Не витримую( як наважитися на переїзд

Зараз дорого, але можливо

Для кого недорого? Для обычного человека? Это первые 2-3 месяца недорого было, а потом тариф до небес....

А чего они непременно должны выезжать?
Чего бы им в условных Черновцах или Ужгороде не обосноваться с семьей?
Потому что там ой как опасно?
Чем заниматься за границей?
А если у мужчины гуманитарная профессия, то что он будет там делать.
А насчет развития детей я бы очень поспорила. В той же я Германии секции спортивные для детей, творческие занятия и т.д. на таком примитивном уровне, что это скорее деградация.
Не все любят мигрировать по миру с непонятными целями.
Мой бы муж не поехал куда глаза глядят и я это принимаю.

А в чому вона не права? Є регіони які живуть не так як прикордоння.

Автор, очень вас понимаю
Я в этой ситуации выбрала ребенка, так сложилось, что через время муж получил травму, потом операция, потом таки смог выехать к нам
Если бы мы остались, пострадали бы все (

Для кого? Для простого работяги? Сколько лет ему собирать надо?)

Я б дитину вивезла давно давним

На робочих спеціальностях можна добре заробити

Вона завжди має рацію, говорить правду і тільки правду. Зрозуміла життя цілком і повністю, оптом та в роздріб. Довіряємо лише їй.

Автора как раз волнуют именно сильные секции. Не дай бог ребенок пролетит на олимпийских играх
Или не выступит в театре хилтон
Прям деградирует бедненький.

Назбирують якщо поставити за мету виїзд

Чем конкретно автору с ребенком будет лучше без мужа в Германии, чем в Черновцах с мужем?
Кто-то может внятно ответить?
Просто культ заграницы?

Я не жила никогда в Германии, и не могу сказать, кому там хуже, кому лучше
Жила в опасном регионе, и точно,
тогда не про сильные кружки думаешь
Если мужа автора бронь только на работе в Сумах, в Черновцах его загребут
Об этом так же нужно думать

Якщо у вас є діти, ви просто мусите їх рятувати. Що тут ще думати…? Це ваша відповідальність і ваш обовʼязок.

По чоловіку найбільше тримає те, що тут має бронь. Тим більше, в 22-му ми виїждажли не надовго закордон, дитина дуже важко переживала розлуку з батьком.

Я охватила все варианты: под артиллерией в 10 км от рашистов, сейчас ещё там кабы, за границей и в спокойном регионе Украины.
Точно могу сказать, что последний вариант для меня лично предпочтительный, вместе и счастливы.
Каждый оценивает свою ситуацию.

Я виїхала у березні 22 за кордон з дітьми з Харкова. У мене був такий страх з цими прильотами, що ніяка невідомість за кордоном не лякала. Навпаки. Я тільки сіла у потяг - і прийшло якесь полегшення. Влітку 23 повернулася в Ха, бо було якесь затишшя. Але після перших двох прильотів у місто схопила дітей і поїхала в Чернівці. Звісно, я попередньо знайшла нам квартиру. Чоловік залишився в Ха. Працює, має бронь.
Але у мене робота віддалена, тому я довго не думала. У Чернівцях немає нікого. Ні друзів, ні родичів. Але то таке для мене.
Що вам сказати, зараз так і живемо у Чернівцях. По відчуттях- небо і земля. Сумую за Харковом дуже, настрій такий собі. Але фізичний страх прильотів для мене найгірший.
Тому сиджу, їздимо по черзі з чоловіком один до одного. От на новий рік наша з дітьми черга їхати в Ха, а мені вже страшно. І так кожного разу.
Авторе, ви розставте для себе пріоритети. І тоді отримаєте вірне рішення

а как же муж выехал?

Да? Сколько вы грузчиком или курьером заработаете? Тот же кладовщик или комплектовщик получает до 30, если откладывать по 15 т, то собирать примерно лет 5 надо)

За какой период?

Автор, я теж з Сум, не видумуйте і вивозьте хоч кудись дитину. Нехай не за кордон, але подалі.

Для мене найголовніше діти, з мене б дружини декабриста не вийшло. Тому я одного сина вивезла, щоб вивезти іншого теж працюю над цим, як закінчиться війна обов´язково повернемось, наразі для мене в пріоритеті безпека дітей.

Вже 3 пройшло, взагалі для такого є кредити, можна позичити. Хто хотів, той знайшов варіанти

Залежить скільки заробляти. В мене повно знайомих виїхали. Сантехніки, плиточники, працівники СТО. Навіть гружчик сусідський хлопець.

Нас с ребёнком муж просто отправил за границу ещё в начале войны. И это при том , что тогда наш город не был прифронтовой зоной. Да и работа и родственники и друзья остались в Украине. Но муж хотел , чтобы мы с ребёнком точно от войны не постарадали. Он к сожалению невыездной. Если бы у меня над головой летали шахеды и ракеты , я бы тем более давно уже выехала с ребёнком.

кому що болить. в інших містах так само

Автор, що б вам тут не нарадили, вирішувати все одно доведеться тільки вам. Рішення, залишатись в Сумах (Харкові, Запоріжжі…) стерегти чоловіка, ризикуючи життям своїх дітей, для мене залишається дивовижним. Але, у всіх свої пріоритети… На мою думку, нормальний батько, сам давно мав би подбати про те, щоб діти були в безпеці.

А ще ж треба знайти надійну людину-де?

Блин, ну какой кредит дадут с такой ЗП? У кого одолжить? У людей с таким же доходом? Не кто хотел, а у кого деньги были. Прошло менее 3 лет, а с работой первые пару месяцев даже в Киеве было глухо, люди ещё платят кредитки которые тогда проели.

Естественно, но обычные работяги столько не зарабатывают. Не смешите, особенно про грузчика)