Кто рос в семье алкоголиков...?

У мужа отец пьёт, второй муж матери тоже. Муж не пьёт, брат его любит выпить, но не алкоголик, пока по крайней мере.

Це більш мої спогади. Папа зі мною возився багато. Забирав з садка. Готував їсти. Брав з собою до бабусі. Там ми з ним косити ходили, і полуницю їсти і дикі дерева прищеплювати. Був дуже дитиноорієнтованим. Можливо в самій парі чоловіка і дружини і не все гаразд. Але прям великих сварок я не бачила. Вони без нас і в кіно ходили, і в театр.
Папа взагалі розумним був. Хлопчик з села закінчив технікум. Проробив машиністом тепловоза деякий час. Але його списали за станом здоров´я. Був аномально високий тиск . Самостійно цікавився історіє, багато читав. Але завалив вступ у ВУЗ на історичний факультет. А от маму підтримував. Не дав взяти академку, коли народився мій старший брат. Повноцінно возився з немовлям, поки мама бігала у ВУЗ.
Потім пішов робити на завод слєсарем. От тут думаю оточення дуже посприяло його алкоголізму. Потім ще й коханку завів. А з сім´ї боявся підти. Можливо як би був більш реалізований і пішов, то й проблем з алкоголем не було.

И я вам. Но это уже прошлое, мы с сестрой поставили памятники, посещаем кладбище, убираем - но я делаю это только из уважения к родителям матери - они святые люди, до последнего пытались вразумить мать, помогали нам чем могли до самой своей смерти.

А простить я не могу, потому что не понимаю, как ребенка можно променять на бухло, т.е. по сути бросить.

Рано ушли из жизни? Мои живы, немного взялись за голову на старости лет так сказать, но, а толку если все моё детство было пробухано

Я взрослая, моя мама выпивает. Не то чтобы там в запои уходить и так далее, но по вечерам выпивает часто. Я очень сильно беспокоюсь по этому поводу, не знаю что делать, она отрицает все, когда я пытаюсь поговорить об этом. А меня это просто съедает изнутри, переживания эти.

Мне было 13, сестре 18.

Вибір так. Не бажання, а скоріш залежність. Починається все як потреба заглушити внутрішні переживання, переростає в залежність.
Але 100% оточуючі не винні. Просто на етапі вибору піти в психотерапію чи більш легшим шляхом, людина вибирає алкоголь

Обнимаю вас

А что у них было поворотной точкой?

Це вони у вас на бутилку гроші відбирали?
В мене так брат міг уночі маму тероризувати, поки не дасть.

В мене трешова була ситуація. Почали бухати разом, коли мені було 11 років. Тоді і закінчилося моє дитинство. Бухали з перемінним успіхом. Іноді були, як люди. Коли мені було 15 батько пішов до іншої жінки і матір понесло в ’рознос’. Я мала віддавати їй гроші, бо... бо мала, на її думку. Чого тільки не було... , а згадала! Не було нормального дитинства в мене і пубертату. До матері приєдналася старша сестра і плодила дітей в нашу маленьку квартиру. Особистого простору в мене не було. Я заміж вийшла у 18 років , бо хотіла втекти з цього пекла , як найшвидше. Чи кохала я в той момент чоловіка - не знаю. Але він в мене дуже турботливий і я ні разу не пожалкувала про це.
Пізніше вже мати взялася за розум і стала зразковою. Відкрила невеличкий бізнес, жила нормально. Вийшла заміж за дуже хорошого чоловіка. Казала мені: що винна переді мною. Я давно простила все. Батьків і сестри вже давно немає на цім світі. Я їх не засуджую і не злюся, то було їх життя, але як згадую , то болить іноді. Намагаюся згадувати лише хороше.