Чому ледарі так люблять заздрити та повчати?

Мова піде про виїзд за кордон в умовах воєнного стану.
Багато людей виїхало та продовжує виїздити. Більша частина вже адаптувалась, вивчила мову та успішно працює, маючи гарний дохід, орендуючи хороше житло.
Є категорії людей (ледарі), які можуть лише базікати про те, що за кордоном все важко, що «туди не поїдеш без грошей та знайомих/родичів», що «звичайній людині» не пробитись 🤣
Потім починається ниття про те, що в Україні все стає лише гірше, світло вимикають, ціни ростуть, зарплати урізають, дрони та ракети падають на голову. А у вас там (продовжують вони) все у шоколаді. Катаєтесь, як сир у маслі і все у вас є!
Цікаво, а цього всього хто досяг ? Яким чином це здобувалось? Чому ледарів не цікавить зворотна сторона (шлях від життя біженця до інтегрованої людини). Те саме й з дітьми: починають розповіді про те, як вам пощастило, що ви вивезли дітей, що хлопці не підуть воювати, а при тому самі сидять на сідницях рівно та лише обговорюють інших.
Звідки це? Чому деякі не хочуть підняти пʼяту точку та зробити добре для самого себе? Хто має це зробити для них, як не вони самі !
Не треба розповідати зараз про «обставини».
Хто не хоче - шукає причини, а хто хоче - знаходить можливість.