Отселение взрослых детей

А дитині потрібна допомога, і мама така: сама-сама. Все, я для тебе все зробила. Далі сама

Не выгоняете, парню нужен навык самостоятельной жизни, организации пространства и бытия

У меня у подруги похожая ситуация. Мама отселила в 19 лет. Всё, дальше сама. И попадает ребенок в ситуацию, когда уволили с работы, новую ещё не нашла. И она заболела. Попадает в стационар. Денег только на пачку гречки. Звонит маме: я в стационаре. Есть нечего, денег на лекарства нет. 1997 год. Мама отвечает: ты взрослая, сама решай свои проблемы. И мама неплохо себя чувствует. Едет с очередным любовником в Карловы Вары. Вы считаете это нормально? И моя мама ей готовит, покупает лекарства, забирает из больницы к нам домой. Но зато мама квартиру купила. Прекрасная мама, да

У нее своя жизнь, у вас своя. Может помочь финансово и могла иногда, но за любовников вы зря заикаетесь. Это ее жизнь и не деньги

Будь-який форсмажор і мама допомагає, я це так розумію.
Лікарня, ліки, вагітність, звілтнення.
Але це не те, що просто утримувати до 30 років, годуючи та купляючи все від прокладок до туалетного папіру.Доросла людина має вчитись жити самосьійно, бюджет будувати.
Прям перша в житті жінка, що навчалась і працювала, прям диво.А ще й люди квартири при цьому власної не мали.Не робіть прям героя з себе за звичайні речі.Виросла, працюєш.
І мама ваша могла захвлріти і залишитись без грошей...ще в не юному віці.Все буває.

Я жила с родителями, училась и работала. И я не представляю, если у меня что-то случится, папа скажет: сама-сама. Всё, я тебе квартиру купил- а дальше делай что хочешь. У автора того поста именно такая ситуация была. Живи как хочешь- не мои проблемы

Чтото текст завис. Отправлю картонкой ответ

Мені 37. Я заміжня. Дітей в мене немає і я їх не хочу. Звичайно, це інфантильно звинувачувати у всьому матір, але, правда, якось я все життя борюся за своє місце під сонцем, боюся фінансової залежності, не вмію розраховувати матеріально на чоловіка. Це забирає багато сил і враховуючи,що прикладу нормальної люблячої матері в мене не було, то в мене немає ресурсу віддавати. У чоловіка теж дітей немає. І якось виходить, що ми балуємо один одного і нам добре і так) не знаю, чи захочу колись дітей. Я думаю, що вірно, це золота середина. Дати вудочку, а не рибку. Але вудочку таки дати. А просто кидати в море і дивитися і ставити експерименти на єдиній дочці, чи випливе...ну таке. Зате тепер мама вже немолода і хоче до себе якоїсь неймовірної любові, якої в мене до неї просто, на жаль, немає..я люблю її, але вона для мене точно не ідеал і не приклад. Для неї це болісно((

Ні, квартиру не купила. Це вона жила в квартирі, яку залишила мені бабуся. По татовій лінії. Мама тут ні до чого. Купила вона квартиру собі. І коханців возили на курорти. Я взагалі нікуди не їздила. Не було на що...та і часу не було. Робота і навчання паралельно - це дуже непросто..ну таке. Закінчую жалітися. Бог з ним))

В 18 лет получить собственную хату называется «выпхала выплывать самой без помощи»?
Если история в целом правдивая (в чем я сомневаюсь), то вы такая, как вы есть, и там, где вы есть, только благодаря маме.

Пиз..ц просто извините. И вам его не жалко??????? Сколько у вас детей????

Моя мама випхала мене в 18 років)) ну як випхала. Залишила мені квартиру, а сама купила собі нову. З тих пір я на самозабезпеченні. Вдень робота, вночі навчання. Допомога з її сторони 0. На стаціонарі навчатися не дозволила, бо не хотіла мене більше забезпечувати. Хоча заробляла мама завжди шикарно, але любила витрачати на себе, подорожі і коханців. По результату, я успішна і сильна жінка. Купила квартиру в столиці. Відносини з мамою не сильно близькі. І одна з причин, як раз те що кинула мене ’ випливати’ саму без допомоги. Вона вважає, що сильна і успішна я як раз через її ’педагогічний’ підхід. А мені якось все життя важко і я ображаюся, що вона полегшити життя мені ніколи не намагалася, хоча мала всі можливості для цього

Пипец просто.... вы б его ещё в 20 отпустили хоть чем-то помогать ему будете, или с глаз долой....

О чем вы,человек сам зарабатывает, 24 года?? Мама квартиру справила, рядом живет в 10 мин

Моя мама випхала мене в 18 років)) ну як випхала. Залишила мені квартиру, а сама купила собі нову. З тих пір я на самозабезпеченні. Вдень робота, вночі навчання. Допомога з її сторони 0. На стаціонарі навчатися не дозволила, бо не хотіла мене більше забезпечувати. Хоча заробляла мама завжди шикарно, але любила витрачати на себе, подорожі і коханців. По результату, я успішна і сильна жінка. Купила квартиру в столиці. Відносини з мамою не сильно близькі. І одна з причин, як раз те що кинула мене ’ випливати’ саму без допомоги. Вона вважає, що сильна і успішна я як раз через її ’педагогічний’ підхід. А мені якось все життя важко і я ображаюся, що вона полегшити життя мені ніколи не намагалася, хоча мала всі можливості для цього

Це жесть, а шо вам заважало продати ту квартиру та вчитися на стаціонарі? Точно кажуть, що діти невдячні.

Моя мама випхала мене в 18 років)) ну як випхала. Залишила мені квартиру, а сама купила собі нову. З тих пір я на самозабезпеченні. Вдень робота, вночі навчання. Допомога з її сторони 0. На стаціонарі навчатися не дозволила, бо не хотіла мене більше забезпечувати. Хоча заробляла мама завжди шикарно, але любила витрачати на себе, подорожі і коханців. По результату, я успішна і сильна жінка. Купила квартиру в столиці. Відносини з мамою не сильно близькі. І одна з причин, як раз те що кинула мене ’ випливати’ саму без допомоги. Вона вважає, що сильна і успішна я як раз через її ’педагогічний’ підхід. А мені якось все життя важко і я ображаюся, що вона полегшити життя мені ніколи не намагалася, хоча мала всі можливості для цього

Я жила с родителями, училась и работала. И я не представляю, если у меня что-то случится, папа скажет: сама-сама. Всё, я тебе квартиру купил- а дальше делай что хочешь. У автора того поста именно такая ситуация была. Живи как хочешь- не мои проблемы

Пипец просто.... вы б его ещё в 20 отпустили хоть чем-то помогать ему будете, или с глаз долой....

Зря вы на маму обижаетесь.
Она сослужила вам огромную услугу.
А именно дала понять, что никто кроме вас. Поэтому вы и добились.
А если бы вас содержали, то возможно вы бы вяленько себе учились потом работа все как по течению.
Я сама через это прошла. Только в отличии от вас мне квартиру никто не давал, образования тоже , просто выпхнули)

Мені 37. Я заміжня. Дітей в мене немає і я їх не хочу. Звичайно, це інфантильно звинувачувати у всьому матір, але, правда, якось я все життя борюся за своє місце під сонцем, боюся фінансової залежності, не вмію розраховувати матеріально на чоловіка. Це забирає багато сил і враховуючи,що прикладу нормальної люблячої матері в мене не було, то в мене немає ресурсу віддавати. У чоловіка теж дітей немає. І якось виходить, що ми балуємо один одного і нам добре і так) не знаю, чи захочу колись дітей. Я думаю, що вірно, це золота середина. Дати вудочку, а не рибку. Але вудочку таки дати. А просто кидати в море і дивитися і ставити експерименти на єдиній дочці, чи випливе...ну таке. Зате тепер мама вже немолода і хоче до себе якоїсь неймовірної любові, якої в мене до неї просто, на жаль, немає..я люблю її, але вона для мене точно не ідеал і не приклад. Для неї це болісно((

Я тоже уехала учиться в 17 лет, но не в свою квартиру, а в общежитие, да, родители оплатили учебу, спасибо им за это, но квартиру мне никто не купил, и я ее 10 лет жила на сьеме, вот где ’выплыла’. И вы даже не представляете насколько легче жить в своей квартире. И ваша обида мне не ясна

Ви и взагалі не розумієте, про що пишете. В одній ст різних квартирах, в навіть по закону мати повинна була підтримати її вступ до вишу і забезпечувати до закінчення навчання. А це і їжа, в ліки, і одяг, на які цій дитині довелось заробляти самостійно, жертвуючи нормальною освітою. Про що тут взагалі можна говорити. Ви така сама мамочка чи чого вам треба пояснювати очевидні речі?