, як не тою консистенцією покакав.
Дуже важко, особливо почалась фобія сказу нещодавно, тепер кожен укус, царапина це для мене потенційний укус миші. Кожного ранку прокидаюсь з думкою що мене знову щось вкусило, і тд.. Це вже просто неможливо терпіти, різні думки вже бувають, навіть про самогубство
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу