Из Виа-гры• Изменено 23 ноября 2024
Синдром самозванця
Дівчата маю проблему, я себе недооцінюю. Мені постійно здається, що я знаю мало. Я йду на курси, успішно закінчую, але мені все одно здається що знаю недостатньо, йду на інші курси по тому самому направленню, знову успішно закінчую, і мені все одно здається що я лузер. Мені підвищують зп на роботі, переводять на наступний рівень, а мені все одно здається, що то просто так повезло. Я боюсь змінювати роботу, бо знову ж таки, мені здається що я маю недостатньо знань. Як це побороти?
1
6
30
0
Ну звісно, що не у вас. Тому питаю, як це побороти. Я вже думала от просто ходити по співбесідами, щоб побороти той страх і невпевненість в собі
1
вы странная.
Вам нужна помощь профессионалов.
Или вы надеетесь на советчиц?) они вам насоветуют)))
особенно те, которые у мужа на шее всю жизнь сидят)
Вам нужна помощь профессионалов.
Или вы надеетесь на советчиц?) они вам насоветуют)))
особенно те, которые у мужа на шее всю жизнь сидят)
1
1
Я лично думаю, что вы перфекционист. А так как ещё не достигли высот в своей профессии и плюс перфекционизмом страдаете, то поэтому себя и считаете самозванцем
Нужно проработать свое отношение к работе, понять, что ничего идеального не бывает и даже супер специалисты могут лажать
Может даже с психологом это проработать
А может вам достаточно самой с собой проговаривать это
Нужно проработать свое отношение к работе, понять, что ничего идеального не бывает и даже супер специалисты могут лажать
Может даже с психологом это проработать
А может вам достаточно самой с собой проговаривать это
Ну як сказати, ’недостігла’, я за 3 роки виросла з джуна до сіньйора, але мені здається, що то просто везіння, що то не мої знання, не моя впертість, не мої навчання допомогли, а от так зірки стали
1
Ну звісно неможливо знати все, але мені здається що я знаю всього потрошку, а копнути глибше і я ніфіга не знаю
Вам не кажется, что это очень быстро?)
Может вам действительно повезло)
Ну и что с того? Кому-то везёт, кому-то нет)
Работайте себе и не забивайте голову этим, тем более что вы продолжаете учиться и совершенствоваться, значит вам переживать ни о чем не нужно
Может вам действительно повезло)
Ну и что с того? Кому-то везёт, кому-то нет)
Работайте себе и не забивайте голову этим, тем более что вы продолжаете учиться и совершенствоваться, значит вам переживать ни о чем не нужно
Ну як стріляє проєкт з використанням чогось нового, то як лізу то розумію, що знаю, пам´ятаю з курсів і успішно використовую, а до тих моментів мене і здається що взагалі не знаю цього направлення. Потім наприклад інший проєкт, в якому як приклад ці навики не використовуються, і через пів року така, все я тепер того не знаю, я забула, ааааа, паніка, що ж буде далі якщо знову вистрелить проєкт де потрібні ці знання. І так по колу ті сумніви завжди живуть зі мною
1
От я теж не пам´ятаю. Мене любили батьки, а от похвали не було. Більше пам´ятаю ’ти повинна’, ніж ’ти молодець’
Я своим детям всегда говорю какие они молодцы, когда нарисовали что-то, помогли в чем-то, о том как у них хорошо что-то получается. Я восхищаюсь ими, горжусь. Я не помню ни одной похвалы в детстве. Я вроде как всегда как дополнительная обуза была. Но меня целовали, обнимали, баловали - как ребенка.
1
Зрозуміло. Мене не цілували, мама досить холодна людина, я і не пам´ятаю щоб вона час зі мною проводила, але вона все контролювала, і досі намагається це робити. Тато приділяв багато часу, багато бавився, з ним були і є тепліші відносини, він обіймав і підтримував завжди.
Своїх дітей я також підтримую, кожного дня обіймаю, цілую, проводжу з ними багато часу в спілкуванні, але ж це не гарантія, що вони виростуть і не будуть пропрацьовувати свої дитячі травми в майбутньому
Своїх дітей я також підтримую, кожного дня обіймаю, цілую, проводжу з ними багато часу в спілкуванні, але ж це не гарантія, що вони виростуть і не будуть пропрацьовувати свої дитячі травми в майбутньому
2
Я всю больше склоняюсь, что у меня такой опыт именно для того, чтобы я сделала выводы при воспитании детей. Себя чувствую каким-то промежуточным звеном между талантливыми родителями и детьми.
У мене відсутність впевненості лише в тому що стосується роботи. Як мама я хороша, як дружина також, як жінка я дуууже впевнена в собі. А от із робочими знаннями якась біда. Часом мені здається, блін ну це міг би зробити кожен
Відчуття зірки у мене всюди, окрім роботи, верніше я там теж зірка, але та яка думає що ні на що не здатна
Может у вас получится это чувство из других сфер жизни подтянуть и в работу? И психолог не нужен)
Автор, я крутой спец в своей сфере, шикарное образование, опыт. И тоже страдаю синдромом самозванца. Более того, я и на других его перекладываю - я работала 2 года с мегакрутым топом в нашей сфере бок о бок и при этом обесценила и его в своих глазах, что и он самозванец 😅
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу