ОливьЕЖечка• 22 октября 2024
Не витримую( як наважитися на переїзд
Сьогодні чергову ніч знову не спали. Шахеди, каби. Два прильоти на сусідніх вулицях, загинули люди. По дорозі на роботу знову почали збивати, довелося бігти в найближчий під´їзд ховатися. Немає спокою ні вдень, ні вночі. Ситуація з кожним днем стає все гіршою, і не видно кінця краю. Тут маємо власну квартиру, обоє з чоловіком працюємо, він має бронь на роботі. Всі рідні і друзі тут. В інших містах знайомих чи друзів немає. Як наважитися на переїзд? куди? закордон без чоловіка, але рятувати дитину? чи шукати варіанти по країні? а батьки? голова йде обертом. Будь-ласка, розкажіть свій досвід, або просто порадьте якби ви вчинили?
показать весь текст
1
44
10
136
0
уті бозя, а як же діти тих, хто з перших днів воює? І чого в довоєнних темах про нестачу грошей першим ілом відправляли тут всі хором чоловіка на заробітки? Або як тема була. що чоловік забезпечує, але дітьми не займається, то знову хор стояв ’ ну і що, подумаєш, головне - гроші дає’. Чогось тоді ніхто не парився ’розлукою з батьком’
4
а мені шкода дітей мамок. котрі ’неперелякано’ тримають їх під обстрілами, лиш би не брати на себе відповідальність і не випустити з рук яйка
2
4
держструктура чи держслужба? Може пошукайте щось по цій лінії і переводом хай іде? Хоча, якщо держслуюба, то не вийде. Зміна посади - і бронь до закінчення військового стану злітає
До чого тут уведіть. Я не думала, що уведуть. Я просто розуміла, що це не відносини на відстані. Можна сказати пауза, але не щаслива, одинока і це втрачені роки життя. Я виходила заміж не для того щоб бути одній. Тоді чесніше просто розлучитися і спілкуватися як друзі.
З усіх знайомих хто лишився-як раз діти вже як риба у воді, всі адаптувалися, мову вивчили. І чеську, і польську, і німецьку, і датську, ввльно розмовляють і вчаться і в школах і в коледжах. От батькам дійсно складніше. Деяким взагалі не дається мова.
Авторко, мила, виїжджайте. Та рятуйте дитину. Добре, що поки прилітало ’десь там’.
Хочу дуже вас підтримати. Якщо їхати, то краще за кордон.
Хочу дуже вас підтримати. Якщо їхати, то краще за кордон.
1
Мои наблюдения - хорошо адаптировались не очень взрослые дети. Подросткам тяжело. Подруга подруги даже вернулась из Г., чтобы дочь поступила здесь (там это было не реально).
Знаю двух подростков, которые хорошо выучили немецкий, но у них в Украине он 2-й иностранный в школе. И все равно они не ’как рыба в воде’.
Знаю двух подростков, которые хорошо выучили немецкий, но у них в Украине он 2-й иностранный в школе. И все равно они не ’как рыба в воде’.
Глянула на тему і навіть не заходячи зрозуміла, що це про наші Суми. Остання доба то дійсно, суцільний жах. Якщо я раніше не думала нікуди їхати раніше літа 2025 (донька в 11 класі, хотілося, щоб закінчила вдома, хоч і на онлайні), то останній тиждень теж задумалася. Особливо лякає те, що почалося звикання, ми вже практично не реагуємо на роботу ППО, кожні годину-дві-три щось летить і починають хлопці відпрацьовувати. Коли прилетіло 28 вересня по лікарні , я була на вулиці - перехожі здригнулися, подивилися в сторону прильоту і пішли далі у своїх справах - десятки людей: молодь, мами з дітками, собачники... Тільки всі дружно одразу дістали телефони дзвонити своїм. Нереальність( Обнімаю вас, сумчани...
3
Від 13 до 20. Але ж це від конкретних дітей залежить. У мене ніхто не повернувся зі знайомих. Ще й і Америку поїхали після Польщі, але поки що працюють там, не вчаться 19 і 22.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу