Як чоловіки стали пополамшиками?

Я не перекладаю вину. Я констатую факт. Коли ви для себе відпустите цю ’всесвітню несправедливість’ світ заграє іншими барвами. Так, я інша. Я відрізняюсь від чоловіка. Я менша, слабша, в певні періоди дуже незахищена і психічно (гормонально) нестабільна. Я свідома цього. Це дає мені мій гендер, моя фізіологія. Я сильна і витривала, стійка до болю, гнучка в психологічному плані, здатна народити дитину і тому дуже цінна. Це мої переваги. Чому погано? Стереотипи? Нехай собі будуть стереотипи, хтось буде хм слідувати і буде щасливим, чому б ні.
Яких прав ще вам не вистачає? Право голосу, право розпоряджатись своїм тілом, своїми грошима, обирати партнера (чи не обирати). Все це є
Всі інші ’стереотипи’ в головах. Нащо ви їх тягнете з чужих голів до своєї? Це теж просто ваш вибір. На істину не претендую, але життя простіше, якщо його не ускладнювати

а зачем мужчине нахлебница? работай себе....найми домработницу, есть любовница, все деньги при нём и никто мозг не выносит дома

та я ж не против, хай живет как хочет

Те, що ви перелічили - це не стереотипи. Це об´єктивні речі, які є. Фізіологія - це не стереотипи.
І фемінізм не бореться з тим, щоб зробити чоловіка і жінку однаковими. Але рівні права - це інше. І також фізіологічні особливості мають враховуватись. Наприклад, виділити вихідні в перші дні місячних тощо.

А рівні права - це інше. Це право на роботу. Бо існують проблеми, коли, наприклад, жінку з дитиною не хочуть брати на роботу, бо дитина часто хворіє. Або коли у жінок менше зарплата в деяких сферах.

І люди зазвичай обгрунтовують це тими ж стереотипами: ’Ну в неї ж є чоловік, хай він забезпечує, навіщо їй велика зарплата’ Або ’Ну правильно, жінка ж сидить з дитиною, коли та хворіє, то хай і не працює’

А як бути з тими жінками, у яких немає чоловіка? Він помер або пішов. І залишилась ця жінка одна з дитиною. Де їй брати гроші? Чи справедливо, що чоловіки з її роботи заробляють на 20% більше? Просто закрити на це очі, як ви кажете?

Чи може, як сказала моя подруга, тоді хай відкриє свій бізнес, якщо на роботу не беруть через дитину. Ну так, звичайно, це ж так легко з маленькою дитиною.

Стереотипи - це оце ’чоловік заробляє, жінка народжує’, чоловік не повинен плакати’ І саме через цей стереотип серед чоловіків процвітає алкоголізм, саме через це більше самогубств. Бо куди ще ці емоції подіти. А жінці, що без чоловіка робити, якщо вона слабка, незахищена, ніжна без чоловіка? Якщо нового ще не знайшла? Лягти і вмерти з голоду, бо вона квіточка?

Ага, вылазить из под каблука стали

Для мене не мають.
Приготувати макарони, або кашу чи суп на одного і на трёх це те саме.
Виж не готуєте собі тарілку супу чи одну порцію макарон?
Це якщо ми говоримо про звичайну українську родину.
Звісно якщо троє дітей, та ще свекри з вами живуть, а ви обслуговуючи персонал - це інша справа.

Собі я взагалі не готую. Але якщо їжа це каші і макарони, то тоді питань немає)

Автор сама в шоке. В моем окружении все отдавали жене ( независимо работает или нет). Мне 40+ и сейчас смотрю другая тенденция. Как то мужики считают что женщины много тратят

Идеи оттуда же, откуда и феминизм.
Только поправочка на Украину в том, что мужчины траты делят пополам, а заботы о детях и домашнюю работу считают только женским делом.

А это уже извращение редкое

Мій батько віддавав гроші, але він вирішував, що на них купувати. Якщо захотів телевізор, то він має бути, навіть якщо місяць доведеться усім жити лише на зарплатню мами. Всі великі покупки робив сам, а от продукти не купував, хіба що щось смачненьке у день зарплати.
Мій чоловік гроші не віддає, але купує все самостійно, від продуктів до техніки. Також я маю його картку на випадок, якщо я раптом зайду в магазин. Мою зарплатню витрачаю на себе.
Та зараз ремонт, яким займаюся я, тому всі гроші його і мої у мене, я розраховуюсь за роботу з майстрами та за матеріали. Чоловік продовжує купувати продукти.

Не знаю, у меня в окружении пополамщиков нет