Романтизация психических расстройств

16
Ми сміялися з того, що це модно. А не з ментальних хвороб як явища. Ви собі прочитали, як вам було приємно )

Я і далі буду висміювати небезпечні модні тенденції. І вчити бути дуже уважною і дбайливою, і делікатною до тих, хто має ці розлади насправді.
Ми поважаємо і співчуваємо складностям, з якими стикаються люди з інвалідністю. І ставимося з обережністю і сприйняттям.
Але я висмію кожного, хто хоче скористатися цим ставленням, будучи здоровим. Бо для мене ’гидко’ - це про оце.

Це я.

А ви можете разом інвалідізувати всіх підлітків, які переживають війну. І дорослих теж, навіщо вже ці полутона. Дуже зручно. Війна все спише.

Я таких закликів не робила, навіщо ви мені це пишете?

Робіть приємно собі, я прекрасно зрозуміла, з чого саме ви сміялись. А ви придумали і ’повісили’ це на співрозмовника.
Я кажу про те, що позиція висміювання (навіть, обгрунтована, на ваш погляд) виглядає дикувато. З таких тенденцій не сміятись треба, а пояснювати і шукати причини.
Доречі, поважати та ставитись з обережністю варто і в таких чатаї, а не кидатись словами, кому там що показалось.

Якщо ви ’прекрасно зрозуміли’, значить, вирішили домахатися.
Звідки візьметься нормальний тон для дискусії? І обережність, коли співрозмовник стартує зі звинувачень і весь пирскає ’огидою’?:) Ви не були обережними, але до себе обережності вам хочеться. Нечесно.

Сміх - це інструмент. І дуже потужний, коли логіка з підлітком не працює. А на серйозні розмови у них ще з дитинства напрацьовані реакції типу кивати, але не чути.
Зато сміх чудово доносить думку в легкій і доступній формі.
Звісно, спочатку буде розмова на серйозних щах про причини та наслідки. От тільки ефективність дуже різна у таких розмов.

Я пишу зі свого досвіду.
Бо спочатку дочка почала вишукувати собі діагнози. І ставити питання чи були у нас в родині розлади.
Я здивувалась.
Потім злякалась, бо пошук хвороби не припинявся. Вона читала справочники з психіатрії і міряла на себе все, що більш-менш підходить.
Мені декілька місяців коштувало докопатися до суті. Чи справді щось бентежить, а я не бачу, чи що взагалі відбувається?

Модно. Просто, бляха, модно.
Всі подружки з самодіагнозами, тільки моя сіра миша, унила і здорова. От халепа. І поговорити нема про що.

Знаєте скільки далі моїх зусиль пішло на те, щоб скоригувати цей тренд?
І так, тільки сміх і гострі, але обережні жарти на цю тему дали ефект.

Буду рада почути ваш досвід на цю тему.

16
Ми сміялися з того, що це модно. А не з ментальних хвороб як явища. Ви собі прочитали, як вам було приємно )

Я і далі буду висміювати небезпечні модні тенденції. І вчити бути дуже уважною і дбайливою, і делікатною до тих, хто має ці розлади насправді.
Ми поважаємо і співчуваємо складностям, з якими стикаються люди з інвалідністю. І ставимося з обережністю і сприйняттям.
Але я висмію кожного, хто хоче скористатися цим ставленням, будучи здоровим. Бо для мене ’гидко’ - це про оце.

Це я.

А ви можете разом інвалідізувати всіх підлітків, які переживають війну. І дорослих теж, навіщо вже ці полутона. Дуже зручно. Війна все спише.

Я не маю за мету образити співрозмовника, не ’пирскаю’, а висловила свою думку.
Розумію, що стриманість багатьом просто не притаманна.

По темі. У друзів (не один випадок, на жаль) є діти, яким поставили різні діагнози кваліфіковані психіатри (не один, батьки перевіряли ці діагнози по кілька разів). Тому і кажу, що сміх - то не надійний і сумнівний метод. Ту саму біполярку дуже важко діагностувати, і в дитинстві це неможливо зробити взагалі, лише починаючи з підліткового віку (після 16 р) і далі. Не хочеться думати, як би батьки, у яких потенційно може бути вразлива дитина, почали ’розбиратись’, зробили самі для себе висновки, що діагнозу немає і поїхали висміювати з дитиною тенденції в суспільстві та молодіжних колах..
Замість лякатись - можна було запропонувати доньці консультацію психіатра - вагомий аргумент.

Рада, що у вас все ок.

гомосятина так-то тоже психическое расстройство...
которое сейчас ввели в норму.
педофилия и зоофилия на очереди, тоже скоро нормой сделают.

Вцілому все так, але як ми, не будучи фахівцями, можемо відрізнити ’модну’депресію від реальної. Я от не знаю де межа.
Це знову ж таки можна не сприйняти всерйоз чиюсь підліткову депресію, поки не станеться ’модне’, але реальне самогубство.
Мені в юності пробували психосоматику приписати і надумані болі, поки на мрт спалахи нейроінфекції не побачили. А близьке оточення родички заперечувало проблеми, аж поки її неадекваність та виснаженість не стала дуже помітною. Там нічого такого не було, невроз нав´язливих станів, але навіть найближчі не вірили, що вона не може нав´язливі думки контролювати.
До речі, так само як аутизм у фільмах зараз популяризують воєнні травми, он шоу Холостяк знімають, учасник на 2ох протезах. Теж можуть це романтизувати і популяризувати, але далеко не всі чоловіки без кінцівок будуть вольовими і сильними. І не кожна жінка зможе жити з таким чоловіком.

А у вас дітки дорослі?
Просто дуже цікаво стало.