Чи може це бути порча на самотність? Скільки сліз вже вилила..

Не знаю на кого і думати вже.
Так сталось, що все своє життя я відчуваю від чоловіків погане ставлення.
Якщо вони мене ігнорують - це вже чудовий показник, отже, вони мене не образять.
Зазвичай у всіх я викликаю дике роздратування і відразу, до мене ніхто ніколи не залицявся, не дарував квітів і не запрошував на побачення.
Стосунки були, але склались вони якось..всі з часом зізнавались, що зустрічаються зі мною тільки щоб не бути самотнім, постійно порівнювали з кимось.
Багато чоловіків мене били - навіть спочатку адекватні з часом могли грубо мене штовхнути чи вдарити (наприклад, востаннє, малознайомий чоловік просто взяв і викинув мене з кав‘ярні, бо я йому заважала стояти).
Пробувала проявляти ініціативу першою - 50% грубо відшивали, 25% - насміхались , ще 25% - фліртували, а потім казали, що я їм не цікава і непотрібна.
Сексу ні з ким не було, бо ніхто не хоче, я досі незаймана.
Подруги кажуть, що я гарна, хороша, приємна у спілкуванні.
Я б подумала, що причина в мені - але я ніколи нікого не ображаю, до всіх гарно ставлюсь, і навіть коли чую образи в свій бік то мовчу, а потім плачу.
Мені хочеться звичайного жіночого щастя - відчувати себе потрібною.
заздрю по-білому всім, хто у парі, адже в мене такого ніколи не було.
З чоловіків мені ніхто ніколи не пише.