Як реагувати, якщо ваш партнер не хоче дітей?

рано чи пізно але це зміниться, коли поряд буде та людина

ще одне підтвердження, що з цим партнером він/вона не хоче розмножуватися

Це мені нагадує отих сектантів, що так зверхньо думають, що рано чи пізно невіруюча людина ’прийде до бога’, а зараз вона це вівця, яка заблукала.

Або він просто не хоче дітей.
Поки що
Або ж взагалі не хоче їх
Знаю таких, які вазектомію зробили

рано чи пізно але це зміниться, коли поряд буде та людина

Вони вільні? Дайте мені контакти хоч 1 такого чоловіка 🙏?

Мені 34, генетика хвора, я це давно усвідомила, дітей ніколи не хотіла і слава Богу, бо сама захворіла в 30+. 3 рік на ліках, пожиттєво, від мене вже навіть частина родичів відстала зі своїм ’треба родити...’😁

рано чи пізно але це зміниться, коли поряд буде та людина

Когда же, когда же?
Мне уже 43, но детей я не люблю, и не хочу
И я об этом знаю с 18 лет ))

В старості ви пошкодуєте про ці слова

Щас вам ответят, что все это время с вами были «не те люди» и вы с ними не хотели детей

ви не зустріли ту людину

Вам партнера или ребенка?😅

Вы не мой бывший, случайно? Хотя нет, он наверное извлек урок из наших отношений. Что крайне глупо было на мое на серьезное заявление, что я не вижу в своей жизни материнства, не мечтаю и не планирую этого, и это моя осознанная позиция уже лет 20 как ничем не поколебалась, отвечать - ну ок, будем без детей, не больно надо. А потом втайне вынашивать свою мечту о детях и о том что я непременно передумаю, ведь все женщины хотят детей. И не сказал и не намекнул ни разу, ждал год, два, три, пока не прорвало
Как и с моей стороны, глупо было не заметить всего этого и продолжать эти бесперспективные и обреченные отношения людей с разными жизненными приоритетами.
В итоге мы расстались на ноте взаимной ненависти. При том что и я не сволочь вроде, и он человек очень хороший на самом деле. Зачем только время потеряли и принесли друг другу кучу боли.

Діти - не гарантія допомоги в старості, особливо зараз, коли багато хто виїхав за кордон і не повернеться.

Особисто знаю 3 сім´ї. 1) дочка виїхала в США, забрала внучку 20 років. Син десь в іншому місті і схоже живе своїм життям. 2) бабці 80+ допомагали племінник з жінкою, самі 60+ і ще працюють. У них пів сім´ї за кордоном. Схоже діти цієї бабці також. 3) діти за кордоном, не бідні. Стара мама після інсульту безпорадна, вони їй оплачували приватний будинок пристарілих, але вияснилось що там часто колять старим нейролептики, щоб спали. І навіть за кордоном персонал нерідко зловживає так. В результаті бабцю родичі в Україні ’передають з рук в руки’, а діти за кордоном хіба 💵 допомагають.

Якщо діти/внуки не є гарантією допомоги в старості, то на що ви особисто розраховуєте? На чужих людей, яких мають цікавити ваші проблеми зі здоров´ям чи ваш немічний стан?

Автору: якщо ваш партнер не хоче дітей ,але стан здоров´я хороший, немає генетичних проблем, просто скажіть йому, що в старості буде розраховувати лише на себе, а ви йому допомагати не будете, бо вам треба буде своїми проблемами і здоров´ям займатися. Це якщо дуже вже хочеться з ним залишитися.

Прям, ни один из всех тех толп и трёх мужей не оказался тем самым )))
Канешна канешна

Я замужем 24 года , ни я ,ни мой муж не хотим совместных детей.

На себе. Оскільки мені вже довелось важко і довго хворіти, знаю що розраховувати варто на себе. ’І в здоров´ї, і в хворобі, в багатстві і бідності’ з тобою хіба кредитні організації.

выбирали, выбирали и так и не нашли

правильно, у него или уже есть, или еще будет на стороне

А кредитні організації роздають гроші направо і наліво особливо після 60 років?