Тема просто поговорити. А яке особисто у вас ставлення до таких ігноруючих вас?

Ну, а какое может быть отношение, раз игнорят, не общаюсь. Если бы хотели написали бы вам потом, а так им просто не интересно.

Люди дают вам понять что общаться с вами не желают. В общем-то и не обязаны это делать. Зачем вы им написываете?

Ну то можна і сказати щось по типу - Дякую,що написав/ла.Пробач,що не відповідаю,але в мене дуже мало вільного часу,немає часу на спілкування.
Ну якось так,щоб людина не почала думати,що вона не варта того,щоб на неї звертали увагу оточуючі.

Зеркалю

Так в том то и дело так вам напишет друг. А тот, кто не пишет имел ввиду, к сожалению. Так что делайте выводы.

Тема просто поговорить,повторюсь.
Ну на моё мнение это поведение людей,которые надменные,которые считают себя выше других.

Тема просто поговорить,повторюсь.
Ну на моё мнение это поведение людей,которые надменные,которые считают себя выше других.

Тема просто поговорить,повторюсь.
Ну на моё мнение это поведение людей,которые надменные,которые считают себя выше других.

Я зараз та людина. Мені хтось напише - не відповідаю, можу декілька днів чи більше так.
Все з-за постійних сварок з чоловіком. Можна подумати - при чому тут одне до іншого? Тому що настрою немає. Коли засмучена, така апатія, не хочеться спілкуватися, навіть просто повідомленнями, от якось енергії немає. Читати, клацати в телефоні моральні сили є, а на спілкування - немає. Жалітися на особисте життя не звикла, не хочу, а писати, що все добре, коли це не так - не хочеться.
Тільки наладилось вдома, думки з‘явились - зараз повідповідаю всім, ще сама щось хотіла спитати першою в когось. Тут раз - знову посварились - вже не хочеться знову писати.
Я розумію тих, кого ігнорю таким чином - вони ж тут нідо чого і ображаються. Одна подруга (яка далеко) так і написала, що їй набридли мої ігнори, коли на просте питання чекає відповіді тиждень, взагалі зараз не спілкуємося.
Це моя ситуація чому так. Може в інших людей якісь інші проблеми.

Ну то можна і сказати щось по типу - Дякую,що написав/ла.Пробач,що не відповідаю,але в мене дуже мало вільного часу,немає часу на спілкування.
Ну якось так,щоб людина не почала думати,що вона не варта того,щоб на неї звертали увагу оточуючі.

Я зараз та людина. Мені хтось напише - не відповідаю, можу декілька днів чи більше так.
Все з-за постійних сварок з чоловіком. Можна подумати - при чому тут одне до іншого? Тому що настрою немає. Коли засмучена, така апатія, не хочеться спілкуватися, навіть просто повідомленнями, от якось енергії немає. Читати, клацати в телефоні моральні сили є, а на спілкування - немає. Жалітися на особисте життя не звикла, не хочу, а писати, що все добре, коли це не так - не хочеться.
Тільки наладилось вдома, думки з‘явились - зараз повідповідаю всім, ще сама щось хотіла спитати першою в когось. Тут раз - знову посварились - вже не хочеться знову писати.
Я розумію тих, кого ігнорю таким чином - вони ж тут нідо чого і ображаються. Одна подруга (яка далеко) так і написала, що їй набридли мої ігнори, коли на просте питання чекає відповіді тиждень, взагалі зараз не спілкуємося.
Це моя ситуація чому так. Може в інших людей якісь інші проблеми.

Я тоже терпеть не могу вопросы ’как поживаешь и как дела’.
Такие вопросы задают те, кто год молчит, а раз в год на новый год присылает картинку с новым годом и когда отвечаешь спасибо взаимно, в ответ пишут как поживаешь. Зачем эти вопросы, есди вас давно ничего не связывает?
А если, автор, вас игнорит близкий, то почему не пишете вопрос более конкретно? как сдал экзамен? и т.д.

Человек, который вас проигнорил, кто он вам? Когда в последний раз общались?

Просто вы им надоели/неинтересны, а политесы разводить или грубить не хочется.

Почему Вы в душе своей, не можете позволить быть людям надменными, считать себя выше других и иметь любое удобное им поведение? Каким образом Вас касается их поведение? Почему Вам так важно, чтобы люди были похожи на Вас и имели похожие с Вами понятия?

Навіщо вам чоловік,з яким ви постійно сваритесь, в апатіі та засмучені?розгубили всіх друзів через це,бо нікому не відповідаєте тижднями,а коли прозрієте то залишитесь зовсім сама

Справа не в них.
Справа у вас.
Вони не хочуть з вами спілкуватися.
А ви цього не розумієте і продовжуєте надоїдати.
Можливо ви така приставуча, що лише ігнор їх може врятувати від вас...
Може залиште людей у спокої?

Ну вони не мають з вами панькатися і придумувати гарну відповідь лише щоб вашу ніжну душу не зачепити.

А ви якщо розумна то мали з першого ігнорування зрозуміти і припинити написувати.

Тут вы правы на 100%.И я это тоже прекрасно понимаю.Но они не думают о том,что и они тоже могут кому-то надоесть.

Ну, бесили раньше такие.
Пока я не поняла, что, в принципе, никто никому не нужен, и эти «как дела» в Фейсбук ничего не значат.
Ибо людей, которым ты важен, всего пара человек в жизни, а на остальных фейсбучных фейк друзей стало плевать)
Примите это и станет легче

Ну это бред общаться с надоевшими персонами, потому что сам можешь кому-то надоесть.

Ну хоть что-то ответить то можно.Если человек к твоему Величеству обратился.

Времена изменились.Раньше люди как-то встречались,были посиделки.Я когда была маленькая,моя мама чётко стабильно один раз в неделю в выходной день накрывала стол и звала друзей и родственников.Просто так,без повода какого-то.Или просто так на пикник.И я уверенна,что так делала не только моя мама.
А сейчас люди стали какие-то дикие,каждый сам по себе.Жесть...А дальше что будет?