Дякую_аж_підскакую• 30 ноября 2024
Отселение взрослых детей
Кто такое проходил? Пришло время, отселяю взрослую детку. С плохо скрываемой радостью пакую вещи, обувь.
Ни капельки грусти нет.
Ни капельки грусти нет.
показать весь текст
17
2
43
43
152
0
Пипец, ну вы реально мочите... Из рук в руки надо передавать иначе с этого ничего хорошего не получится, или по рукам пойдет, или свяжется непонятно с кем.
2
1
Пипец , ну вы реально мочите...Что ж вы так сыначку воспитали , что без присмотра он или по рукам пойдет , или свяжется непонятно с кем ?
1
Ви взагалі не бачите, що людина вам квартиру подарувала, а вона вам не така?
Тобто як квартиру брати то вона така, а як платити за навчання то не така?
Ви взагалі рахували скільки стоїть навчання, а скільки квартира? Вона ж вам дала в 10 раз більше?
Можливо їй теж важко було. Хотіла хоч колись пожити для себе.
Тобто як квартиру брати то вона така, а як платити за навчання то не така?
Ви взагалі рахували скільки стоїть навчання, а скільки квартира? Вона ж вам дала в 10 раз більше?
Можливо їй теж важко було. Хотіла хоч колись пожити для себе.
2
1
1
У каждого своя семья. Птенец вырос и улетел строить свое гнездо и семью. Никто никому ничего не должен дальше.
Дуже показова вийшла тема в плані різного відношення суспільства до дівчат і хлопців.
З одного боку автор молодого 24-річного чоловіка, який уже отримав освіту і має роботу, відселяє на куплену нею ж квартиру. І більшість коментарів: ’Як можна кидати дитину’.
З іншого боку історія жінки, яку матір залишила без матеріальної і моральної підтримки в 18 років (тобто відразу після школи). І ця дійсно ще дитина і освіту здобувала, і утримувала себе сама (в тому числі комуналку за квартиру оплачувала). І коментарі: ’Норм. Більшості і цього не дали’.
Ось таке у нас суспільство. Жінки, які здатні з´їсти одна одну.
З одного боку автор молодого 24-річного чоловіка, який уже отримав освіту і має роботу, відселяє на куплену нею ж квартиру. І більшість коментарів: ’Як можна кидати дитину’.
З іншого боку історія жінки, яку матір залишила без матеріальної і моральної підтримки в 18 років (тобто відразу після школи). І ця дійсно ще дитина і освіту здобувала, і утримувала себе сама (в тому числі комуналку за квартиру оплачувала). І коментарі: ’Норм. Більшості і цього не дали’.
Ось таке у нас суспільство. Жінки, які здатні з´їсти одна одну.
4
От этого никто никогда не застрахован, все что она могла она заложила в детстве и в подростком возрасте. Кроме того они живут рядом,и разные квартиры не означает,что они не будут общаться..
3
Тут зіграло інше. Тут написала жінка яка сказала,що її випихнули в 18 с квартирою наодинці. Багато кому це тригернуло,бо деякі пів свого життя скиталися по общагам та вуглам так само після школи,поїхавши підкоряти столицю, не кожному фінансово допомогалі (картоплєю, томатиками) Деяким ще виказували,от поперлася у столицю, що ти там забула, вертай до нас, в маленьку квартиру,де можливо у тебе навіть дитячої кімнати ніколи не було. Де можливо живуть ще брати чи сестри,бабці, прабабці. Де тебе кожен навчить як ти маєш жити. Ні,їй дали квартиру (так, собі купили іншу але забезпечили їй простір). Звісно,ми не знаємо які там відношення, морально і матеріально потрохи підтримувати теж треба було (але ми не знаємо маміну версию)
2
У нас отселился в начале войны, так получилось ) мы в Ирпене живём. Обратно так и не заселился, отдельно арендует квартиру. В Ирпень даже в гости не хочет приезжать, его отвернуло. Не от нас, но, похоже, сильно стрессанул от пережитого. Хотя в этом вижу и плюс, на начало войны ему 18 лет было и сразу была волна патриотизма, если бы на себе не почувствовал что такое война, мог сдуру добровольцем уйти.
Любонька моя, а та квартира, що вам залишили - не поміч??!!! От ви чудна трошечки, так би мовити. А мама ваша - золота і дуже розумні жінка.
1
Квартиру. В 18. Чесно кажучи, квартиру мені дали в 13, я там сама з сестрою жила. Але на ноги стала я міцно, щоб ні в чому не потребувати допомоги десь в 24-26. І це нормально. Це вік соціальної зрілості в сучасному суспільстві. І от начорт би мені треба та квартира, якби батьки не забезпечили мені необхідного - їжу, одяг, освіту. Гуртожитки... Зрештою жила я в в гуртожитках, і га зйомі. І нічого, купила і свої квартири. Але старт для цього і всю можливу підтримку дали батьки. Як можна цінитись якимись там квартирами, якщо в житті людини найціннішого і не було? Щиро жаль панянку. І коментаторів,які пишуть відверту єресь.
І це робить їх правими? Ні, звісно, не робить. Просто я тут читаю - купа нещасних людей зі спотвореними поняттями про сім´ю, батьків і батьківство. Потім будуть поакатись, що ж зробили не так. Чи повторюють кроки своїх, хтозна. А ми з сестрою в сорокет ’дітки’. Боги, як же це дивовижно, мати нормальних батьків. І мої будуть ’дітками’. А на який їх тоді народжували? Щоб що, вибачте, викинути з життя на наступний день після повноліття? Не буду заважати, але тоді і най не плачуться.
І знову ж таки, у вас була квартира з 13,тобто у вас є відчуття,що це ваше і взагалі у вас дійсно дуже ресурсні батьки. Але залишити дорослу дочку з квартирою та викинути її в море не одне й те саме. Коли я навчалася в колледжі деякі студенти з 14-15 іногородні вже починали жити в гуртожитках, а потім, починали потрохи підробляти. У вас гарні батьки і добре що ви це цінуєте, тому що буває по-різному)
1
А я вам ще раз напишу, що залишити дитину в 18 з квартирою чи без - це однаково залишити. Квартира буде. А батьків як не було, так і немає. Хоч ніби люди, які в документах числяться, і наявні. В такому віці дитині потрібна освіта, підтримка і купа інвестованих сил та часу. Навіть можливо більше, ніж в дитинстві. А не ото ваше все. У всіх на тій квартирі дахи їдуть, як на надзвичайній цінності. Це не так. У всякому разі для мене. (Квартиру, доречі, продали - вклали в майбутнє сестри і не прогадали). А батьки звичайні, просто люблячі батьки. Ресурс величина змінна. Батьківська любов - стабільна. І я завжди оберу друге, бо маю такий досвід. Відчуття захищеності - це треба усім дітям, незалежно від віку. А яка може бути захищеність, якщо тебе з життя викинули
А я вам ще раз напишу, що буває гірше і це не рідкість. Ресурс - це не тільки гроші,це і увага і підтримка і прийняття. А батьківська любов,має різні прояви у тому числі в гіперопекі та втручання в життя дитини,коли у дитини вже свої сиві волосся, я про це писала више. Взагалі про що я веду,і це буде останнє про що я напишу тут. Треба подякувати за все добре що батьки зробити нам та простити за те,чого вони дати вам не змогли, буде усім краще. Пам´ятати, що буває і гірше, також, що батьки теж можливо не досвідчені професіонали. А відколи і коли у вас /у нас є та будуть свої діти,ви їм покажете як треба:)
1
Это ужасно. Особенно мамы мальчиков, которые не дают жизни невесткам и сыну. Тотальный контроль и полностью стоит у сына за спиной. Нет собственной отдельной жизни. Мне жаль невесток. Хорошо, что я такой не буду. У меня мальчишки самостоятельные. У всех свобода
Всі окремо від батьків. Це нормально. Не нормально - це коли батьки окремо від дітей. З 18 років...
От уде люди науявляли собі якихось жахіть) я ж кажу - відсутність позитивного досвіду. Батьки відпустили мене в 13, не знаю, як зважились, бо це було потрібно. Але батьками від того бути не перестали, тільки й того. Які жпзи, який контроль,які невістки? Відчуття безпеки - от що дають хороші батьки. А безпека це одна з основних умов для розвитку людини.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу